"Не знаю, чого я досі живий"

 

62-річний Леонід Рибак виходить із старого зеленого "Запорожця" у формі козацької старшини. Називає себе отаманом окремого козацького полку. Приїхав із райцентру Бершадь Вінницької області до районного суду в сусідньому Тростянці. Тут розглядають кримінальну справу проти нього. Мовляв, вісім років тому агітував та організовував виїзд українок в Ізраїль.

Спускаємося до парку в центрі селища. Сідаємо на лавку. Рибак дістає теку з документами. Він подав понад 300 судових позовів на працівників міліції, прокуратури, суду. Викриває корупційні схеми чиновників.

— У січні цього року після моїх скарг звільнили начальника місцевого райвідділу міліції Василя Андрущенка. Прокуратура порушила проти нього дві кримінальні справи — за приватизацію будівлі колишнього райвідділу у Бершаді та прикривання грального бізнесу. Суди досі тривають, — каже Леонід Мотельович.

На якому рівні найбільша корупція?

— У районах. Якби тут вирішували питання по закону, не було б корупції зверху. Міліції платять за кришування бізнесу. Прокуратурі — за прикривання злочинів міліції. Судам — за потрібні рішення. Суми від 5 тисяч до 15 тисяч доларів.

Як боротися з корупціонерами?

— Начальник міліції, прокурор і голова суду — це свята трійця. Разом ходять у сауну, п'ють по чарці. Їх треба розсварити. Але єдиного рецепту нема. Потрібно дивитися на обставини. Найбільший головний біль корупціонерів — приїзд комісії, яка "посадить їх на бабки". Бо ж членів комісії треба нагодувати, напоїти, у дорогу із собою щось дати.

Суди перевіряє вища кваліфікаційна комісія суддів. Прокуратуру й міліцію — їхня внутрішня безпека. Пишете заяви в ці інстанції на конкретних співробітників із фактами їхньої незаконної діяльності. І вони мусять перевірити. У Бершадь приїжджав заступник начальника служби безпеки прокуратури. Три рази були з обласної внутрішньої безпеки міліції.

Із прокуратурою треба боротися судами. Якщо прокурор заплющує очі на незаконні справи міліції — заява на бездіяльність прокуратури в суд. Якщо бездіє суд — писати у Вищу кваліфікаційну комісію, Раду суддів, Вищу раду юстиції. На місце присилають перевіряючого. Вони, звичайно, відкупляються, але судді буде обідно, що він попав на гроші. За весь час судових тяганин чесних суддів мені траплялося відсотків з півтора.

Як у вас спрацьовувала ця схема?

— У нашого голови районного суду Анатолія Кульбіди зараз закінчилися повноваження. Я взнав про це. Він пише заяву, щоб його поновили. А я — петицію у Вищу кваліфікаційну комісію про те, що він не має права обіймати цю посаду. Кульбіда поки що голова суду. Але якщо до цього він мав заплатити за посаду одну суму, то тепер змушений буде викласти щонайменше уп'ятеро більше.

Леонід Мотельович дістає два файли з перезнятими документами — судові позови, ухвали судів різних інстанцій. Дає подивитися, а сам закурює.

Хто корумпований найбільше: міліція, суди, прокуратура?

— Оплотом корупції і беззаконня є прокуратура. У законі чітко вказані обов'язки прокурора. Він має захищати громадян від свавілля чиновників, міліції. Якщо є заява від особи про злочин, вона має бути протягом 24 годин внесена до єдиного реєстру досудових розслідувань і по ній повинно проводитися слідство. А слідчі прокуратури часто пишуть, що складу злочину немає, і не вносять заяви до реєстру. Відповідно і слідство проводити не треба. Але рішення про відсутність складу злочину має виносити суд.

Скарги на прокурорів дають результат?

— Так. 2003 року попередньому прокуророві району Вадимові Губку Генпрокуратура винесла догану "за безпринципність та нескромність". А це вже чогось та варте. Коли Губко прийшов у наш район на роботу, мав квартиру, але захотів будинок. Нинішній депутат Верховної Ради Григорій Заболотний колись працював у нас головою райдержадміністрації. Побудував собі хорошу хату. Коли пішов працювати у Вінницю, треба було її продати. Він хотів 300 тисяч гривень. Це великі гроші, тому ніхто не купляв. Тодішній голова райдержадміністрації Анатолій Павліченко рішив зробити хід. Я тоді працював головою приватного сільгосппідприємства "Війтівське". От збирає він нас, усіх голів, і каже: "Прокурору нема де жити. Треба купити йому хату. Купувати будемо у Заболотного". Назвав суму. Її розбили між нами. Одному — 3 тисячі, тому — 5. Мені приписали 7 тисяч гривень. Я не дав. Почав писати листи в Генеральну прокуратуру. Після чергової скарги прийшла відповідь про винесення догани Губку. Два роки тому він сам пішов із посади.

Де брати докази корупції чиновників?

— Сьогодні з владою треба боротися бумагою. Всі докази мають бути документально підтверджені. Можна писати інформаційні запити в МВС, Генпрокуратуру, вимагати звіт про доходи й майно їхніх працівників. Усі свідчення — лише на папері і з підписами. Мають бути довідки з усіх можливих інстанцій. У цьому дуже добре допомагають громадські організації. Створюйте свою або входьте у склад вже існуючої.

Зараз суджуся з даїшниками, бо вони мене спинили незаконно. Ввечері виїжджав бусиком із дому, а в Бершаді в цей час не було світла. Про це я взяв довідку у РЕСі. Виїхав на трасу, буквально через 20 метрів з вулички вилітає патруль, зупиняє мене і пише протокол, що я їхав без ременя безпеки і відмовився показати страхове свідоцтво. Хоча без світла там не було видно — з ременем я їду чи без. А страховку у водія мають право вимагати лише тоді, коли він створив ДТП.  Суд визнав дії даїшників незаконними, скасував постанову про штраф.

Через 10 днів викликають у виконавчу службу — прийшла бумага на сплату штрафу. Питаю: "Як? Я ж виграв суд". Беру цю бумагу, іду в лікарню: у мене нервовий стрес. Лікар дав необхідну довідку. Я все зібрав докупи й виставив їм рахунок: 10 тисяч гривень моральної шкоди. Головне — набратися терпіння і спокою, щоб боротися з нашою системою.

Чим далі це йде, тим цікавіше спостерігати, як вони викручуються. Коли отримую їхні відписки, сміюсь. І б'ю їх їхніми ж помилками. Бо є в нас такі, що вивчились за сало — беліберду всяку пишуть.

Вам погрожували?

— І неодноразово. Начальник міліції казав, що знайде на мене діло, хлопців підішле. Старший слідчий прокуратури обіцяв убити. Голова районного суду питав: "Скільки треба грошей, щоб ти поїхав в Ізраїль і не вернувся?" Навіть не знаю, чого я досі живий.

Леонід Рибак іде в суд. За 1,5 год. виходить і каже, що визнали його винним у вивезенні жінок в Ізраїль і присудили 2,4 тис. грн штрафу, який скасували за строком давності.

450 шоколадок роздав дітям Леонід Рибак у Бершаді 2003 року під прокуратурою. Купив їх на 450 грн, стягнуті з прокуратури за моральну шкоду. Його звинувачували в несплаті 180 тис. грн податку. Він виграв суд.

Керував ковбасним цехом

Леонід Рибак народився в райцентрі Бершадь Вінницької області. Закінчив будівельний технікум у російському місті Уфа. Служив у будбатальйоні міста Іжевськ. Повернувся в Бершадь. Працював виконробом у колгоспі села Чапаївка, зараз Війтівка. З 1992-го вісім років керував ковбасним цехом в агрофірмі "Війтівське". На зборах села Рибака обирали головою цієї агрофірми.

— Було 3 мільйони гривень боргу перед людьми, Пенсійним фондом, постачальниками, — розповідає. — За рік частково розрахувався. Отримав прибуток 300 тисяч гривень. Завів кури, нутрії. Відкрив три магазини, кафе. Поставив млин, макаронний цех, кондитерський. Переробляли м'ясо на ковбасу, олійня була.

2003 року прокуратура відкрила сім кримінальних справ на Леоніда Рибака. Він пояснює це конфліктом із головою райдержадміністрації Анатолієм Павліченком. Потім справи закрили — за відсутності складу злочину.

Створив районний осередок партії "Пора" і козацький полк, у якому зараз 48 осіб.

Дружина Діна Никодимівна працювала перукарем, продавала ліки в аптеці. Зараз на пенсії. Сини 33-річний Михайло та на рік молодший Григорій — юристи. Обидва неодружені.

×