"Людина, яка їде в джипі, — психічно хвора"

 

Три роки тому сільського голову Старої Збур'ївки Голопристанського району Херсонської області 50-річного Віктора Маруняка звинуватили в хабарництві й махінаціях. Він відсидів півроку в слідчому ізоляторі.

Зустрічаємося з Віктором Маруняком біля міськради в Херсоні. Він приїхав до обласного центру на круглий стіл із проблем місцевого самоврядування. Пропонує поговорити в піцерії через дорогу. Сам нічого не замовляє. Дістає пачку "Прими" з фільтром.

— Тільки давайте недовго, — просить голова. На ньому жовта сорочка, смугастий светр. — Мене хлопці на вокзалі чекають вертатися в село.

Яка ситуація із землею на Херсонщині?

— Скажу про свій приклад. 2007 року я почав отримувати розпорядження голови Голопристанської районної адміністрації про передачу в приватну власність земель на березі Дніпра. Нічого подібного не було до цього. Якщо щось і виділялося, то люди зверталися до сільської ради — ми їх бачили, знали, де ця ділянка, розглядали на комісіях, на сесіях. А тут 28 людей отримують 28 гектарів. Моя перша реакція: може, це якесь непорозуміння? Я поїхав до голови райдержадміністрації, тоді ним був такий собі Валентин Пеньковський — інтересний старичок. Слава за ним ішла не дуже гарна. Він каже: "Не підіймай хвилю, там такі люди, що їм неможливо не дати землі". Я сказав, що мене ця відповідь не влаштовує. Тоді він: "Давай зробимо так: ми на тебе оформлюємо 5 гектарів землі, потім її продамо, а гроші віддамо тобі". По тих цінах це був мільйон доларів. Тобто фактично мені пропонували мільйон доларів, — опускає очі, руки тремтять. — В общєм, як би то подєлікатнєй: я йому сказав "нєт" і поїхав.

Через день-два почалися погрози по телефону. Потім до мене в кабінет заходять два здорових дядька. Кажуть: "Якщо б ми знали, що ти такий чудний, то закатали б у асфальт ще до виборів". Ми почали проводити своє власне розслідування. Зрозуміли, що це тільки частинка схеми. У ній задіяні триста гектарів прибережної землі із трьох сільрад: нашої, Геройської та Рибалецької. Це все робилося під приватне селянське господарство, на підставних осіб. Справжні кукловоди знаходяться в Києві. Це — високі чини в Міністерстві оборони. Ми написали декілька листів у районну прокуратуру, обласну, генеральну. Але отримали формальні відписки. Зібрали схід села. Набився повний Будинок культури. Кажу: "Зараз ви будете голосувати за якийсь із двох варіантів. Перший: життя таке, у нас у всіх діти, і що ми — крайні, нам більше всіх треба? І все, живемо, як усі. Варіант другий: якщо вони захоплюють нашу територію, ущемляють наші права, то ми з ними воюємо. Ставимо на голосування". За друге рішення голосують усі. Тоді почалося — ми писали, пікетували, подавали в суди.

Чому вас випустили на волю?

— Місяців сім із мене хотіли зробити хабарника. Коли сільрада отримала 10 тисяч гривень благодійної допомоги при свідках, це кваліфікувалося як хабарництво. У СІЗО спілкувався з іншими сільськими головами. Схема така: людину забирають в суботу в обід. За вихідні її ламають, а в понеділок рятувати "хабарника" пізно — він підпише все, що від нього вимагатимуть. Це продовжується досі.

Мене не випустили б, якби не протести людей. Селяни одразу зібрали сходку, створили групу з 15 чоловік, комітет самооборони. І він пікетував і обласну адміністрацію, і прокуратуру, перекривали Ушакова (центральний проспект Херсона. — "ГПУ") — закидали дрючками приміщення. А з прокуратури їм дулі у вікна тикали прокурори. За свої гроші найняли автобус, поїхали в Київ. Пікетували Генпрокуратуру, Адміністрацію президента. Зробили прес-конференцію. Навіть газету почали видавати. Це була унікальна самоорганізація. І влада злякалася.

Що мусить статися, щоб змінити нинішнє становище?

— Є два шляхи: еволюційний та революційний. Еволюційний зовсім поруч, можемо його спробувати. Якщо ж не вийде, то буде революція. У цієї влади немає відчуття самозбереження — настільки вона чудить, налаштовує проти себе людей, що аж дивуєшся. Як ви вже такі нахабні, то хоч би хитрі були. Дивлюся навіть по нашій районній адміністрації — це ж дурні на всю голову. Папірець прийшов у село на осередок Партії регіонів. Помилилися, передали мені. Пишуть: провести зібрання осередку. Головне питання порядку денного — ревізія чисельного й якісного складу осередку. Коли прочитав, офіґєл! Вони ще 2004-го ділили країну на три сорти. А тепер поділили на 17 — "по мере ценности для партийной организации". Серед перших — народні депутати Верховної Ради, це ясно. Сільські голови — сьомі. Лікарі — десяті. Пенсіонери, їхній залізобетонний електорат, на останньому місці — після безробітних. Вони вважають людей біомасою.

Однак люди терплять.

— Щось повинно бути. Тому що ця влада абсурдна. Щодня присилають нам якісь розпорядження. У кожному другому є слово "оптимізація" — шкіл, бібліотек, музичних шкіл. Писали б уже просто — "закрить".

Які ключові проблеми українців?

— Ми — хвора нація. Нам довго розповідали, що ми — найщиріші, найроботящіші, краще за всіх співаємо. Насправді ми вже давно не такі. Потрібна державна програма перевиховання народу — на 10, 20, може, більше років. Людей треба змінювати. Покоління за поколінням. Як казав Ґанді: хочеш змін — змінися сам. У Збур'ївці ми почали із себе, і ці прояви видно. Але система вибудувана так, що хороші люди не можуть пробитися. Ми зараз розмовляємо, а в Трохимівці два трактори розпахують пасовисько — 450 гектарів, яким користувалося все село, 200 подвір'їв жили з корів. У них забрали цю пашу.

Яким політикам симпатизуєте?

— Є один — Анатолій Гриценко. Зустрічалися з ним. Але в порядних людей нема грошей. Тому партія Гриценка багато в чому віртуальна.

Звідки мають взятися нові кадри?

— Ті, яких сьогодні має влада чи опозиція, навіть молоді — це не нові політики. Це та сама колода. Наступна хвиля національної еліти з'явиться на місцях. Це будуть лідери громадських організацій, журналісти. Вони знатимуть, що таке — совість і не крастимуть у свого народу. Не дуритимуть людей. Бо мати джипа за 100 тисяч доларів працівникові прокуратури чи податкової, навіть бізнесмену — це непристойно в такій державі, як наша. Для мене людина, яка їде в джипі, — психічно хвора.

Чого чекати після парламентських виборів?

— Залежно, кого оберуть. Сподіваюсь, опозиція таки виграє. Тоді з'явиться хоч якась система противаг, яка була навіть за Кучми й Кравчука, не кажучи вже за Ющенка. А зараз є один центр — "цар всея України" Янукович.

З чого маємо почати зміни?

— Із судової реформи. Разом із міліцією та прокуратурою. Потім — реформа місцевого самоврядування. Бо таке враження, що в будь-якої влади в Україні ставлення до свого народу як до дурака. Тоді почнеться процес самовиховання й одужання. Розуміння знизу вже є, але воно ще не масове.

×