1 липня народні депутати-"регіонали" блокували трибуну, аби Верховна Рада не змогла проголосувати за призначення нових міністрів. Блокаду тримали півтори години. Хоча і в середу, і в минулу п"ятницю у Раді були голоси за нових міністрів у Кабмін Юлії Тимошенко. Напередодні домовилися: крім коаліціянтів, кнопки "за" натиснуть комуністи та частина "регіоналів", які орієнтуються на Андрія Клюєва.
— В черговий раз у нас цей бардак! — обурюється нардеп-"нунсівець" 45-річний Тарас Стецьків. — "Регіоналам" стало відомо, що ми вийшли на результативний варіант вирішення кадрових питань. Для них це було неприйнятно. Вони вибрали як привід прожитковий мінімум і заблокували трибуну. У кадрових призначеннях для них є кілька критично важливих позицій. Насамперед Антимонопольний комітет. Адже призначення реальної людини на його голову — це серйозний важіль для обмеження дикого монополізму в економічній сфері, який сидить у Партії регіонів.
Але ж кандидат на міністра фінансів Федір Ярошенко — близький до одного з лідерів "Регіонів" Миколи Азарова.
— Цього їм виявилося замало. Вони діють за принципом максимальної паралізації роботи уряду. А призначення хоча б двох-трьох міністрів, одного-двох віце-прем"єрів чи голови Антимонопольного комітету і з політичної, і з психологічної точки зору укріплює діючий Кабмін.
Стецьківу телефонують. Він говорить, що має йти на засідання парламентського комітету з паливно-енергетичного комплексу. Дивиться на годинник і каже, що скоро воно розпочнеться. Потім йому ще телефонують, але він не відповідає. Ставить мобільний на беззвучний режим.
Депутата із "Народної самооборони" Віктора Шемчука пропонують на міністра юстиції замість Миколи Оніщука. Але дехто з "бютівців" каже, що проти цієї кандидатури.
— Якщо домовляємося, то маємо голосувати стовідсотково. У мене, наприклад, теж є свої думки з приводу пропонованих БЮТом кандидатур.
Такі кадрові перестановки посилять уряд? Чи буде той же Шемчук кращим міністром юстиції за Оніщука?
— Повноцінний Кабмін — це завжди краще, ніж порожні крісла. Крім того, треба показати суспільству, що коаліція діє. Призначення хоча б одного міністра є ознакою її життєздатності.
Але ж у цієї коаліції немає своїх 226 голосів.
— Голосування покаже.
"Наша Україна" вимагає від своїх депутатів вийти з коаліції. Тоді вона розпадеться?
— Це глупо: "Наша Україна" зобов"язує своїх депутатів щось зробити, знаючи наперед, що вони цього не зроблять. Цим розписується в своїй неспроможності.
Кого "Народна самооборона" підтримуватиме на президентських виборах?
— Рішення ще не приймали. Фактом є те, що Юрій Луценко підтримуватиме Тимошенко. У мене з кожним днем міцнішає враження, що це будуть вибори без вибору. Люди матимуть перелік прізвищ, але це — не вибір. 2004 року був світоглядний, ідейний вибір. А нині... Я хочу вибирати не прізвища, а курс для своєї країни. А його жоден із кандидатів не декларує.
Після обрання новий президент спробує розпустити Верховну Раду. Яким ви бачите своє політичне майбутнє?
— Спочатку новообраний президент спробує сформувати під себе більшість. Якщо не вдасться, розпустить парламент. Але не факт, що спроба буде вдала. І навіть якщо так, то це буде найшвидше у листопаді наступного року. Доти на місці загиблої "Нашої України" в будь-якому випадку виникне щось політично нове. Між БЮТом і Тягнибоком теж щось з"явиться. Після президентських виборів відбудеться переформатування політичного простору. Більшість діючих партій або припинять існування юридично, або електорально сильно втратять. На місце теперішніх псевдопартій кланового чи вождистського характеру прийдуть політичні утворення, засновані на ідейних, програмних принципах.
У Росії українцям тільки голови рубали. Треба історію читати
А "Народна самооборона"?
— Як політсила вона перспективи не має, бо відіграла свою роль. Я збираюся взяти участь в утворенні нової.
Теж саме збираються робити Тігіпко, Яценюк, Гриценко. Ви до них не збираєтесь приєднуватися?
— Я збираюся об"єднуватися. Якщо в країні знайдеться група людей, яка щось скаже одним голосом, то це і буде початок творення чогось нового. Лише група може створити щось нове. Але жодна політсила немає перспективи без стрижневої ідеї.
Чи є в Україні хоча б одна ідейна партія?
— На сьогодні немає жодної. Але вона виникне, бо країна перебуває в хаосі, дезорієнтації й дезінтеграції. Суспільство хоче порядку і правил. Це й дасть можливість цій країні вижити. Однак ми приречені пережити чергову ілюзію, що новий "кращий" президент її порятує.
Яценюк є такою ілюзією?
— Для одних кращий він, для інших — Литвин, Янукович чи Тимошенко. Люди мусять це пережити. Це віра у доброго царя. Нібито він прийде і все вирішить. Доки в Україні, насамперед для політиків, не будуть встановлені правила й рамки — нічого не зміниться.
На кого Росія поставить на президентських виборах?
— Ні на кого. Вона 2004 року обпеклася на Януковичі. Тому стравлюватиме кандидатів між собою і послаблюватиме Україну як державу. Її головний інтерес — мати країну під собою. Глупі Янукович, Юля і Литвин, які їздять в Москву за підтримкою. У Росії українцям тільки голови рубали. Треба історію читати. Найбільше мене дивує Литвин, бо він же історик.
Як би ви схарактеризували роки президентства Ющенка? Політолог Вадим Карасьов назвав їх "п"ятирічкою позитивного нерозвитку". А один із кандидатів у президенти Сергій Тігіпко — "шароварщиною".
— Ющенко є людиною, яка має свій світогляд. Часто про нього говорили, що він іде вперед із головою, повернутою назад. Але треба віддати йому належне: в окремих моментах він поставив історію на ту позицію, на якій вона має бути. Країна, що не знає історії, не матиме майбутнього. Тому ті, хто його атакують, знають, що вони роблять. Ющенко відроджує історичну пам"ять, і це великий здобуток. Свобода слова — теж великий здобуток. Україна химерно рухається до такого способу політичного устрою, який є в Європі, а не в Азії. Це колосальний здобуток, і ніякої "шароварщини" в цьому немає.
Інше питання, що ті, хто вийшли 2004-го на Майдан, хотіли від Ющенка більшого — хороших доріг, мостів, високої зарплати. Якби Ющенко, крім відродження пам"яті, займався ще й цим — йому ціни не було б.
Ви знали його до обрання на посаду глави держави?
— Так. Ми все бачили, однак надіялися. Ми хотіли модернізувати державу і хотіли, аби Ющенко був символом тієї боротьби. Ми вважали: якщо він прийде до влади з підтримкою народу, то це змусить його змінитися. Але Ющенко вирішив, що президентство — це вінець його Божого призначення. А ми вважали, що це лише початок дороги. От де ми стикнулися і де був конфлікт між нами й ним, — зводить два кулаки перед собою.
Але хіба ще 2004-го не було зрозуміло, що в Тимошенко великі амбіції й вона не допомагатиме президентові реформувати країну?
— У будь-якій революції є свої фанатики й засранці. Невже на Майдані треба було відділяти: ні, Юлю, ти тут не ставай? Так, вона хотіла влади, і Майдан розцінювала як трамплін до неї. То треба було Кінаха, Мороза зігнати з Майдану... Але це неможливо, бо така логіка масового руху. Тому ця "еліта" має піти, а на її місце повинна прийти контреліта. Однак їй ніхто килимок не підстелить і двері не відкриє.
Звідки вона може з"явитися?
— Ми живемо у цивілізованій країні, де є виборчі процедури. Нехай завойовують довіру людей.
1964, 7 червня — Тарас Стецьків народився у Львові
1986 — закінчив історичний факультет Львівського університету
1989 — член президії Львівської крайової ради Руху
1990, 1994, 1998, 2002 — обирався народним депутатом України
2005 — президент Національної телекомпанії України
2006 — балотувався до Верховної Ради за списком блоку "Пора-ПРП", але не пройшов, стає радником президента України
2007 — обраний народним депутатом від блоку "Наша Україна — Народна самооборона"
Одружений. Має сина й доньку
5 
35413
Коментарі
3