"Я довго був надто наївним"

 

Екс-міністр внутрішніх справ 46-річний Юрій Луценко раніше письмово відповідав на запитання з тюрми впродовж кількох днів. Тепер на це йде більше тижня. Усе через погане самопочуття, кажуть соратники. В Юрія Віталійовича запалення стравоходу, понад 20 ерозій, виразка дванадцятипалої кишки, полікістоз жовчного міхура, порушення функцій судин головного мозку. За ґратами він восьмий місяць.

Ви заявляли, що заступник генпрокурора Ренат Кузьмін казав вам про існування "замовлення на Луценка". Мовляв, арешт був невідворотний. Від кого виходило це замовлення?

— У той день якраз призначили нового генпрокурора (4 листопада 2010 року. — "ГПУ") і Кузьмін, як претендент на цю папаху, від образи був відвертим. Мені було сказано, що моя справа не варта виїденого яйця, але замовлення — з самої гори. Генпрокурор, посилаючись на "государственное решение", вимагає від слідства швидких результатів. Конкретне прізвище не називалося, хоча ясно, що давити на генпрокурора може лише президент. Тому вважаю за необхідне допитати в суді як свідків і генпрокурора, і його першого заступника.

За що вам мстять і що хочуть цим процесом показати?

— Суд над Тимошенко і Луценком — це суд над лідерами двох парламентських фракцій, які на останніх дострокових виборах привели до Верховної Ради більшість і усунули від влади Партію регіонів і прем'єра Януковича.

Секрет цієї влади видав дідусь Азаров: "Страх — сильное чувство". Тримання Луценка в тюрмі було потрібне Януковичу як публічна помста Майдану і як засіб встановлення атмосфери страху в суспільстві. Я не страждаю самозакоханістю, але смію стверджувати, що якби я мав можливість пересуватися країною, опозиція вже сьогодні мала би вдвічі більшу підтримку, ніж нинішній правлячий радянський секонд-хенд.

Є ще причини особистісного характеру помсти Луценку. Пам'ятаєте, Янукович вихвалявся, що виграє вибори із відривом у 15 відсотків. У реальності вийшло тільки 3 відсотки. Причина — недопущення системою МВС традиційних фальсифікацій Партії регіонів.

МВС була проведена колосальна робота в переддень виборів. Паспортна система не дала можливості створити півмільйона "мертвих душ" у списках виборців Південного Сходу. Були вирахувані місця, де планували друкувати фальшиві бюлетені. Був розвіяний міф про педофільський скандал у лавах БЮТ, що не дало можливості занизити рейтинг блоку. МВС зуміло мінімізувати незаконні підвезення "простимульованих" людей на виборчі дільниці. Саме я просив друзів у Грузії надіслати міжнародних спостерігачів для контролю реальної явки виборців у Донбасі. Цей захід був зірваний президентом Ющенком, який особисто вимагав у керівництва Грузії відкликати людей назад.

Ви йшли на виборах парламенту першим номером блоку НУ-НС, двічі були міністром. Яких помилок припустилися при владі?

— Багато думаю про це. Помилок було досить і кадрових, і організаційних. Наприклад, у Полтаві один із нових керівників обласного УВС "виявив" економічний злочин у головлікаря лікарні лише для того, щоб його дружина посіла керівне місце. Зняти його я зняв, але скільки таких діячів гнали вал "показників" у своїх шкурних інтересах.

Усі питання зводяться до головного — чому Грузія змогла, а ми — ні? І на Майдані, і на чолі блоку НУ-НС я з повною віддачею працював для єдності демократичних сил. Безліч разів умовляв обох лідерів (Ющенка й Тимошенко. — "ГПУ") працювати в тандемі. Було очевидно, що без цього не провести через парламент жодної реформи. Адже саме продумана програма законодавчих змін дала можливість президенту й урядові Грузії якісно і швидко змінити країну. У нас же президент не тільки не ініціював реформ, але й робив усе для роз'єднання союзників.

Я довго був надто наївним. Вірив, що протистояння демократів — результат непорозумінь. Усунення з посади спікера Яценюка, який старався скоординувати діяльність парламентської більшості та уряду, стало остаточним доказом, що президент зробив ставку на співпрацю з "регіоналами". І тут я припустився ключової помилки — обмежився заявою про зраду Ющенка. Я загруз у МВС і не спробував об'єднати розсварену президентським балаганом команду. Не знаю, чи щось вийшло б, але я не спробував. Мусив добитися угоди про нове об'єднання принципової частини блоку НУ-НС, довести Тимошенко необхідність командних дій із нами, а не із політичними заробітчанами Литвина та Симоненка. Я дав слабину, образився на колег і вирішив, що моє місце — лише боротьба з фальсифікаціями у виборчому процесі.

Вийшло, що і Яценюк, і Кириленко, і Гриценко, і я — поодинці будували свої ніби правильні, але слабкі проекти. Ця роз'єднаність остаточно вбила демократичну коаліцію. Виборці втратили довіру і зреагували на це неучастю у виборах. Відчуваю і свою провину.

Як діяти опозиції зараз?

— Я й Борис Тарасюк були чи не єдині політики в парламенті, які на минулих президентських виборах закликали об'єднатися проти Януковича. При всіх помилках Тимошенко і вадах в її команді це (підтримка на виборах Тимошенко. — "ГПУ") був єдиний шанс зупинити антиукраїнський наступ.

Я особисто виступаю за формування єдиного націонал-демократичного списку з єдиною програмою євроремонту України. Все інше — дурні амбіції та замасковані зради. Або єдність, або поразка.

Вірю в чесні парламентські вибори на мажоритарних округах при Януковичі. Тому головна задача мати принаймні 150 багнетів єдиної опозиційної команди. Це гарантія нашої реконкісти на наступних президентських виборах.

Як поводитися критично налаштованим до влади людям?

— Маємо повернутися до самих себе як українців. Щоденно витискати із себе раба і бути внутрішньо вільним. Щоденно боротися з владою за свою гідність. Мусимо не на мітингах, а в сімейному колі, серед друзів, на роботі повсякчас відвойовувати українську ідею. Мені близькі слова першого чеського президента Масарика: "Великий історичний урок історії в тому, що культура, освіченість є міцною політичною силою, є тривалішою, ніж сила держави, війська та економіки".

Яку ключові проблеми треба розв'язати суспільству?

— Без незалежного суду будь-які прогресивні зміни не працюватимуть. Я також виступаю за прийняття закону про суд присяжних і право апеляції в суди країн Євросоюзу. Це миттєво змінить беззаконня в Україні.

Україна в тупику радянської цивілізації. Щоб вибратися з нього, треба негайно розпочати декомунізацію. Виходом міг би стати закон про покаяння в комунізмі та захист українського майбутнього. Головна ідея такого документа в тому, що будувати країну можуть лише ті, хто вірить в її демократичну європейську модель. Для моральних інвалідів, що бодай словами славлять різні форми фашизму, двері влади зачиняються.

Другий напрямок — усунення п'яти сімейних кланів, які монополізували українську економіку й стрімко вибудовують модель донецької рабовласницької олігархії. Країна, де вивіз капіталу в офшори перевищує видатки Держбюджету, приречена на животіння. Під боком у Кремля — на тимчасове існування. Слід негайно і примусово демонополізувати економіку, забезпечити розвиток українського середнього класу. Ці процеси — смерть нинішнього колоніального режиму. Недарма саме національно мислячі активісти та вільні підприємці зараз живуть зі статусом презумпції винності.

Що б ви сказали президентові при зустрічі?

— Варто демонструвати не сильну руку, а розумну голову.

×