"У Голодомор загинули моя прабаба, прадід і троє їхніх дітей. Я хотів знати імена, бо не встиг свого часу дізнатися в бабусі, — розповідає 41-річний киянин Юрій Коржов. — Четвертий рік ходжу по селу, розпитую дідів-бабів, але спізнився років на десять. Хто пам"ятав давнішні події й міг переповісти про родинні зв"язки, вже на тому світі".
Коржов має хату в селі Ташань Київської області. Це за 130 км від столиці.
— Ташань — це батьківщина моєї прабабусі по батькові. Солдата Самутіна, від якого пішов рід, заселив сюди фельдмаршал Петро Рум"янцев-Задунайський. Я почав досліджувати родовід і побачив, що село — це велика сім"я. За 200 років майже всі перероднилися. Розписав свою ташанську гілочку до дев"ятого коліна, — відкриває ноутбук і показує таблицю. У ній зазначено, коли хто народився, одружився, скількох дітей мав, де працював. — Ось моя 39-річна прабаба Харитина, прадід Ничипір, у Голодомор йому було 47. Написали, що померли від запалення легень. Думаю, писали будь-що, тільки аби не "від виснаження". Трійко їхніх дітей померли: 5-річна Ганя, 10-річна Параска і 14-річний Андрій. Лишилася моя баба Софія та її брат Ничипір. Баба Софія Самутіна з"явилася на світ 1916-го, а в паспорті записали: 1912-го. Тоді люди часто дописували собі роки: молодші хотіли швидше піти на роботу, а старики — вийти на пенсію. У селі так зробила кожна друга жінка. Одна дописала собі вісім років. Баба Софія поїхала в Київ, влаштувалася прибиральницею на стадіон "Динамо". Зустріла майбутнього чоловіка — мого діда електрика Гаврила.
Діти Коржова — 4-річний Георгій та Марія, 2 роки, обстрілюють одне одного з іграшкових пістолетів.
Побралися після того, як народилися діти
— Малеча від третього шлюбу, — усміхається Юрій. — Сім років прожив із першою дружиною, дев"ять — із другою і от шостий — із третьою. Анжеліка — медик, вилікувала мене від поліартриту. Я майже не ходив, із паличкою, на костилях шкандибав. Вона молодша на шість років. Побралися після того, як народилися діти. Це в сімейних традиціях. Дід із бабою розписалися після одруження моїх батьків. Баба докучала дідові: "Я теж хочу обручалку".
Зауважує, що має із дружиною медичний центр "Медіан".
— П"ять років просиділи на хлібі та воді, грошей на розкрутку не було. Цьогоріч дозволив собі три тижні просидіти в Ташані. Ану йдіть на двір, не заважайте! — одягає на сина светра. — Хату цю викупили у спадкоємців батькової двоюрідної тітки, 36 соток за 600 доларів — хіба це гроші? У нас є дача за 2 кілометри від Києва. Але так полюбили Ташань, що їздимо сюди на кожні вихідні.
На дворищі Юрій копає погріб. Нещодавно знайшов скелет коня із проломленим черепом, наконечники стріл, черепки посуду. У кімнаті хати облаштував музей старожитностей. На полицях — гребень, рубель, лопата для пшениці.
— Щось було у хаті, щось у людей по селу купив. Я ж, окрім свого роду, дослідив іще 140. Записав відомості про п"ять тисяч людей. Кому потрібно, роздруковую родовід безплатно. У Києві є комерсанти, на цьому гроші заробляють. Кажуть, дослідити лінію до діда-баби коштує 200 доларів.
1966, 21 листопада — Юрій Коржов народився в Києві
1988 — закінчив Вище військове авіаційно-інженерне училище
1987–1994 — жив у шлюбі з вихователем Іриною Михайловою, має від неї 21-річну доньку Євгенію
1995–2004 — шлюб із Вікторією Полухіною, адміністратором готелю
із 2002-го — живе у цивільному шлюбі з медиком Анжелікою Сатурян
2004 — почав досліджувати свій родовід
2006 — побрався з Анжелікою, мають 4-річного сина Георгія та доньку Марію, 2 роки
1 
1
Коментарі