— Купив колись антикварну шафу. Думав, вистачить на всю мою вояцьку форму. Та де там! Уже не влазить, — каже 41-річний Тарас Елейко, військовий реконструктор зі Львова. В одностроях часів Першої та Другої світових воєн проводить уроки історії для школярів. Колекціонує старовинну зброю.
Зустрічаємося в центрі міста. Тарас має власну юридичну фірму. Військовою реконструкцією займається в товаристві "Пам'ять". Запрошує на каву із сирником до елітного ресторану. Одягнений у білу футболку з тризубом та чорну шкіряну куртку.
— У радянські часи ідеологічну пропаганду вкладали в голови з першого класу, — розповідає Елейко. — Пам'ятаю, як плакав, коли потрапив до лікарні і пропустив посвячення в жовтенята. У нас для пропаганди української історії, патріотичного виховання 23 роки нічого не робилося. Тому зараз маємо війну.
У школу з товаришами одягаємо форму, беремо зброю. Лекції не читаємо — розмовляємо. Замість добрих оцінок даємо учням постріляти зі зброї. Це найбільший стимул. На першому уроці стріляють один-двоє. Коли приїжджаємо наступного разу, діти настільки підготуються, що дозвіл постріляти отримують 15 учнів. Коли у Винниківську (селище Винники біля Львова. — "ГПУ") школу приїхав утретє, семикласники мені розказували такі архівні факти про Романа Шухевича, які сам недавно дізнався.
Тарас виходить на вулицю покурити. Повертається за кілька хвилин.
— Ми з товаришами відновлюємо щонайменше 20 боїв у рік, — під час розмови про хобі чоловік жвавішає. — Показові проводимо безкоштовно в гаях, парках, на вулицях Львова та в селах, де відбувалися бої. Місця вибухів обгороджуємо, щоб глядачі не підходили близько. Маємо по декілька репетицій.
Відтворювали якось Вовчухівську офензиву (наступальна операція Української Галицької Армії в лютому 1919 року під час українсько-польської війни. — "ГПУ"). Багато глядачів прийшло. Я веду в бій свій рій УГА. Гину. Упав і лежу. Але соплю, бо біг швидко. Двоє дітей з натовпу починають кричати до батька: "Тату, татоньку, забери його, він ще живий, він дихає!" А я від сміху ледве стримуюсь. Діти сприймають бої реалістично. Іноді батьки їх відводять, бо малі не витримують.
Важко пережити події, коли в них вживаєшся, коли "гине" побратим. Не плачу вже років 25. Якось, за сценарієм, наша повстанська боївка йде в наступ на відділок держбезпеки. І ось мій побратим "гине", його засипало землею. Зіграв правдиво. Я біжу далі в бій — і сльози течуть, тяжко його лишати.
Іноді залучаємо дітей. Вони були добрими розвідниками. Дитина в 7 років ішла собі дорогою, перекидала по одному горішку з торбинки в кишеньку. Так порахувала німців і техніку. Принесла інформацію в село.
Один бій обходиться реконструкторам у 10–30 тис. гривень. Мають кілька вантажівок, бронемашини, три гармати.
"Багнетами кололи свиней, у німецькі каски курям їсти насипали"
— Моє захоплення дорого обходиться, — розповідає про військову реконструкцію Тарас Елейко. — Найдешевший — одяг повстанців. Носили, що мали. Зброя — трофейна. Для "дивізійника" з СС "Галичина" спорядження дороге. Однострій: кітель, штани, шинель — п'ять тисяч гривень. Привозимо з Німеччини. Чоботи мають бути підковані шипами — 100 доларів. Гвинтівка Маузера — тисяча.
Для форми вояка російської імператорської армії тільки за ґудзики треба віддати 900 гривень.
Дружина друга з товариства "Пам'ять" його автомат ненароком впустила. Той кинувся: "Що ти робиш? Обережно!" Вона здивувалася: "Залізяка якась, подумаєш". — "Та залізяка коштує 3 тисячі доларів!" Жінка бере інший автомат: "А це скільки?" — "Півтори тисячі!" — "Ах ти, холєрник! От куди ідуть гроші. То ми на море через це не поїхали!" І дала завдання: покласти бруківку на все подвір'я. Де хочеш, каже, бери, хоч зброю продавай.
Товариство "Пам'ять" засноване 2006-го. Перші автомати для реконструкції вирізали з дерева.
— Спорядження шили самі, — згадує Тарас. — Для легіону Січових Стрільців купляли стару швейцарську форму секонд-хенд, бо сукно схоже. Шили за зображеннями з енциклопедії. Студенти по селах шукають. Багнетами там кололи свиней. У німецькі каски курям їсти насипали. Військові фляги брали на косовицю. З німецькими ранцями діти до школи ходили. Ці речі збереглися.
Коментарі