Священик 25-річний Іван Цап у селі Нижнє Болотне Іршавського району Закарпаття побудував три лежанки, під якими встановив вулики з бджолами.
— У цьому дворі з давніх-давен розводили бджіл, — духівник відчиняє металеві ворота будинку на околиці села. — Тут жили покійні родичі мого товариша, монаха Теодора. Вони тримали бджолині сім'ї, а коли померли, то пасіка перейшла брату Теодору. Але він попри монаше життя не встигав доглядати за ними, тому я почав їздити сюди.
Дім і господарство тепер належать греко-католицькому монастирю, що в урочищі Джублик.
— За першою освітою я — ветеринар, — розповідає Іван. — Мама дуже хотіла, щоб я став медиком. Тому пішов навчатися в сільськогосподарське училище в Мукачевому. Коли вивчали розділ про бджоли, я зацікавився. Викладач дав купу літератури і каже: "Як перечитаєш — підходь". Запросив до себе, подарував вулик і допоміг за символічні гроші придбати дві бджолині сім'ї. Тепер утримую майже сто родин.
Коли закінчив навчання в технікумі — пішов до семінарії.
— Священиком мріяв стати з дитинства. Коли зайнявся монастирськими бджолами, хотів, щоб пасіка була корисною для вірників. Багато читав про апітерапію, потім поїхав до Києва на навчання, отримав диплом апітерапевта. Торік із батьком змайстрували перші три будинки з лежанками. Зробили їх з ялиці й смереки. Усередині нічим не обробляли, щоб зберегти лісовий аромат.
Отець Іван веде до будинків. Звідти чути аромат меду, прополісу, гудуть бджоли. Дерев'яна лежанка встелена покривалом. Під кожним будинком живуть по чотири бджолині сім'ї.
— Людина, яка лягає на лежанку, потрапляє в потужне електромагнітне поле бджіл. Комахи лікують ароматом, теплом і гулом, який урівноважує і заспокоює нервову систему. Найкорисніше — біополе бджоли, яке схоже на людське. Одна бджолина сім'я, яка вміщує 10 тисяч комах, створює потужне біополе, як один дельфін. Полежати годину над вуликом — все одно, що поплавати в басейні з чотирма дельфінами.
Лежати над вуликом можна добу, але я більше години не дозволяю, бо може виникнути алергія. Коли просять, лікую людей укусами бджіл.
На лікування священик почав приймати вірян два місяці тому. Першою зголосилася 52-річна Марія Боршош. Вона пройшла вже вісім сеансів.
— Щодня приходжу сюди і по годині лежу над вуликом, — готується до сеансу. — У кардіологічному центрі мені наставили такі діагнози, з якими люди не живуть. Я почула, що наш священик лікує бджолам, і вирішила спробувати. На першому сеансі серце мало не вискочило з грудей. На третьому лежала так спокійно, ніби ніколи й не хворіла. Нормалізувався тиск, зникли слабкість і дратівливість, пройшли болі у спині.
50-річна Ольга Марущинець на сеанси апітерапії приїхала зі столиці.
— Про лікування бджолами почула від родичів, що живуть на Закарпатті. Після першого сеансу пройшли болі в суглобах.
Один сеанс апітерапії коштує 50 грн. Виручені гроші священик використовує на утримання монастирської пасіки.
1 
1
Коментарі
2