Минулої суботи в Маріуполі застреленою в серце з мисливської рушниці знайшли 30-річну Анастасію Горбачову, розвідницю Добровольчого українського корпусу "Правий сектор". Її поховали 12 серпня на чернівецькій Алеї слави.
— Воювали разом в одному підрозділі більше півроку, — розповідає журналістка 36-річна Олена Білозерська, снайпер корпусу. — Весною відправили її додому в Чернівці, бо була вагітна. Місяць Настя побула вдома, а тоді повернулася в Маріуполь до свого чоловіка. Про це ми дізналися, коли отримали звістку про смерть. У міліції розглядають кілька версій: самогубство, нещасний випадок і вбивство. Перші дві ми відкинули одразу. На самогубство Настя не здатна. Ніколи не бачили її в істериці чи депресії. Та й застрелитися самому із довгоствольної зброї неможливо.
Анастасія Горбачова народилася в багатодітній родині. Батько рано помер. Мати віддала сімох дітей в інтернат. Після закінчення школи Анастасія працювала санітаркою і продавцем на базарі. Останні кілька років разом зі старшою сестрою Людмилою доглядала тяжкохвору матір. Вона померла незадовго до війни.
— Настя мала вроджений порок серця, тому пішла добровольцем, — каже Білозерська. — Була худа й висока. З 25–30-кілограмовим вантажем спокійно могла пройти десятки кілометрів. Страху не мала — починається мінометний обстріл, а вона стоїть і сміється. Коли спитала, чи їй не страшно, відповіла: "Якщо судилося померти, то навіть на тротуарі машина зіб'є".
Любила чистоту і вміла гарно готувати. Якось захворіла. Заходжу в її кімнату, а вона з температурою 39 градусів миє підлогу. Почала сварити: "Попросила б мене або завтра помила". Настя відповіла: "Не могла чекати. Бути в брудній кімнаті я не можу".
На фронті Анастасія познайомилася з 33-річним Віталієм із Києва. Орендували приватний будинок у селищі Рибацьке під Маріуполем. Планували одружитися. У вересні мала народити дитину.
— Вони одразу відчули взаємну симпатію і за кілька днів приросли одне до одного. Жодного разу не чули, щоб сварилися, — продовжує Олена Білозерська. — Вже за кілька місяців Настя почала називати Віталія чоловіком, а він її — дружиною. Через війну так і не встигли оформити стосунки.
Віталія допитала міліція — він був у будинку, коли сталася трагедія. Встановили, що рушниця, з якої була вбита Горбачова, належала йому.
— Чоловік пояснив, що напередодні трагедії потерпіла вживала алкоголь, була в пригніченому емоційному стані. Сам перебував у сусідній кімнаті, коли почув постріл, — пояснюють у МВС Донецької області.
Чоловік подарував лисячий хвіст
Анастасія Горбачова воювала під Донецьком і Маріуполем. Мала псевдо "Ліса".
— Носила натуральне волосся рудого кольору, — говорить Олена Білозерська. — Завжди зав'язувала його у хвіст.
Коли майбутній чоловік вперше її побачив, назвав "Лісою". Це псевдо прижилося. Згодом подарували їй лисячий хвіст. Вона весь час носила його ззаду на касці.
Одного разу хвіст урятував кілька життів. Наша розвідгрупа пішла на вихід. Забрати нас мали армійці бехою ("БМВ". — ГПУ). Водій бехи щось наплутав і з'явився в полі зору розвідників не там і не тоді, як було домовлено. Наших армійців прийняли за "сепарів", і командир групи мало не розніс беху з гранатомета. За мить до пострілу побачив у одного з бійців на касці рудий хвіст. Зрозумів, що то наша "Ліса".
2 
1
Коментарі