— Коли малюю картини, найбільше жалкую про те, що не зможу сама їх побачити, — каже киянка 32-річна Ольга Дурнєва. Сім років тому через цукровий діабет вона втратила зір. Тепер малює навпомацки.
27 листопада на виставці "Зірки у темряві" у столичному музеї Шевченка Ольга показує свої картини та ляльки-мотанки. Жінка у вузькій сірій сукні. Очі закривають чорні окуляри.
— Одного ранку прокинулася, все навколо було чорним, — Ольга бере за руку і просить провести до її робіт. — Було страшно. Сама навіть по кімнаті не могла ходити. Зараз усе можу робити навпомацки: чищу картоплю, мию підлогу і варю їсти.
Ляльки майстриня почала робити 5 років тому, щоб чимось себе зайняти.
— Роблю каркас із дроту і обмотую його нитками. Буває, переробляю по сім разів. Поплачу від безсилля і знову беруся до діла. Друзі допомагають обшивати ляльок і виготовляти аксесуари.
Одна коштує в середньому 2 тисячі гривень. Замовлень отримую багато, через інтернет. Коли клієнти приходять забирати, то дивуються, що я незряча. Кажуть: "Якщо ви не бачите, то хто нам ляльки робив?". Якось один хлопець спитав: "А для чого ви сліпою прикидаєтеся? Ляльку ж зробили, значить, бачите".
Картини малюю 3 роки. Придумала маленьку хитрість. Беру швейні голки і використовую їх замість орієнтирів. Одну вставляю там, де має бути лоб, другу — на кінчику носа, а третю — на підборідді. Однією рукою тримаю голку, а іншою веду пензликом. Перший раз руки поколола, а ніс намалювала майже на роті.
Картину можу написати за 5 годин. Пейзажі даються швидше, бо малювати дерева простіше. Малювати маю без відриву. Треба чітко пам'ятати і контролювати розміщення фігур. Якщо відійду, цей контроль втрачаю. Тоді на полотні буде казна-що.
На картині 67-річної Інни Лісової "З Житнього ринку" молодиця з в'язанкою цибулі на шиї тримає в руках чорного півня. На полотні "Дитячі сновидіння" художниця намалювала жінку з сережками у вигляді гойдалок. На них сидять двоє дівчаток. Дрібні деталі промальовані дуже чітко.
— Коли мені виповнився 31 рік, почала сліпнути, — розповідає Інна Лісова по телефону. На відкриття виставки не прийшла, бо має хворі ноги. — У лікарні казали, що це через перевтому. Згодом поставили діагноз — пігментна дегенерація сітківки.
Перед тим як осліпла, почала одну картину, але не встигла домалювати. Якось сиділа на дивані і подумала, що було б непогано закінчити. Розклала фарби. Торкалася руками роботи — розуміла, де і що треба домалювати. Коли чоловік повернувся додому, довго мовчки стояв перед картиною. А потім сказав: "Це неперевершено!". З того моменту малюю. Вранці чоловіка прошу розкласти мені фарби у певній послідовності, щоб не переплутала кольори.
Якось малювала зимовий пейзаж, сильно махнула рукою і кілька баночок із фарбами випали. Думала, що поклала їх на свої місця, але помилилася. Коли син побачив мій пейзаж, то сказав: "Гарно. Але чого в тебе сніг зелений?"
А якось намалювала на картині маму з дитиною. На виставці підходить жінка і питає: "Довго роздивлялася, ніяк не можу зрозуміти, чому в дитини три ока?"
Свої роботи Ольга не продає.
— Вони даються дуже важко. Раніше одну картину малювала за два дні, а тепер на це треба не менше року.
1991 року показувала картини на виставці у Москві. Прийшли з чоловіком на закриття, біля кожної висів папірець "Куплю за таку-то суму". Пропонували по 2, 3 і 4 тисячі доларів. Усім відмовила. Свої маленькі проблеми можу залагодити сама, а великих за ці гроші вирішити не зможу. От зараз пропонують зробити в Німеччині операцію на одному оці. Просять 100 тисяч євро. Грошей таких у мене немає. Якби й були, то не знаю, чи погодилася б. Зараз живу наче у своїй нірці, і мені тут зручно. А після операції доведеться подивитися на цей світ очима. Не знаю, чи моя психіка витримає.
Вийшла заміж за перекладача
На виставці "Зірки у темряві" показують 11 картин незрячої художниці 26-річної Юлії Демченко з селища Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області. Три роки вона живе у Німеччині.
— У 9-му класі донька набрала найбільшу кількість балів на олімпіаді з малювання, — розповідає мати Юлії 62-річна Наталія Іванівна. — Без іспитів вступила до Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Вчилася на "відмінно". Після третього курсу через цукровий діабет у неї відмовили нирки. За місяць стався крововилив у мозок і Юля осліпла.
Грошей на пересадку нирки не мали. Почули про конкурс, який проводився у Німеччині. Там обіцяли 10 тисяч євро тому, хто за 6 хвилин зробить щось незвичайне. На відео зняли, як незряча Юля малює картини. Поки готували його, конкурс закрили. Та все ж виклали ролик в інтернеті. На німецьку його переклав Віктор. Він родом із Росії, але з дитинства живе у Німеччині. Юля йому сподобалася, знайшов її через соціальні мережі. Рік спілкувалися через інтернет. У Німеччині знайшлися меценати, перерахували 55 тисяч євро на операцію. В аеропорту нас зустрів Віктор на своїй машині. Увесь час був поряд з Юлею. Розписалися в Данії. Операцію робили вже після весілля. Пересадили мою нирку.
8 
35413
Коментарі