Дуже виручав камуфляж. Місцеві бандити його бояться

 

— За спиною б'є по хребті рюкзак, а в руках мачете — за день у джунглях проходиш максимум 3 кілометри, бо хащі непролазні. По саванні за цей час долаю 29 кілометрів, — каже біолог 41-річний Ростислав Шикула із Рівного. Півтора року тому в серпні досліджував ліси вздовж Амазонки в Південній Америці. За півтора місяця відвідав Колумбію, Венесуелу, Еквадор, Бразилію, Гаяну та Галапагоські острови.

— Так заріс бородою, що мама вдома не впізнала, — потирає пальцями голене підборіддя. На руці блищить масивний годинник, який бере із собою в подорожі.

Відмикає двері невеликої ­аудиторії. Викладає біологію у Рівненському міжнародному економіко-гуманітарному університеті. Авіаквитки йому оплачує ректор. З-за кордону Ростислав привозить екзотичні експонати для найбільшої у Західній Україні колекції комах та рептилій. Її зберігає у власному кабінеті.

— Декан жартує, що я колись не вернуся і заповім свою колекцію університету, — сміється мандрівник. — Компаньйона собі досі не знайшов. Бо хто погодиться на свій ризик блукати джунглями, їсти змій і комах?

Як готувалися до мандрівки?

— Два місяці вчив іспанську. З речей узяв запасний камуфляжний костюм, 10 банок м'ясних консервів, ніж та кресало. Подорож обійшлася у 3 тисячі доларів. Найбільше грошей забрав переліт. Намет та спорядження купив по приїзді, бо так дешевше. За намет заплатив 30 доларів, іще 35 витратив на спальний мішок, воду, харчі.

Дуже виручав камуфляж. Місцеві бандити його бояться, а на кордоні пропускають легше. На одязі про всяк випадок вишив своє прізвище та групу крові. Це підвищило до мене довіру серед військових, поліцейських та митників. Бачили, що не ховаюся за футболками та шортами. Так часто роблять наркокур'єри, які прикидаються туристами.

Місцеві можуть носити камуфляж, якщо мають на це право. Бо самозванець-військовий у Латинській Америці сяде за ґрати надовго. Їхні тюрми — це сюжет для Голлівуда. Ув'язнений має право узяти з собою зареєстровану зброю, від пугача до автомата М16, інакше не виживеш. У тюрмі дозволено вести бізнес, аби прогодувати себе. Наприклад, який-небудь наркобарон може спокійно в ув'язненні тримати кілька яток і торгувати з них пиріжками.

Мали проблеми з поліцією?

— За усю подорож у мене 82 рази шукали наркотики. У Південній Америці потужний наркотрафік, тому винятків не роблять. В аеропорту переді мною обшукали навіть стару німкеню в інвалідному візку. Особливо ненавидять ґрінґо — білих американців, які не говорять іспанською. Перевіряють тюбик зубної пасти, копирсаються у милі ножем. Роблять це украй повільно, попри чергу з кількасот людей. Одного разу я висипав цілий пакет солі в унітаз, бо могли подумати, що вона змішана з кокаїном.

Шикула надіває на голову гостроверху шапочку з волокон кокосового горіха — подарунок від індіанців.

— Такі носять їхні чоловіки. У провідники за кілька доларів наймав індіанців. Вони тягали за мною 80-кілограмового рюкзака. Решту вантажу ніс на собі. Маршрутом рухалися пішки, інколи під'їжджали військовими джипами. Ці джипи — як у нас маршрутки. Патрулі наркоконтролю курсують ними по всій Латинській Америці. Підвезуть, куди треба.

Стіни кабінету біолога завішані муміями комах, риб, волохатих павуків та дрібних морських тварин у дерев'яних рамках.

— У басейні Амазонки живуть чимало істот, яких більше ніде немає. Давно мріяв знайти гігантського жука-геркулеса, зловити піранью, собакоголового удава. Узяв із собою два фотоапарати, відеокамеру та мобільний телефон. Щоб купити сім-карту в ларьку у столиці Венесуели Каракасі, мусив здати відбитки пальців. Продавець-підліток незворушно простягнув мені валик із подушечкою, а сам у цей час поробив ксерокопії мого паспорту. Але з'ясувалося, що покриття у джунглях відсутнє.

Не страшно було спати серед дикої природи?

— У джунглях ночував із налобним ліхтариком. Це необхідність — мусиш завжди бути напоготові. Через надмірну вологість свічки гаснуть за 1,5–2 хвилини, а спіралі від комарів навіть не займаються. Комахи агресивні. Якось забув закрити застібку в наметі. Уранці спина була червона від укусів пурі-­пурі — це місцева в'їдлива мошка. Мовою індіанців означає "боляче-боляче". Шкіра свербіла дико, але мусив терпіти кілька днів.

Біолог дістає з шафи схожу на кулькову ручку паличку — кресало. Ним можна вибити іскру в будь-яких умовах. Купив його в інтернеті кілька років тому.

— У Венесуелі під час подорожі на гору Рорайма індіанець вивів мене до блокпосту еквадорських солдатів-спецпризначенців у джунглях. Завдяки камуфляжу мене прийняли ­добре. Показав їм свій жетон із вибитими англійською прізвищем та групою крові — такі часто носять на шиї солдати різних армій. Пробув у їхній компанії 10 діб, — дає подивитися фотографії, на яких він і з солдатами обмінявся камуфляжем.

— Умови в їхньому таборі спартанські — нічого зайвого. Ліжка стоять на палях, щоб не залізли отруйні павуки, комахи або змії. На ніч закриваються москітною сіткою. Перші дні бійці навчали мене добувати воду з ліан, розпізнавати їстівні плоди, будувати намет із пальмового листя. Урешті погодилися взяти з собою на патрулювання, бо я хотів наловити комах. Зі мною пішли троє солдатів.

Ночували у наметах. Однієї ночі прокинувся від незрозумілого жаху. Відчув, що в темряві хтось є. Боявся, що це ягуар — найстрашніший хижак джунглів. Череп людини може прокусити наскрізь. Тварина важко дихала, але не нападала. Я увімкнув ліхтарик і побачив перед собою велику капібару — це гігантський гризун. Зовні схожий на морську свинку, але завбільшки як здоровенна свиня. На щастя, харчується травою. ­Капібару привабив запах кокосового горіха, яким я повечеряв і викинув біля нашого табору. Я простягнув руку і погладив її, вона замурчала від задоволення, а потім пішла геть.

Чим харчувалися у джунглях?

— Воду добували з пальм та ліан, пили сиру з річки. Їли консерви й те, що вдалося знайти на шляху — плоди, комах, плазунів. Перебороти огиду важко, але голод змусить. Якщо в поході їси хоча б раз на день — це вже добре. Зміїне м'ясо жорстке, але на вечерю згодяться навіть отруйні. Просто відрубуєш їй голову і смажиш на вогні. ­Ловили в Амазонці хижих піраній, але вони кістляві. Аби привабити їх, треба бити по воді кінчиком вудки — рибина думає, щось упало у воду, і підпливає. Іще їх ловлять на гниле м'ясо.

Терміти на смак нагадують суміш гуми та деревини. Найгидкіше було їсти мавпячі кінцівки та хвіст, хоча для еквадорських солдатів це нормально. Двох свіжих мавп-капуцинів нам принесли індіанці-гуарані. Солдати заплатили їм сушеними галетами і додали 20 метрів мотузки. Торгівля з племенами у нормі. А ще 100 років тому індіанці убивали незнайомців, відрізали їм голови та знімали скальпи, з тіл робили опудала.

Неприємні випадки були?

— На зворотному шляху спізнився на свій літак. У кишені мав 3 долари. Уявив, як батрачу разом з індіанцями на банановій плантації, щоб заробити на дорогу додому. Побіг до начальниці ­аеропорту. Вдалося обміняти квиток і вилетіти ­іншим рейсом. Наступного разу досліджувати ­комах планую в ­Австралії.

Ночував у снігу на підстилці з хвої

Торік у лютому Ростислав Шикула три доби прожив у зимовому лісі без вогню, намету, запасів води та їжі. Побився об заклад із московськими журналістами.

— Уявіть, вас кинули у лісі в 10-градусний мороз. ­Виживете, якщо не впадете у відчай, — розказує. — Без води людина обійдеться три-п'ять днів, без їжі щонайменше 29 днів. Харч у зимовому лісі теж є. Зелена хвоя містить більше вітаміну С, ніж лимон. Обшукайте дупла дерев та розвилки між гілками — білки часто ховають там свої запаси. Один-два горішки завжди знайдете.

Їсти сніг заборонено, бо через холод на губах з'являться виразки. Його розтоплював на собі. Знайшов у кишені поліетиленовий пакетик, наповнив снігом, поклав собі на шкіру, накрив одягом. Сніг розтанув через 25 хвилин. І я потихеньку почав сьорбати воду. Можна розігрівати сніг у долонях, але зовсім потрохи. Бо руки мерзнуть, а у холодних сніг не розтане.

Ночував на саморобній підстилці з хвої та гілок.

— На розчищену від снігу ділянку насипав 25 сантиметрів сухої хвої. Зверху поставив "шалашиком" дах із гілля, присипав хвоєю. Останній шар — сніг. Усере­дині такого можна 2–3 години спати у верхньому одязі. Прокинувся, встав, розім'явся — й одразу пішов. Зупинятися не можна. Якщо присядеш — розслабишся й заснеш.

×