"Нашій сім'ї у селі всі завидують, — пише Ольга з Житомирщини. — Але насправді маємо купу проблем. Вже півроку не спілкуюся з сином. Посварилися через дурницю. Наговорила зайвого, полаялися. Я людина горда, не можу перша іти пробачення просити. А Віктор характером у мене пішов. Теж зайвий раз не прогнеться. Просила чоловіка, щоб нас помирив. Ходимо в одну церкву. На людях мусимо вітатися, але стали зовсім чужі".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник, 50 років. Запалює свічку. Кладе долоню на фото Ольги та її сина Віктора.
— Помиритеся з сином восени, коли невістка народить онучку. Попросіть вибачення. Гнівається на вас, бо образили його дружину. Прийміть невістку з усіма плюсами та недоліками. Вона вже народила вам двох онуків. У всьому підтримує вашого сина. Ліпше, ніж з нею, йому не буде ні з ким іншим.
"Знайшла в подушці кістку, подібну до курячої лапки, — пише 40-річна Лариса із Кіровоградщини. — Не уявляю, хто, як і коли її там залишив. Життя склалося так, що я досі не заміжня. Старший і молодший брати розлучилися. Ми всі працьовиті, держимо великі господарства, але все рівно нещасливі, бо самотні. Так хочеться мати дитину, щоб було заради кого жити. Втратила роботу. Від стресу набрала зайву вагу. Переживаю, чи нема на моїй родині якогось прокляття".
Біоенергетик сканує правицею паспортне фото Лариси та два весільні знімки її братів.
— Молодший брат одружиться навесні наступного року. Чому нарікаєте на самотність, але не приймаєте пропозицію чоловіка, який давно добивається вас? Спробуйте пожити з ним у цивільному шлюбі. Маєте всі шанси стати мамою. Забудьте образи, що завдавали чоловіки. Довіртеся партнеру й не пошкодуєте, що обрали його. Старший брат теж зустрічатиметься з жінкою, дбатиме про її дітей. Подушку, у якій знайшли кістку, спаліть.
"Чотири роки тому поховала чоловіка. Помер від інсульту, — розповідає у листі киянка Ірина Степанівна, 70 років. — У мене відказали ноги. Діти возили на консультацію до нейрохірурга, але операцію він робити не радить. Бояться, що через вік я не витримаю".
— Порадьтеся з іншими спеціалістами. Не сприймайте діагноз як вирок. Годі закриватися в чотирьох стінах. Прийміть пропозицію дітей освоїти візок. Не ставте на собі хрест. Ви ще правнуків заміж видаватимете.
"Із чоловіком прожили 26 років у шлюбі, — пише Юлія Миколаївна з Чернігова. — Старша донька Анна живе три роки у цивільному шлюбі з Пашею. Хоча майбутнього з ним не бачить. Він ні до чого не прагне. Його влаштовує, що вдома завжди наварено, прибрано, попрано. Хочу знати, яке майбутнє на неї чекає. Молодша донька Іванка посватана. Збирається заміж у вересні. Зараз роблять ремонт у хаті, яку їм подарували батьки. Але часто сваряться. Навіть не знаю, чи варто їм побратися?"
— Анна зустріне іншого хлопця. Заміж ітиме вагітною. Іванну не відмовляйте від шлюбу. Краще не втручатися в її сварки з коханим. Порозуміються самі. Сваряться через гроші. Зять почне більше заробляти в листопаді. Новосілля справлять до Різдва.
"Невістка вийшла заміж через півроку після смерті чоловіка, — пише лучанка Христина Олексіївна, 64 роки. — Валя з моїм сином прожили у шлюбі 17 років. Ігор пив. Міг на неї руку підняти. Але я завжди вступалася за неї. Хотіла подати на розлучення, але він погрожував відібрати дітей. Я просила терпіти. Ігор сів п'яний за кермо. В'їхав у стовп. Валя спочатку дуже побивалася, а через два місяці почала зустрічатися з Іваном. Він працює шофером на "швидкій". Удівець. Запропонував їй розписатися. Для нас її шлюб став шоком. Просила почекати ше півроку. А вона каже: "Хватить, я вже натерпілася". Мені сниться син. Дуже гнівається на мене, що Валю не спинила".
Вкладає у конверт фото сина і невістки, зроблене взимку 2013-го. Ігор у хутряній шапці. Має чорні вуса. Валентина худа й висока. Тримає на руках чорного кота.
— Не звинувачуйте себе у тому, що невістка так швидко знайшла синові заміну. Пробачте Валентину та зумійте зрозуміти. Не її вина в тому, що Ігор розбився і залишив жінку вдовою. Вона просто хотіла щастя.
5 
35413
Коментарі