Викрадений 2003-го портрет Єлизавети Сапожнікової показують у Київському музеї російського мистецтва. Його намалював Ілля Рєпін. Робота висіла в Меморіальному музеї художника в Чугуєві на Харківщині. Грабіжника зловили одразу. Однак він устиг сильно пошкодити полотно. Реставрація тривала два роки.
Надворі перед входом до музею стоїть банер. На ньому зображено потрісканий і пошматований портрет русявої жінки в чорній сукні. Відреставровану картину показують в окремій залі. Має свіжі та насичені кольори фарби.
О 16:00 відвідувачів немає. Куратора виставки Павла Ілінга, 54 роки, знаходжу в Науково-дослідному реставраційному центрі у внутрішньому дворі музею.
Павло Вілійович щойно зайшов із вулиці і відхекується від спеки у своєму кабінеті. Приносить мені чашку холодної води. Сідає за комп'ютер. На робочому столі — стоси паперів, каталоги виставок.
— Родина Сапожнікових — відомі в Росії підприємці. Постачали шовк і парчу навіть у Францію, — Павло Ілінг поправляє на переніссі окуляри. — З приходом до влади комуністів усі їхні фабрики закрили. Крім однієї. Її перейменували на "Передову текстильницю". Працює досі. Обладнання Сапожнікових досі в робочому стані.
Єлизавета Сапожнікова з чоловіком Володимиром були кузенами. Все життя ніжно любили одне одного і народили шістьох дітей. На портреті Рєпіна їй 24 роки. Здається, що це вольова жінка з твердим поглядом. Насправді, сучасники говорили про неї як про м'яку й добру людину, що займалася дітьми і господарством, — продовжує Павло Вілійович. — Портрет написаний широким мазком без попереднього рисунка, за кілька сеансів.
Його викрали двоє злодіїв. Оскільки не пролазив у розбите вікно, грабіжники вирізали з рами ножем і сильно зім'яли. Спрацювала сигналізація. Приїхала міліція. Ґрати на вікні були перепиляні, скло розбите.
Грабіжника з портретом затримали на городі. Дали вісім років в'язниці. Полотно було старе, ламке, дуже сухе, тому сильно постраждало. 70 відсотків зображення були у тріщинах.
Картину реставрував киянин Анатолій Безкровний, 63 роки.
— Найскладніше було склеїти нитки пошкодженої основи, — розповідає реставратор. Сідає на лавку в тіні біля центру. Він у білому халаті — щойно відірвався від роботи. — Склеював нитка в нитку 9 метрів розрізів, щоб не було зсувів. На нитку наносив клей, притискав і чекав, доки вони прилипнуть.
Потім закріплюється фарбовий шар. Було складно, бо це невеликі ділянки. Їх треба заповнити, але при цьому не пошкодити рельєф. Усе доводилось під мікроскопом вирівнювати.
Після цього — тонування. Нову фарбу слід наносити на тон темнішу чи світлішу від оригінальної. Щоб різницю не можна було помітити з відстані 1 метра. Однак щоб фахівці бачили межу — де авторський пензель, а де робота реставратора.
Також довелося видаляти старий лак, яким покрив картину автор. Він із часом пожовтів.
У серпні портрет Єлизавети Сапожнікової повернуть музею Рєпіна у Чугуєві. Приблизна вартість картини — $170 тис.
18 років жила з продажу картин батька
Портрет Єлизавети Сапожнікової Ілля Рєпін написав 1880 року. Був замовний.
— Приблизно у ті роки художник працював над полотном "Запорожці пишуть листа турецькому султану". Тому портрет Сапожнікової був для Рєпіна пересічною роботою, — розповідає куратор виставки "Врятований шедевр Іллі Рєпіна" Павло Ілінг. — Завдяки таким замовленням художник міг пережити матеріальні негаразди. 1892-го мав виставку "запорожців". Перед нею писав друзям: "Фінансів немає. Немає на що жити. Всі гроші витрачені на підготовку до виставки".
Він не був упевнений, що це велике полотно, картину української вольності, куплять. Того ж року його купив імператор за 35 тисяч рублів.
Останні роки життя Рєпін не мав замовлень, продавав готові роботи. Донька Надія після смерті батька 18 років жила тільки з продажу його картин.
5 
35413
Коментарі