Чи робите ви консервацію?

Валентина Семенюк, екс-голова Фонду держмайна, 56 років:

— Щовесни їду в село до батьків на Житомирщині. Маємо 37 соток. Уже наквасила огірків. Батько тримає пасіку. То варення зі смородини і малини варю з медом. Заливаю ним перекручені ягоди і ставлю в холодильник. Цукровий діабет вилікувала, та досі дотримуюся дієти. Консервувати почала ще у школі. Тоді по-іншому вижити не було як. Мама працювала на буряках. Батько — будівельник. Любила квасити в бочці помідори, огірки, яблука, грушки. Зараз усе можна купити в магазині, але намагаюся їсти тільки своє.

Міла Іванцова, письменниця, 52 роки:

— Почала консервувати, коли вийшла заміж. Тоді переживали важкі часи. Зараз дивуюся, як із нічого накривали святковий стіл. Зараз усе можна купити в магазині. Тому роблю консерви не про чорний день, а для задоволення.

Закручую з 15 банок варення — трохи смородини, порічок, варення з кабачків. Останнє — моє улюблене. Часто його з'їдають ще під час варіння. Кабачки роблю з лимоном, а ще краще з лаймом. Шматочки кабачка засипаю цукром. Коли починають пускати сік, ставлю на вогонь. У блендері мелю лимон із шкіркою. Виймаю тільки кісточки. Лимон кладу в кабачки. Усе додаю на око. Як починає кипіти, виключаю. Потім ще кілька разів проварюю. Виходять напівпрозорі шматочки з кислинкою і цитриновим смаком. Трохи скидається на ананас.

На дачі вродила алича, то зробила з неї грузинський соус ткемалі. До аличі додаю цукор, сіль, часник, спеції, кисле яблуко. Соус кисло-солодкий, йде до м'яса.

Євген Дудар, письменник, 80 років:

— Я наскільки не консервативний, що нічого не консервую. Усе привозять друзі. Дачу маю у селі Кожанка за Фастовом на Київщині. Біля хати росте пару кущів огірочків, помідорів, петрушка. Чого треба, то краще куплю у знайомих. Зате роблю смачний лікер для жінок. Кладу туди вишню, смородину, чорноплідну горобину, шовковицю, горілки трохи. Колись зробив абревіскі — віскі з абрикосів. Як тільки переїхав на хутір, позичив самогонний апарат. Зробив абрикосівку. Залив її у дубову бочку. Згадав про неї десь через чотири роки. Така смакота вдалася, що хлопців не можна було за вуха відтягнути.

Наталія Максимець, депутат-комуністка Луганської міськради, 40 років:

— Свою дачу ще не купила, але маю у планах. Понад 20 років я — міський житель. Виросла в селі, тому пам'ятаю, як працювати на городі. Їжджу на ділянки до друзів. У моїх батьків величезний город із садом. Закрила абрикосовий сік, помідори, огірки, квасолю в томатному соусі, лечо. Зробила фірмову кабачкову ікру з майонезом. Вона готується швидко. Майонез кладу у перекручені на м'ясорубці кабачки. Додаю томатну пасту, краснодарський соус, олію, цукор і сіль. Тушу три години. Виходить як магазинна, але ще смачніша.

Фрукти і ягоди мені дають друзі. Допомагаю їм збирати урожай, а за це отримую нагороду. Як для самотньої людини, консервую багато. Йду в гості — беру баночку чогось. До 27 років думала, що ніколи цим не займатимуся. Навчив консервувати тодішній хлопець. Першими засолила огірки.

×