— Раніше генеалогією займалися з прагматичних причин, — каже Олександр Січкаренко, керівник проектів і програм сімейної історії "Фемілі серч". — Потрібно було довести право на майно чи належність до дворянського роду. Але зараз люди хочуть більше знати про своє коріння. Ми шукаємо засоби, як допомогти скласти сімейну історію.
— Організація "Фемілі серч" була заснована 1890-го. Збирає, обробляє та зберігає сімейну інформацію в усьому світі. Організація — некомерційна, живе за рахунок спонсорів. Основний з них — церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів, більш відома як "Церква мормонів". В Україні філія "Фемілі серч" працює з 1998 року. Займається цифруванням даних архівів, розшифровкою цих даних та сайтом, де зберігається інформація, — розповідає Олександр Січкаренко.
Чим відрізняється генеалогія від сімейної історії?
— Щоб побудувати генеалогічне дерево, нам потрібно тільки три дати: народження, смерть і дата шлюбу. А для сімейної історії важливе все: якою була людина, високою чи низькою, блакитно- чи кароокою? Чим захоплювалася? Де і як жила? На нашому сайті є розділ "Спогади", де люди викладають фотографії з історіями про предків.
Наприклад, на моїй сторінці є фотографія 1926-го бабусі Марії Митрофанівни. Це дуже цінна світлина. Там моїй бабусі 3 роки, і в неї ще є всі пальчики на руці. У 5 вона піде на рибалку з батьком. Зловлять щуку, яка відкусить їй половину мізинця.
Якщо людина вирішила зайнятися своєю сімейною історією, як має діяти?
— Спочатку розібратися, що у неї вже є. Зробити вдома генеральне прибирання. Розібрати старі фотографії, документи, листи. Потім опитати всіх живих родичів. Поїхати у сімейно-історичну експедицію на батьківщину ваших предків. Ми з братом зробили таку експедицію 1996 року в село Кобрінове Черкаської області. Прийшли на площу і просто спитали: "А є тут Січкаренки?" Нам кажуть: "Колись усе село було Січкаренків, а зараз одна бабця живе". Познайомилися з нею і прожили в її хаті два дні. Тоді з братом зібрали 30 імен у дерево. З'ясували, що маємо родичів у Києві. Приїхали до них, кажемо: "Ось таке у нас дерево". А вони: "От молодці, а наш дідусь теж щось збирав, зараз покаже". Дідусь приносить документ, розгортає, а там аж 250 імен.
З якими проблеми найчастіше стикаються люди, займаючись сімейною історією?
— Найбільша — пострадянський апарат в архівах. У нас зі сталінських часів є ця особлива секретність. І така ментальність заважає працювати. В усьому світі зараз навпаки — намагаються оцифровувати архіви, щоб люди даремно не ходили, не дихали пилом.
Якщо людина не має можливості їздити в експедиції та сидіти в архівах, де може пошукати предків?
— Наприклад через наш сайт www.familysearch.org. Ми оцифрували і ввели два мільярди імен, що були у Колекції київської консисторії. Цим займалися волонтери. Проіндексували, тобто розшифрували дані, всього перепису населення 1940-го. Будь-яка людина може зайти на сайт і спробувати знайти предка, якщо він жив у колишній Київській губернії. Якщо хтось із предків загинув на війні, був поранений чи пропав безвісти, його шукають на сайті www.obd-memorial.ru — це дані про беззворотні втрати. Якщо він був нагороджений, є сайт "Подвиг народа" www.podvignaroda.ru. Якщо був військовополоненим — "Саксонские мемориалы" www.dokst.ru.
Яка головна ціль ваших проектів?
— Коли чуємо сімейні історії різних людей, самі починаємо теплішати. І це найважливіше в суспільстві, якщо там панують злоба та ненависть, коли нападають вороги. Якщо немає віддушини, зростає кількість депресій, хвороб. А в тих родинах, де діти знають історію свого роду, сімейні зв'язки стають міцніші. І менше дітей, яких тягне на наркотики, алкоголь. Тому ми запрошуємо людей займатися та зберігати сімейну історію.
9 
35413
Коментарі