У наймолодшій балетній групі в столичному Будинку вчителя займаються 3-річні дівчатка. На заняття двічі на тиждень їх приводять батьки. За місяць платять 500 грн. У підсобці перевдягаються у білі трико і балетні пачки, прикрашають закручене у гульки волосся.
— Яскраві бантики і заколки-"метелики" зніміть, — просить викладач 22-річна Тетяна Проніна. — Це ж маленькі діти, вони будуть не вправи робити, а розглядати одна одну.
Дівчатка йдуть у зал. Батьки й няні залишаються в підсобці. Виняток роблять для двох жінок, які привели своїх дочок уперше.
— Коли є хтось із рідних, я для дівчат перестаю бути авторитетом, — каже Тетяна, вишиковуючи дітей у колону. Кидає м'ячика, і малі по черзі біжать по нього, витягуючи носки.
Одна дівчинка має викривлену ногу, не може бігати та стрибати, стопа загинається всередину.
— Її мама привела, аби виправити, — каже Тетяна. — Зараз багатьох дівчат приводять на балет, аби вони стали стрункіші, позбулися клишоногості. Якщо надумають іти у професійний балет, то з 6 років доведеться сидіти на дієтах, не їсти солодкого і мучного, обмежувати порції. З 11 років у танцювальних училищах дітей ставлять на пуанти. Якщо із самого початку дитина не навчилася правильно тримати ноги, в 25–30 років матиме проблеми з колінними суглобами, викривлюватимуться пальці на ногах. Якщо у дівчинки погана спадковість, можуть вилізати вени або м'язи будуть завеликі й спотворюватимуть форму кінцівок.
3-річній Поліні стає нецікаво. Дитина грається пачкою, крутиться.
— Поліно! Ти покарана, сядь на лаву. Марино, будеш крутитися, теж підеш, — робить зауваження викладач. — Зараз дівчата розуміють, що сидіти в кутку — покарання. А раніше вони з радістю йшли.
Поліна сідає на лаву біля входу, надуває щоки, колупається в носі.
— Ну як не Марина, то Поліна, — зітхає 52-річна Катерина Василівна, няня Марини. З іншими батьками сидить у підсобці. — Вона з народження така кручена була. Уже в рік шукали, куди б її віддати, бо вдома висидіти не могла. Записали в басейн. Потім у французьку школу віддали, а коли виповнилося 2,5 року, привели на балет. У неї щодня якісь заняття. І попри це, вона вдома така ж кручена. Купили їй диск із балетом Чайковського "Лебедине озеро" і три пачки — чорну, для партії Одилії, білу, для Одетти, і рожеву. То вона за кілька місяців уже повторювала всі рухи балерин.
Матері розказують, куди ще можна водити дітей.
— Я хотіла Поліну на гімнастику віддати, але мені сказали у школі Дерюгіної, що тільки з 5 років беруть, — говорить 35-річна Леся Крюкова. — І в школі Серебрянської теж.
За 45 хв. урок закінчується, дівчата біжать до підсобки. Ніхто не хоче знімати білу пишну пачку.
— Я в машині зніму, чесно-чесно, — обіцяє 4-річна Маша Скидан бабусі Валентині Назаренко, 67 років.
Викладач Тетяна Анатоліївна нагадує батькам, що наступне заняття у четвер, і йде до учительської на першому поверсі.
— Чим раніше віддають дітей на танці, тим краще. Але не треба перегинати палку. У 2 роки дитина ще не може виконувати вправи і працювати у колективі. А 3-річним це цікаво і корисно. Виступати починають через півроку занять. Навіть при малих навантаженнях їхня фігура наче виліплена. У них краща постава, розвинені м'язи, правильний розворот ноги. Такі діти почуваються вільніше. Не соромляться, як їхні однолітки, свого тіла, видовжених рук і ніг.
4 
1
Коментарі