— Романе, ти хоч їв сьогодні? Давай зроблю тобі пару канапок, чай. Ти ж цілий день їздив, — невисокий сивий чоловік у камуфляжі зустрічає на вході до Народного дому в центрі Рівного 50-річного Романа Коваля. Він керує "Правим сектором" в області.
— Та їв, їв. Мені зараз не до того, — Роман Ярославович прикладає руку до грудей. — Їздили сьогодні в Костопіль, бо там переобрали новостворену раду. Вони хотіли заручитися нашою підтримкою на випадок, якщо щось буде не так. Завтра їду в селище Гоща, вранці прес-конференція, потім важлива зустріч у Києві.
Біля прес-центру на першому поверсі чатують двоє хлопців у камуфляжі, один тримає автомат. Через кожні дві-п'ять хвилин відганяють зівак від зачинених дверей.
— Ходімо нагору, там нас менше турбуватимуть, — Роман Ярославович оглядає переповнене фойє, де зо три десятки чоловіків різного віку розмовляють біля актової зали.
У маленькій кімнаті на третьому поверсі мінімум меблів — два столи і стільці. Кілька хлопців дивляться відео по комп'ютеру. Роман Коваль сідає, складає руки на грудях. Працює травматологом міської лікарні, очолює обласний осередок Організації українських націоналістів. Пише книгу про родину. 48 його родичів загинули під час повстанського руху в роки Другої світової війни.
Навіщо відвідуєте села та містечка?
— Громада просить. От, учора їздили в село Забороль у Рівненський район на збори. Люди попросили приїхати, бо не можуть справитися із сільським головою. Навколо Рівного найдорожче — земля. Найшвидше можна збагатитися за рахунок її продажу.
"Правий сектор" не взяв жодної посади у владі, хоча лідера Дмитра Яроша пропонували у Раду нацбезпеки та оборони.
— Нас цікавлять не посади, а зміни при владі. Ярош відмовився від усіх посад, бо наша боротьба не закінчилася. Нехай ті люди при владі працюють, а ми будемо їх контролювати. Якби вони справді хотіли змінити систему, то першим же наказом заборонили облдержадміністрації. Тоді районні ради почали б функціонувати. А депутати не приходили тільки руки піднімати на голосуванні. Нехай кошти з бюджету одразу йдуть в райони, відповідальність несуть депутати райрад. Тоді можна бачити, що саме зроблено на округах.
Що кілька хвилин у Коваля вібрує мобільний телефон — бере слухавку, щоб дати інструкції активістам, знайомим обіцяє відвідати ввечері, невідомі дзвінки збиває.
— Вибачте, то Лідія Рибенко — голова місцевої Спілки письменників. Не можу бути з нею неввічливим, — перепрошує після короткої розмови по мобільному. — Останні дні у мене телефон не замовкає.
Як контролювати тих, хто прийшли до влади?
— Чиновники мають чесно відповідати за свої кошти щороку перед громадою чи люстраційним комітетом — скільки заробили, на що потратили. Колись гарно зробив Саакашвілі — сів в автомобіль з охороною і проїхався. Переписав усі маєтки грузинських "воров в законe". За пару годин вони всі покинули країну, а частина з них приземлилися в нас. Муссоліні в Італії точно так само дав мафії 24 години, щоб покинули країну, бо інакше розстріляють.
Гаазький трибунал потрібен для осіб, які віддавали накази стріляти, чи українці мають самі вирішити їхню долю?
— Трибунал потрібен, щоб таке не повторилося в жодній іншій країні. Найгірша кара для Януковича уже починається, коли в нього забирають усі мільярди. Я не є кровожерливою людиною, але якби його посадити в клітку і повозити по Україні, як Пугачова колись! Думаю, Росії він сьогодні невигідний. Янукович ще може огризатися, але він уже політичний труп.
Свого часу так казали про Юлію Тимошенко, коли ув'язнили її. Та вона дочекалася звільнення і вийшла на Майдан.
— Із нею особисто я зустрічався перед минулими президентськими виборами. Говорилося, що треба створити бойові загони, аби втримати владу. Але вона була така самовпевнена і вірила, що отримає перемогу. Тоді я зрозумів — вона абсолютно не уявляє, до чого все йде. Тимошенко визволили всі ми спільно, але приведення її до влади не є самоціллю. І ми її теж зараз не задовольняємо.
Що робити із криміналітетом, який користується неспокійною ситуацією в країні?
— Кілька днів тому ми зустрічалися із представниками місцевого злочинного світу. Вони приїхали до нашого штабу. Говорили хлопцям, що нам не потрібен бєспрєдєл, щоб вони сиділи тихо. Він і їм не на користь. Тим більше, вони знають — досі маємо зброю. Контролювати їх проблематично, але їм цей режим теж набрид.
Хто і скільки має зброї на Рівненщині?
— Наші хлопці носять зброю законно, мають посвідчення. Вона видана лише тим, хто вміє нею користуватися — пацани з пістолетами в нас не бігають.
Ми справді допомагали зі зброєю в Києві. Це був той стримуючий фактор, що не дозволив зачистити весь Майдан. Але доки в країні не буде спокою, зброю не складемо.
Рівненські активісти "Правого сектора" були під час сутичок у Києві?
— Вони несли охорону на барикадах вулиці Грушевського. Брали участь у перших боях 19 лютого. Ніхто з них поранень не отримав. Відзначилися тим, що спалили БТР, який мав прорвати барикади.
Скільки людей у "Правому секторі" на Рівненщині?
— В області нас більше трьох тисяч. Велика кількість людей просяться. Кожного питаємо, як козаків колись: чого ти йдеш у "Правий сектор"? Ми — не політична партія, не даємо дивідендів. Більшість молоді приваблює революційна романтика. Коли група хлопців іде на патрулювання вулиці — це ростуть воїни! Виступаємо проти того, щоб армія була на контрактній основі. Ті, хто хоче суто професійної армії, прагнуть виховати наших дітей пацифістами, щоб вони не знали зброї.
У двері кабінету стукають. Заходить жінка в чорному пальті з двома пакетами — представляє громадську організацію "Милосердя", що збирає кошти для активістів.
— Хлопцям треба шість ампул сильного знеболюючого. А ми аптеці обласної лікарні ще 1,5 тисячі винні, — каже до Коваля. Він ствердно киває, жінка йде.
— До речі, у мене теж є зброя, — Роман Коваль закочує светр, дістає з-за паска пістолет. Обережно кладе на стіл. — Це виключно в цілях самозахисту. Вимушений був узяти, бо стояло питання ліквідації активістів після взяття облдержадміністрації.
Ваші діти мають військову підготовку?
– 21-річна донька Анастасія проживає в Німеччині. 10 місяців тому народила онука Мілана. Маю ще синів — 25-річного Руслана та 18-річного Романа. Один відслужив в армії. А молодшому я сказав: як не поступить у медичний університет, теж служитиме. Мабуть, із переляку поступив, — сміється Роман Ярославович.
100 тисяч гривень заробляли за день на бурштині
— По північних районах області починають створюватися самозвані "Праві сектори", — розповідає Роман Коваль. — Проблемні — райцентр Зарічне, Володимиреччина, Сарненщина. На Поліссі нелегально добувають бурштин і кажуть, що працюють на нас. Ми відправили туди бригаду — більше там ніякого лівого "Правого сектора" немає. За день 100 тисяч гривень могли нелегально на бурштині заробити. Знаєте, як ділився цей пиріг? Частинка йшла голові облдержадміністрації. Частина — його заступникам, прокурору, судді, криміналітету. Така сама ситуація із крадіями лісу.
4 березня центральний штаб "Правого сектора" заявив, що його бійці носитимуть маски лише під час виконання особливих завдань, отримають посвідчення та увійдуть до реєстру. Рішення прийняли, аби боротися із самозванцями.
9 
35413
Коментарі