Поляк 72-річний Едмунд Вробель шостий рік живе у селі Чинадійово Мукачівського району на Закарпатті. Торік одружився з 37-річною місцевою медсестрою Аллою Алексієнко.
Будинок Вробеля стоїть на центральній вулиці за залізничним переїздом. У дворі бігають троє собак.
— Заходіть, Едмунд якраз курку чистить. До обіду ми з ним їздили в город. Купили сиру, сметани, молока, ковбаси, — молода жінка відчиняє ворота. Представляється Аллою.
Запитую, ким доводиться Едмунду Вробелю.
— А я його третя дружина. Він з американкою розвівся ще в прошлому році. Бо вона сюда не хотіла їхати. А ми з ним побралися, бо Едмунду жінка нужна. З його бувшою подружилися. Вона мені зразу сказала: "Кохайтеся, я вам заважати не буду". Едмунд у мене — золотий чоловік: тісто пече, їсти готує, город тримає.
У вітальні навпроти ліжка стоїть старий сервант. На ньому — два американські прапори. Чоловік миє в умивальнику руки, чепуриться перед дзеркалом.
— Європейські чоловіки — то не українські. Наші такі, що треба його накормити, одіти, і ще на дорогу десятку дати, — каже Алла. — З Едмундом я не відчуваю різниці у віці. Ми спілкуємося, як однолітки. Недавно я мала день народження, то Едмунд усе сам наготував і приніс мені на роботу гостину. Познакомився з дівчатами з поліклініки. Вони як побачили, який хазяйновитий, кажуть мені: "Тримайся його".
— Алко, звари кави і принеси печива, — просить польською Едмунд. — Я народився у невеликому селі коло Познані в Польщі. Батько був залізничником, мати — домогосподарка. Крім мене, було ще п'ятеро дітей. Після школи вивчився на бухгалтера, пішов у армію в моряки. Одного разу наш корабель стояв у порту біля Гданська, бо не було роботи. Моряків відправили на господарські роботи по селах. Удень ми в полі працювали, а ввечері до місцевих дівчат ходили залицятися. Так я познайомився з Вандою. Після армії на ній одружився. Вона народила мені синів Гжегоша і Томаша, дочку Генеріку.
1986-го переїхав в Америку. У 1980-х у Польщі була нестабільність. Я постійно брав участь у страйках, маніфестаціях, але змін на краще не бачив. У Штатах жили двоюрідні брати й сестри Ванди. Вислали мені запрошення. Зупинився у місті Портамбой, що в штаті Нью-Джерсі, попросив політичного притулку. Працював простим будівельником, а як вивчив англійську й поступив до університету, став будівельним контролером-інвентаризатором.
За шість років забрав із Польщі дружину.
— Як почав добре заробляти, то взяв дім у кредит у штаті Міссурі. Весь цей час Ванду не зраджував. Але їй не сподобався американський спосіб життя, тому повернулася до Польщі. Проти мене жінку налаштовували родичі, бо заздрили. Я продав хату, повернувся у Нью-Джерсі, пішов працювати на завод, де шили одяг.
1998-го познайомився з українкою.
— Анна Григорівна прилетіла в Америку із Закарпаття. Їй тоді було 47. У Штатах працювала медсестрою, доглядала за самотньою жінкою. Познайомилися на танцях у клубі, куди ходили українці та поляки. Хотіли дітей, але не вийшло, бо вона вже у віці була. Жили в одної старої пані-українки. Взяла нас на квартиру, бо не мала з ким розмовляти українською. 2005 року Анна привезла мене на Закарпаття. Тоді я схотів жити у Чинадійові. Купив будинок. А жінка повернулася в Америку допрацювати до пенсії. Я тримав корову, козу, свиней, качки. А тепер у мене лише кури й троє собак — Баша, Мудрик і Лала.
Алла заносить на підносі кавник і чашки. На тарілку викладає печиво.
— З Едмундом познакомилися за цим от столом, — каже. — Я з чоловіком розлучилася, дітей не мала. Жила сама у двокімнатці. Чула, що в селі живе американець. Якось Едмунд прихворів і зайшов у поліклініку. Лікар запропонував йому, що медсестра буде приходити колоти його додому. Направив мене. Спершу я лишалася в Едмунда на каву, потім — на обід. Люди в селі говорять, що молода пішла за старого. Але я їх не слухаю.
Едмунд Вробель виймає з шухляди американський паспорт.
— Я одночасно громадянин США і Польщі. Україна мені видала дозвіл на безстрокове проживання. Отримую одразу дві пенсії — американську й польську. На ці гроші в Україні можна купити все. Я їм усе, що захочу. Привіз собі з Америки автомобіль "хонда" і три велосипеди. Авто віддав племіннику Анни Григорівни Юрі. Сам щодня їжджу на велосипеді, щоб зберегти чоловіче здоров'я.
8 
35413
Коментарі
2