Екс-голова Секретаріату президента 51-річний Олег Рибачук замовляє каву латте та воду з лимоном у кав"ярні "Театр кави на Подолі".
— Я всі печерські пагорби освоїв, — відпиває воду. — Працював і в уряді, й у парламенті, очолював Секретаріат президента. Переді мною постав вибір: десь пересидіти і повернутися на якусь посаду. Або розпочати нове життя. Я вибрав останнє.
Каже, із президентом востаннє спілкувався рік тому.
— У Віктора Андрійовича зараз найважчий період у житті. Йому одиноко, блиск в очах зник і усмішка теж. А я пам"ятаю Ющенка, який часто усміхався.
Дитинство Рибачука минуло під Шепетівкою на Хмельниччині. Поряд із його будинком була заповідна зона. У лісі водилися лисиці, вовки, ведмеді. Після сьомого класу він із батьками переїхав на Миколаївщину.
— Більшість моїх родичів — сільські вчителі. Дядько, який закінчив інститут іноземних мов, досі працює в сільській школі. За літо навчив мене писати і читати німецькою. Мама працювала бухгалтером, а батько загинув, коли я був у армії.
Рибачук має брата Геннадія та сестер Людмилу й Наталію. Усі закінчили школу з медалями, добре володіють англійською мовою.
— Брат Геннадій навчався у Васильківському військовому та вищому ракетно-артилерійському училищах. Але залишив військову кар"єру, бо мав двох діток, яких треба було утримувати. Пішов працювати на приватне підприємство. Сестра Людмила закінчила Політехнічний інститут, працює в бізнесі з переробки сільгосппродукції. Наймолодша Наталя працює інженером-технологом на цукровому заводі в Заліссі на Миколаївщині. Живе з мамою.
Каже, що багато чого навчився від бабусі Ядвіги Ясінської. Вона — полька, вийшла заміж за чеха.
— Бабуся була сімейним академіком. Її виховала французька гувернантка. Говорила мені, 8-річному, що коли виросту, то стану дипломатом і буду одного й того дня опинятися в різних куточках світу. Я тоді ще не бачив ані потяга, ні літака. А тепер думаю, як їй удалося передбачити моє майбутнє? Бабця частково побачила реалізацію свого пророцтва. Вона померла, коли я був в Індії. Поїхав туди на п"ять років перекладачем на "Закордоннафтобуд". Бував у тибетських монастирях, бачився з Радживом Ганді, зустрічався з правнуком Реріхів, який жив у Бангалорі.
Бабуся Ядвіга — полька, вийшла заміж за чеха
Пригадує, як щодо нього збулося пророцтво.
— Одне з чудес світу Кутумінар стоїть у Делі. Це металевий стовп, що не іржавіє, хоч йому більше двох тисяч років. Кажуть, якщо обіймеш його руками ззаду, ось так, — закладає руки за спину, — то повернешся в Індію. У мене руки зімкнулися. Повір"я збулося тричі. Другий раз був там із Віктором Ющенком, коли Національний банк виграв у Індії контракт. А минулого року зустрічався з Далай-ламою.
Відкидається на спинку стільця. Розповідає історію, яка пояснила йому світосприйняття індійців.
— Якось купив мангуста, схожого на білку. Ця тваринка не боїться зміїної отрути. Вона втекла в сусіднє селище, де жила свята кобра. Усе село поклонялося їй, селяни приносили квіти, гірлянди і молоко. Мій мангуст з"їв її. Я думав, що індуси мене розірвуть. Але замість цього вони стали поклонятися мангусту.
Запитую, чим займаються його дружина та діти.
— Я жартую, що в мене в сім"ї широка коаліція. Дружина Інна народилася в Донецьку. За освітою вона — піаністка, закінчила Київську консерваторію. Викладає в музичній школі, вигравала київські конкурси піаністів. Синові 16 років, вищий за мене, спортивний і виграє масу олімпіад. Уся стінка вдома заклеєна його грамотами. Учиться в математичному ліцеї і хоче займатися міжнародною економікою. Донька Аня закінчила Києво-Могилянську академію, працює в одному з київських банків. Її чоловік Вадим — донеччанин. Удвох виховують сина Єгорку.
Живе Рибачук в селі Плюти під Києвом.
— Будувати власний дім мене переконав Ющенко. Удома я багато плаваю на річці, бігаю щоранку по 6 кілометрів. Раніше плавав також узимку. Мій рекорд — купання при 22-градусному морозі. Люблю з родиною виїздити в Словенію влітку, там ми багато катаємося на велосипедах. За день можу накатати 50 кілометрів. А взимку катаюся на лижах.
Оглядається й усміхається.
— А он моя донька йде, — махає рукою. Жінка махає у відповідь, підходить, цілує батька в щоку. Каже, що в неї призначена зустріч.
— А місця немає, — оглядається Анна Рибачук.
— Сідай тут, — пропонує батько.
6 
35413
Коментарі
1