11 719 гривень витратив львів'янин 25-річний Орест Зуб на мандрівку Європою. За 41 день відвідав шість країн
Починати найкраще з Польщі – країна поряд. В Україні є багато польських консульств. Візові центри – майже в кожному регіоні.
Неохоче пускають молодих незаміжніх жінок у Іспанію чи Італію. З поляками простіше, вони – патрон України в ЄС. І Польща не така дорога, як Франція чи Голландія. Якщо зібрати весь пакет документів, по вашому обличчю не видно, що ви збираєтесь нелегально лишатись працювати чи їхати далі в Німеччину.
Якщо подорожуєте не авто і не маєте бажання зв'язуватися з транскордонними автобусами, які затримують митники на кілька годин, – добрим варіантом є піший перехід Шегині–Медика за 70 кілометрів від Львова. У кращому випадку перетнете дві митниці за 15 хвилин, у гіршому – доведеться постояти у галасливій черзі разом із "несунами". Вони продають у Польщі українські сигарети та горілку.
Черга може затримати вас на 3 години. Попередньо підготуйте і роздрукуйте фіктивний квиток на літак із сусіднього Жешува. Скажімо, до Барселони чи Лондона. Визначіть, коли приблизно будете перетинати кордон, і вкажіть на 4 години пізніше. Поясніть це людям у черзі на українському боці, які зазвичай пропускають, бо ви – не конкурент у контрабанді.
Цей трюк може спрацювати і перед польською митницею, якщо підійдете до прикордонника, який контролює чергу.
Самостійні подорожі можна почати з Туреччини. За 400 доларів купіть тур "все включено", але не сидіть у готелі, а подавайтеся в мандри. У цій країні добре розвинений транспорт, хороші дороги, є море, гори, сучасні міста і стародавні античні руїни, чудові озера.
Не раджу розпочинати з Норвегії. Там прекрасна природа і модерна архітектура, але високі ціни. Дорого все: від транспорту до плати за громадський туалет. Тиждень у Норвегії обійдеться, як місяць у Туреччині.
Подорож автостопом обмежує мандрівника і відділяє його від інших людей. Автостопщики повертаються з Європи хворі, побиті й змучені. Досвідчені вміють обирати "рибні місця", де їх миттєво підбирають автівки. Та нерідко треба декілька годин, щоб зловити потрібну машину.
Літаком добиратися найшвидше і найдешевше. Тиждень тому був у Берліні, звідти в Мілан долетів за 25 євро. З'їздив на північ Італії, подивився Швейцарію і повернувся з Мілана до Львова за 26 євро. В Європі можна знайти рейси дешевих авіакомпаній між більшістю міст. Залізниця – найдорожча. Зате вокзали – в центрі міста, і в поїзд можна вбігти за 5 хвилин до відправлення.
Якщо подорожуєте центральною Європою і зачіпаєте Німеччину, корисний сайт http://www.mitfahrgelegenheit.de. Через нього без проблем можна підсісти в авто, яке прямує у потрібному напрямку. Я так частенько їжджу з Польщі до Німеччини і назад. Громадський транспорт у європейських містах дорогий. Проїзд у трамваї чи метро коштує від 2 євро. Прогуляйтеся пішки і зекономите на стейк.
У Польщі сміливо говоріть українською, вас зрозуміють. Поляки, старші 35 років, знають російську. В решті країн треба володіти англійською. Місцеві мови я не вчу, але багато читаю про країну і намагаюся запам'ятати базові вислови.
Треба спостерігати, де харчуються місцеві. Це – ознака, що їжа там смачна і дешевша, ніж у закладах для туристів. Плюс – національна кухня. У Мілані моя дівчина почала скандалити, бо була голодна. Ми, як зомбі, потягнулися в "Макдональдз" на центральній площі. Щойно вийшли звідти, зустріли знайомого. Він каже: "Окрім вас, не подам руки людині, яка приїхала в Італію й їсть у американському фаст-фуді". Там із 18.00 до 21.00 ресторани роблять шведський стіл. Люди приходять у бар, замовляють коктейль, пиво чи вино й їдять на ціну напою. Напій коштує не більш як 8 євро. Подають від салатів до екзотичних морепродуктів. Ніхто не контролюватиме, якщо з'їсте на трохи більшу суму.
В Індії за півроку скинув 7 кілограмів. Їжа низькокалорійна, навіть гамбургери продають із картоплею замість м'яса. Все пахуче від прянощів. До місцевої кухні звикав два тижні. Найбільше люблю балканську, особливо чивапчичі – м'ясний фарш, скручений у пальчики з цибулькою, який або так їдять, або роблять канапки.
До 30 євро коштує двомісний номер у тризірковому готелі на околицях європейського міста. Якщо бажаєте за таку суму оселитися в центрі, доведеться зупинитися в хостелі. Не одразу звик ночувати з чужими людьми в приміщенні, подібному до казарми. Фактично купуєте не номер, а ліжко-місце у великій кімнаті, де може жити 3–10 туристів. Але кожна зустріч у хостела перетікає в паб. Потім можете зустріти знайомого з берлінського хостелу в Амстердамі чи Парижі. Так у мене з'явилися друзі з Бразилії, Сингапуру, Австралії.
Ще один спосіб знайти дах над головою – каучсерфінґ. Це – одна з найбільших туристичних спільнот в інтернеті. Місцеві беруть до себе мандрівників безкоштовно. За це ви погоджуєтеся загостити їх у себе. Я понад 100 разів ночував у когось або приймав іноземців удома. Ніхто не краде, бо на сайті можна залишати відгуки, які заборонено модерувати. Цей сервіс доступний навіть у Афганістані.
Коли приймаю іноземців – зустрічаю їх в аеропорту, маю підготовлений телефон із місцевою карткою, даю ключі від квартири. Ввечері можна сходити в кафе, вас із вдячності пригостять вечерею.
Кошти для поїздки розбийте навпіл. Половину тримайте готівкою в місцевій валюті для розрахунків. Користуйтеся карткою, а не беріть готівку з банкомата, бо це – великі комісії. Плюс, не втратите на обміні валют.
Приятель в Іспанії поїхав на пляж машиною, взятою напрокат. Сумочку з ключами, документами, грошима лишив на березі. Вийшов із моря – нема. Нові ключі коштували 2 тисячі євро. До того ж довго чекав, коли на рахунок надійдуть гроші. Як і працівника фірми прокату, який їхав із дублікатом ключів із Мадрида до Малаги. У Європі в людних туристичних місцях багато кишенькових злодіїв.
Вхідні квитки у музеї – дорогі. Та майже в кожному пропонують час, коли його можна відвідати задарма. Скажімо, остання година роботи щодня або кожен четвер у другій половині дня. В Лондоні майже всі музеї світового рівня безкоштовні.
Студенти можуть зробити собі картку ISIC, за якою надають знижки в музеях, транспорті. Вона коштує 80 гривень.
Зараз лечу в Азію на п'ять місяців, беру рюкзак до 10 кілограмів. Що більше мандрую, то легшає мій багаж. З'ясуйте, який у країні формат електричних розеток. Не забудьте зарядні пристрої для мобільника, фотоапарата, ноутбука.
Колекціонував магніти, доки не закінчилось місце на холодильнику. Не купуйте матрьошок, глиняних горщиків чи тарілок, все одно вдома вони припадатимуть пилом. Чудовий подарунок для рідних і друзів – листівка, відправлена з Парижа, Відня або Варшави.
Коментарі
2