Стіл на 20 людей із закусками й гарячим можна накрити за 2000 гривень

 

Фудблогер – це і кулінар, і стиліст, і фотограф, і письменник. У мене є друзі­блогери з Італії, Росії, Америки.

У них різний вік і професії, але всі дуже емоційні. Бо гарний блог про їжу без емоцій не зробиш.

Цього року захопився кейтерингом. Це – приготування, доставка і дизайн їжі. Почалося з дня народження подруги. Святкували у Глєбовуді – напівзруйнованій комуналці на столичному Подолі. Господар Гліб здає її для зйомок кліпів, фільмів і реклами. Було 30 гостей. Дрес­код – накладні, наклеєні, намальовані вуса. ­Готував італійські страви, що любить іменинниця. На шоколадний торт "Баскський берет" встановив великі шоколадні вуса.

Місяць тому одружилися друзі. Він танцюрист, а вона – дизайнер одягу. Накрив фуршет у студії танців.

Наречена була у сукні пастельних тонів. Дуже любить персики. Замість торта­ліпнини спік легкий шоколадний бісквіт із прошарком плавлених у вині персиків, шоколадним кремом ганаш і шоколадним покриттям. Столи розмістив у кутках, вони відбивалися у дзеркальних стінах. На один стіл поставили закуски, на решту – овочеві салати на шпажках, запечені фрукти. Окремо – соки й алкоголь. Готував усе три дні. Мало бути 40 гостей, але прийшло більше. Гуляли до ранку, вистачило всім. Продукти обійшлися десь у 2000 гривень.

Стіл на 20 людей із закусками й гарячим можна накрити за 2000 гривень, влітку – за 1200. Вишуканий обійдеться в 5 тисяч у сезон, у 6–7 – не в сезон. Пармезан є і за 200 гривень, і за 600.

Шоколад із сіллю або голубим сиром – шедевральна закуска до вина. Найтонший шоколад поділив на скибки, зробив крем із вершків, голубого сиру дорблю і прянощів. ­Кондитерським шприцом поклав на скибку шоколаду. Зверху – відварені у вині груші. До гарбузового супу додав агар. Вийшло желе. Нарізав на квадратики, виклав на печиво і зверху з кондитерського мішка видушив соус із фети зі сметаною. Виглядало як тістечко: печиво, оранжевий квадратик і зверху білий крем.

Якось робив звану вечерю для чотирьох людей у квартирі на Ново­печерських Липках. Приїхали дві сімейні пари. Чоловіки сиділи в залі, а я в їдальні вчив жінок готувати лимонне різото, італійський пиріг і лимонад. Довгий стіл, ваза з квітами, кілька люстр, високі стільці – усе красиво. На столі мають бути чотири тарілки – велика, супова, менша для салату і плоска для закусок. І п'ять­шість келихів: для білого й червоного вина, води, коньяку.

Зараз на вечірках модно подавати супи шарами у великих склянках. Шар крем­супу з цукіні, шар – із перцем. Гостям зручно ходити, розмовляти, вони не схиляються над тарілкою. Зварену пасту можна покласти в круглі форми для запікання шарами й посипати горіхами. Запікають хвилин 20, перевертають на тарілку, зверху кладуть горішок і листок базиліку, збризкують оливковою ­олією. Піцу роблю з червоного тіста, з буряком, або зеленого – зі ­шпинатом і горіхами.

Салати подаю на канапе або шпажках. Змішую оливкову олію з оцтом і зі спрею бризкаю на палички. Тоді в кожного своя порція. Півкапустини обмотую фольгою і в неї вставляю шпажки. Виходить ніби їжак.

Інколи в піці залишаються товсті боки. Серед моїх френдів у ­facebook – власник мережі фаст­фуд­піцерій. Він виклав фото, де зробив у піці надрізи по діаметру сантиметрів на 5. Поклав на край моцарелу, базилік, скрутив і прищипнув. Коли піцу розрізають, на кінчику кожного шматка виходить пиріжок із начинкою.

Олів'є й оселедець під шубою на Новий рік роблять хіба наші батьки. Молодші підсіли на курку з ананасами й салат із крабовими паличками. Зараз – третє покоління, яке робить що хоче. Нема стандарту, все доступне. Багатьом цікаво спробувати нове. Не хочуть тиждень доїдати недоїдки й лікувати печінку. Купують кілька шматочків дорогущого сиру, шампанське й чорної ікри. Або роб­лять тематичні вечірки. Наприклад, "французька революція": французьке меню, закручені вуса, мереживні рукавички, парасольки. Це диктує і музику, і прибори, і одяг, і приміщення. Десяток страв – цілком достатньо. Маю знайомих, які взагалі не паряться. За кілька годин купують ящик алкоголю й тайської їжі. Ніхто не стоїть біля плити.

Завжди маю вдома дві пачки пасти, листкове тісто, рис арборіо, пляшку вина, яйця, горіхи, три плитки шоколаду. Також – оливкову олію, хороший оцет або лимони. Йдуть і в салати, і в десерти, і в основні страви. Добре мати пармезан – три місяці може лежати в холодильнику. Ним присипають пасту або салат. Якщо нарубати й побризкати бальзамічним оцтом, додати свіжого базиліку – чудова закуска до сухого вина.

Коли прийшли гості, готую гаряче, салат і десерт за 22 хвилини. Розтоп­люю шоколад, заливаю ним подрібнені горіхи й подаю. За 15 хвилин варю пасту. Обсмажую цибулю, часник і чилі, вкидаю томати у власному соку, тушкую 2–3 хвилини –

й готово. Тим часом розморожую овочі. Влітку заморозив болгарський перець, цукіні та стручки квасолі. Вкидаю їх у сотейник, додаю жменю замороженого горошку, краплю оливкової олії й соєвого соусу

з тростинним цукром. Вони прогріваються, але залишаються хрусткими. Кидаю помідори й салат лоло­росо. Виходить в'єтнамський салат.

Ідеальний оцет – бальзамічний темний. Дешевше 100 гривень за пляшечку не буває. По 20 гривень – підробка, на яку не варто витрачатися. Непоганий винний. Білий – універсальний, червоний – більш специфічний.

Мої ходові спеції – чебрець, базилік, ореґано або майоран, кориця, мускатний горіх, розмарин. Додаю їх

у випічку, чаї, десерти. Заварюю чай із червоного базиліку, що насушив улітку. Насправді це кавказька трава реґан.

Мелену корицю на вагу не купую. Вона містить до 70 відсотків борошна і крохмалю. Палички, насипані горою, теж не беру, бо за дві доби видихаються всі ефірні олії. Там лише кора і легкий смак. Купую на Троєщинському ринку у вакуумних упаковках по три­п'ять штук. Горіхи і сухофрукти вдвічі дешевші, ніж на розкладках.

Сам роблю ванільний цукор. Хто спробував – у житті не купить ванілін по півтори гривні за пакетик. Паличка ванілі – чорна і смоляниста. Аромат божевільний. Насіння, як дрібна чорна ікра. Вичищаю його,

перемелюю в кавомолці з півкіло цукру. Виходить біла пудра з чорними цяточками. Порожній стручок кладу в цукерницю для запаху. На ринках вони по 25 гривень, у магазині в капсулі – 50.

В арабській кухні є чудова ­суміш – дука. Трохи сухофруктів, горіхи, панірувальні сухарі й оливкову олію перетираю в блендері на крупу й ставлю на стіл. Доки готую пасту або салат – гості можуть цією дукою й наїстися.

×