У церкві мовчу, що володію бойовими мистецтвами. Там я – дяк, і не більше. Хіба свічку запалю, як попросять. Часом храм треба прибрати.
Почуваюся воїном всюди. Воїн – це бадьорий духом. Не ой, як то воно буде, а вйо – і пішли. Треба, то треба – я вже тут. Цього багато в кого вчився. Вражав отець Микола Шаверин у 92 роки. Хотів прислужитися йому після служби. Кажу: отче, поможу вдягнути плащ. А він: "Пане Богдане, та що ви коло мене, як коло дами?"
Тесть у 70 з гаком працює, як у 30 років. Раз щось помагав йому. Питає: "Вмієш гуску скубти?" – "Ні". – "Будеш".
Найбільше мені довіряють працювати із сапою на городі. Бо ніколи не відмовляюся.
Як людина ниє, ниє – то можна собі й нанити.
Прояви Бога бачу в людях, які добровільно йдуть в АТО.
Ми жили в старій затишній хаті, під солом'яною стріхою. Люди поважали діда й бабцю. Дід закінчив чотири класи школи. Міг пояснити всі побутові питання. Батьки були правдивими, чесно працювали. Вдячний, що виховувався і не в багатстві, і не в бідності.
До батьків звертався на ви.
Мама синичок годувала з долоньки. А тато на схилі літ приручив щура. Давав воду йому в мисочці. Мало не гладив. І той не втікав. Мама не знала, що то саме той щур, і придушила його гаком. Тато жалкував за ним.
Розказував один чоловік про хлопців, які йшли до армії. Один був із заможної сім'ї, а другий – син вдови. Його брали в стройбат, а дитину з багатшої родини – до Афганістану. ідкупили. Пішов у стройбат, а напівсироту відправили в Афган. Повернувся. А той у стройбаті – загинув.
У скрутних ситуаціях чоловіки стають загартованими. Хто втікає від труднощів, не може бути другом.
Щоб добре щось зробити, треба зосередитися й відсікти зайве. Як це робить скульптор.
Майстер будівельної бригади навчив приймати рішення й починати робити.
На заводі "Оріон" був інженером. Старався для підлеглих. Побачив, що рівень шумів перевищує норму. Викликав комісію, щоб людям підвищили зарплату. Вона все підтвердила. А тут реакція керівництва: "Що? Яке підвищення?" І люди відмовилися.
Якщо налаштуватися доброзичливо до співрозмовника, можна побачити його зсередини. Спокійна людина нагадує озеро. У воді відбиваються гори, дерева, ліс. Розхвильована не бачить реальності.
Повертався з роботи тролейбусом. На зупинці чоловік упав і вдарився потилицею. Я вискочив. Поклали його на лавку. Зробив непрямий масаж серця. Десь за 2 хвилини він вдихнув. Біля лавки був бар. Вийшла дівчина. Я попросив викликати "швидку". За нею виходить кавалєр: "А хто башляти буде?"
Ховали жінку, яка дуже любила котів. Ті три котики прийшли і рядочком чемно стояли на похороні. Сини розповідали, що вона тричі перед тим одягалася в похоронний одяг і лягала в труну. Готувалася. Сковорода теж готувався. Кожному важко розлучатися зі своїми.
Церковний спів допомагає молитися. Тому в храмі не треба співати голосно.
Чоловік буде ставитися до дружини так само, як до мами.
Перед тим як іти до сповіді, треба посваритися з жінкою. Всі твої гріхи розкаже і їх не забудеш. Жінка буває точильним каменем. Вирізьблює з чоловіка досконалішу особистість.
Коли чоловік любить свою дружину і дбає про неї – вона розквітає, свіжішає. А як шарпає її морально – передчасно старіє.
Написано в Святому Письмі: не шкодуй різки, якщо дитина не слухає. Я пробував, але не пішло. Людина в страху не може розвинутися.
Кохання – це пристрасть. Поезія, порив. Воно спонукає стати кращим. Але любов – глибша. Це постійність, виваженість. Любов завжди прощає, а кохання – ні.
Найголовніше – не змарнувати часу.
5 
1
Коментарі