Вірші народжуються в тій частині тіла, що відповідає за сон. Поезію найкраще читати, коли всі вдома сплять. Тоді ліпше відчуваєш.

Любов – це велика жертовна віддача себе іншій людині. Людина, яка любить, ніколи не стане споживачем.

Стосунки між чоловіком і жінкою базуються на бажанні бути відкритими. Якщо ти взяв цю людину у своє життя, не може бути питання: підходить–не підходить. Людина – не річ, її не викинеш, бо не підходить. Шлюб має для мене сакральний вимір. Його пов'язую з Божим задумом про людину. Вибравши один раз – відступу нема.

Ідеальний чоловік – той, хто поряд із тобою. Головна його риса – уважність. Для стосунків це найважливіше.

Кожна пара – як горіх. Дві половинки якось так сходяться, що ми бачимо його лише зовні. І не можемо зрозуміти, що їх поєднало. Часто здається, що це зовсім різні люди.

Людину в інших сердять речі, які є в ній самій. Часто засмучуюся після зустрічі із собою.

Дружити з жінками природніше. У дружбі з чоловіками грає природа. Жіночу дружбу може отруїти одне – заздрість.

Терпіння – загальнолюдська чеснота, з якою значно легше жити. Мені його бракує. Важко себе опанувати, коли хворіють діти. Стаю неадекватна, панікую.

Навчила старшу доньку писати листи. Разом ходили на пошту, клеїли марку й відсилали її подружці. Та відписала. Це було з розряду екзотики. Показала дитині, що колись існувала пошта. Зараз це ніби інша епоха.

Люди, які живуть в Україні, схожі між собою. Мають ті ж вади, що й країна

Народження дитини долучає до межі життя і смерті. Процес творчий і небезпечний. Радість народження можна порівняти із сильною закоханістю. Деколи накриває хвиля почуттів – хочеться винюхувати і вилизувати дитину, як кішка кошеня.

Дітей треба навчити думати, любити і творити. Дитина буде з тобою ­завжди.

Якби не діти, я була б занудніша.

Можу розридатися від фільму. Як нагримають у публічному місці. Важко, коли треба робити кілька справ водночас, і всі – нагальні. Тоді плачу. Старша дочка Іванка 2 години музикувала, зробила помилку, і вчителька нагримала. Іванка розплакалася, і я – разом із нею.

Деякі історії життя з чоловіком тримаю в секреті. Є речі, що можна зрозуміти тільки ізсередини. Не говорю про це ні з ким. Навіть дуже позитивні речі переказати важко. Вони фіксуються на рівні поезії.

У непрості моменти може підтримати той, на кого дивилася зверхньо. А всі, на кого молишся, можуть відштовхнути.

Щасливі ті, хто вміють терпіти.

Найважливіші рішення приймаю після молитви.

Кожна людина, яка є у нашому житті, з'являється не випадково. Вона допомагає нам ставати кращими.

Люди, які живуть в Україні, схожі між собою. Маємо ті ж вади, що й країна. Не підходить країна, значить, сам собі не підходиш.

Обманюють, бо так простіше. Щоб сказати правду, треба зробити ­зусилля.

Сенс життя – щоб при зустрічі з Богом щонайменше не хотілося ­втекти.

×