вівторок, 10 вересня 2013 08:27

"Росія помирає, але дуже повільно"

  Геннадій САМУСЕВИЧ

Народився 1961 року в Мінську. У матері польське коріння, у батька – білоруське. Навчався на історичному факультеті Мінського педагогічного інституту імені Максима Горького, нині це Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка. Вивчав історію й англійську мову. Працював у школі. Після 1991 року пішов у комерцію. Дружина Олена працює старшою медсестрою. Мають двох дорослих дітей – Наталію і Олександра
Геннадій САМУСЕВИЧ Народився 1961 року в Мінську. У матері польське коріння, у батька – білоруське. Навчався на історичному факультеті Мінського педагогічного інституту імені Максима Горького, нині це Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка. Вивчав історію й англійську мову. Працював у школі. Після 1991 року пішов у комерцію. Дружина Олена працює старшою медсестрою. Мають двох дорослих дітей – Наталію і Олександра

Українці й білоруси потрібні Кремлю як етнічний матеріал – солдати імперії, вважає громадський діяч Геннадій Самусевич

Білорусь є членом Митного союзу, але у вашому суспільстві, як і в Україні, не вщухають дискусії: де маємо бути? Чому виникають такі питання в колективній свідомості білорусів?

– Такі дискусії відбивають розрив свідомості як в українського, так і в білоруського народів. Ми живемо на пограниччі, між Європою та Росією. Маємо в собі риси цих двох типів суспільства. Відрізняємося і від тих, і від тих.

Європа й Росія – це рівнозначні сили?

– Ні. Росія від часів Петра І намагалася модернізуватися під впливом Європи. Особ­ливість Росії полягала і полягає в її імперськості. Україна та Білорусь – не імперські нації. Але тривалий час були інкорпоровані в склад Російської імперії. Якщо в українців з національною мовою ситуація терпима, то білоруси майже втратили її. Наше суспільство шукає відповідь на запитання: хто ми? Недороблені росіяни? Ще не зовсім білоруси? На ці фантомні болі накладається те, що у західної цивілізації серйозні системні проблеми. В Росії вони не менші. І от ми з нашою подвійною свідомістю мусимо вибирати між поганим і ще гіршим.

У чому суть проблеми Росії?

– Майже сто років тому імперія впала, але відновилася під назвою СРСР. Тоді Росія обрала одну із концепцій Заходу – марксизм. Але концепція єдиної економіки з єдиним планом і центром призвела до колапсу. Коли вчорашні комуністи прийшли до влади у майже всіх країнах колишнього Союзу, вони не могли сказати, що ХХ століття пішло коту під хвіст. Прикрили це "поверненням до демократії". Росіяни ніби обрали західний шлях розвитку економіки та суспільства. Але не врахували своєї специфіки. У результаті капіталізму немає, але відновлено самодержавство з напівкапіталістичною і не дуже ринковою економікою. Відсутні незалежний суд, інститут приватної власності. Влада, як і раніше, централізована в Кремлі, хоча живуть нібито у федерації.

Тобто росіяни не можуть модернізуватися?

– Можуть. Скидати все на менталітет теж не варто. Японії чи Сингапуру вдалося пристосуватися до капіталізму.

У чому системні проблеми Заходу?

– В Україні кажуть: вступимо до ЄС і будемо жити, як там. Я не проти, але – за рахунок чого? Ресурси планети сталі, тому на всіх не вистачить. Золотий мільярд був і залишиться. Тобто насправді завдання не вступити до ЄС, а залізти в золотий мільярд.Євросоюз почався з об'єднання еліт Франції та Німеччини – щоб відновити свої держави і не допустити війни в Європі. Поступово довкола цього ядра ­об'єднувалися подібні за розвитком країни. Але потім пішла хвиля розширення. Це було на руку й елітам, і корпораціям, пов'язаним з ними. Бо європейському капіталізму потрібна маса. Так включили Іспанію та Португалію. Після краху СРСР приєднали економічно слабкі Грецію, Польщу, балтійські країни. Це перетворило економічний союз на політичний. Щось схоже на СРСР-2, де Литва і Таджикистан в одному флаконі. Тепер європейські еліти заклопотані, щоб не впав рівень життя в їхніх країнах. За рахунок тих, хто потрапив до них в орбіту. Нові члени ЄС – це неоколонії. Французи чи німці можуть перенести виробництво до Східної Європи, але науку й технології обов'язково залишать у себе.Іще важливий фактор: Україна та ­Білорусь зараз у четвертому ­технологічному укладі (в основі якого – розвиток енергетики, нафта й газ. – "Країна"). ­Захід – у п'ятому (базується на мікроелектроніці, ­інформатиці, генній інженерії, ­нових ­видах енергії, освоєнні ­космосу. – "­Країна") і готується стрибнути в шостий (різке зниження енергоємності та матеріаломісткості виробництва, конструювання ­матеріалів і організмів із ­наперед заданими властивостями. – "Країна"). Тоді розрив між Західною та Східною Європою стане ще більший.

Отже, йдемо в Митний союз до Росії?

– Якщо порівнювати ЄС та ­Російську ­Федерацію, то це два різні судна. ­Перше – прекрасний лайнер, де нам доступний лише темний закуток у третьому класі. Друге – іржава баржа, що хоче бути схожа на лайнер. Митний союз – це путінський ремікс ЄС: прикриття імперських амбіцій Москви. Там теж є привілейовані – Росія й московська еліта, другий план – Білорусь чи Україна, упосліджені – країни Середньої Азії. Але у росіян є проблема – вони ­поступово перетворюватимуться на ­етнічну ­меншість на своїй території. Тому, коли кажуть про вибір між Росією та Європою, це треба розшифровувати як вибір між ­Європою й Китаєм.

Китай надто далеко від нас.

– Росіян зараз офіційно 142 мільйони. За неофіційними даними – 120 мільйонів. Це росіяни умовні, бо під ними розуміють і татар, і кавказців, і ­таджиків. Російська культура поступово розмива­ється. ­Приїжджають люди переважно з Азії, мусульмани. Росія помирає, але повільно – як колись Римська ­імперія. ­Нічого доброго в межах Митного ­союзу немає. ­Росіяни не спромоглися побудувати сучасну економіку, на відміну від того ж Китаю. ­Казахстан у Митному союзі – тільки через переляк перед Пекіном. На Далекому Сході у росіян мало людей. Ось чому вони рвуться до білорусів та українців. Навіть не стільки економіки чи території нашої хочуть, а йдуть по наші душі. Ці дві нації потрібні Москві як етнічний ­матеріал – солдати імперії.Ми затиснуті між Росією і Євросоюзом. І ті, й ті хочуть нас використати. Україна, може, це й переживе – вас іще багато. А Білорусь навряд. Нас менше 10 мільйонів.

Питання за Чернишевським: що робити?

– Створити регіональний центр впливу на теренах Східної Європи. У ньому я бачу Україну, Польщу, Білорусь, Литву, ­Латвію й Естонію. Населення цих країн не має ­постімперських комплексів.

А поляки?

– Пару років тому у Вроцлаві збиралися польські історики, соціологи, політологи та економісти. Вони дійшли аналогічних висновків – треба відновити регіональний економічний союз у Східній Європі. ­Назвали це новою Річчю Посполитою. Але Україна нейтралізує польські імперські амбіції. Та й еліти інших країн не погодяться на чиєсь політичне домінування в такому об'єднанні.

Але є проблема: Білорусь у Євразійському союзі, а Польща і балтійські держави – в ЄС.

– Так. І говорити: скасуймо все це й започаткуймо Східноєвропейський союз – не варто. Це утопія. Але в межах інтеграційних трендів, які зараз є, треба малювати і контури утворень, що будуть необхідні в майбутньому. Україна підпише Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Але хто дасть гарантію, що ви, як Туреччина, не стоятимете 50 років у передпокої ЄС (Туреччина підписала Угоду про асоціацію 1963-го. – "Країна")? А Росія свій ринок для вас закриє. Куди подітися людям? Частина їхатимуть на схід – поповнюватимуть ­російський народ. Інші подадуться до Європи. В України є три регіони ­співпраці. ­Перший – Західна Європа, другий – ­Білорусь та балтійські країни, третій – ­Туреччина. ­Процеси, які відбуваються в ЄС та Російській Федерації, їх політика змусять нас кооперуватися. Особливо якщо Росія розвалиться, а це цілком реально.

Співпрацювати з Білоруссю нелегко. ­Лукашенко прив'язаний до грошей Москви. Якщо Кремль не "зливатиме" його, він може протриматися довго.

– Побудована в Білорусі політична модель вступає в протиріччя з логікою імперської еліти Росії. Якщо там напів­капіталістична ринкова економіка, то в Мінську – феодально-соціалістична планова. Вони між собою не інтегруються. Отже, перед Путіним постане питання, що робити з Лукашенком. Москва, з гео­політичних міркувань, дотує його через ціни на енергоносії. Але тепер ця лавка прикривається, бо Росія вступила до Світової організації торгівлі. Слідом за нею там опинилася Білорусь. У межах СОТ її економіка неконкурентоспроможна. ­Лукашенко вимагатиме кредитів. ­Москва, можливо, трохи потерпить, але загалом спонукатиме його перебудовувати економіку під російський стандарт. А для Лукашенка зруйнувати теперішню модель – це пиляти дерево, на якому він сидить. Тому нинішню білоруську еліту й президента прибиратимуть.

У який спосіб?

– Не виключаю внутрішньоелітарного перевороту в Мінську.

Ви не вірите в опозицію?

– Та яка опозиція! Вони кажуть: пішли в ЄС, тоді тут з'являться інвестори. Але чи багато побудували в Литві або Латвії? Ні. Білоруська опозиція – це симпатичні люди, демократи, носії європейської культури. Проте не цінностями єдиними треба жити.

Ви малюєте нерайдужні перспективи для Євросоюзу та Російської Федерації. Але ­географічно далі від них ми не станемо.

– Так, тому маємо створити цивілізаційний кордон як із Росією, так і з Західною Європою. Інакше зберегти себе буде важко.

Зараз ви читаєте новину «"Росія помирає, але дуже повільно"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

23

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути