БІЛЬШІСТЬ ОЛІГАРХІВ ЗНИКНУТЬ ЯК ЯВИЩЕ, КОЛИ ПОЧНЕТЬСЯ РЕАЛЬНА БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ – ВВАЖАЄ ПОЛІТИЧНИЙ ТА ФІНАНСОВИЙ ЕКСПЕРТ ТАРАС ЗАГОРОДНІЙ

У якому стані перебуває українська економіка?

– Вона падає не так швидко, як здавалося. Наприклад, за останніми прогнозами, зменшення ВВП за рік може бути 6–7 відсотків. Це не дуже великі цифри, враховуючи, що країна веде війну. Нагадаю: в розпал фінансової кризи 2009 року наша економіка скоротилася на 15 відсотків.

Де є найбільше проблем?

– Не перекриті всі корупційні схеми, пов'язані з державними закупівлями, що виснажували економіку за правління Януковича. По-друге, уряд досі не пропонує, як підвищити енергоефективність і скоротити споживання енергоносіїв. Третє: нема зрозумілої концепції реформування податкового законодавства. Є тільки розмови. Четверте: відсутній план змін місцевих бюджетів, насамперед перерозподілу повноважень із центру до регіонів.

Уряд працює з тим, що є, сподіваючись на кредити Європи та МВФ. А вже давно мали б представити план реформування економіки. Війна поки що списує все – недолугість влади, крадіжки, відсутність реформ. Та війна скоро закінчиться, і тоді з урядовців спитають сповна.

Що втримало економіку від стрімкого падіння?

– Те, що новий Кабмін десь на 60 відсотків прибрав корупційні схеми, які були в уряді Азарова.

Що слід змінити в першу чергу?

– Досі не зупинена бездумна газифікація всієї країни. Хіба не бачать, скільки зараз коштує газ? Натомість тонни біомаси, відходів сільгоспвиробництва гниють на полях. Можна було б виробляти біогаз. Але про це мовчать.

Чи можливі глибинні реформи за олігархічної моделі економіки?

– Зараз спостерігаємо кризу олігархату. Більшість із них у найважчі для країни часи не допомагають їй. Їхній бізнес тримається на дотаціях із бюджету. Коли почнеться боротьба з корупцією, постане запитання: а чим корисні олігархи? І більшість із них зникнуть як явище. Залишаться ті, хто проявив патріотизм під час війни. Зараз поза зоною небезпеки перебуває тільки Ігор Коломойський. Звісно, він і далі просуватиме свої схеми в нафтовій і газовій сферах. Але й уряд, і народ на це дивитимуться крізь пальці.

Крім того, перевибори до Верховної Ради змінять розклад олігархічних сил. Дуже сильно скоротиться донецька група. Тому наступний парламент точно буде менш олігархічний.

Скільки втрачаємо від останніх заборон Росії на ввіз українських товарів?

– Рахуючи збитки, маємо розуміти: рано чи пізно це все одно сталося б. Бо Москва давно вела проти нас торговельну війну – будували в себе виробництва, щоб не залежати від України. Тобто поступово замикає економіку на собі.

Чи дошкульними для Росії можуть стати українські санкції?

– Росія без деяких українських товарів не проживе. Хоч і намагається вдавати, що це не так. Дніпропетровський Південмаш обслуговує до 35 відсотків стратегічних російських ракет. Якщо припиняємо їх технічне обслуговування, то з'являться дуже високі ризики аварійності. Установки можуть вибухнути під час запуску, або взагалі не спрацювати.

Росія не може повністю відмовитися від українського продовольства. Тим паче що наше дешевше. Якщо ж Москва все-таки піде на це, зростуть ціни на їжу на їхньому внутрішньому ринку. Посилюватиметься соціальна напруга в суспільстві.

Як швидко Україна зможе переорієнтуватися на інші ринки збуту?

– Десь за п'ять років. Добре, що підписали економічну частину Угоди про асоціацію з ЄС. Шлях на європейський ринок став вільніший. А він – найбільший у світі. Сукупна економіка країн Євросоюзу – 16–17 трильйонів доларів. Економіка Росії – у вісім разів менша. Крім того, в ЄС вищі ціни й платоспроможніше населення. Українські бізнесмени мають шукати свої ніші на європейському ринку і воювати за них.

Ці п'ять років наша економіка зуміє пережити?

– Є ризик, що вона в цей час не зростатиме. Питання в іншому: у нас дуже великий імпорт енергоносіїв, насамперед із Росії. Якщо вдасться впровадити енергоефективні технології швидко, то зможемо втримати позитивний платіжний баланс. Так буде, якщо, наприклад, надаватимуть пільги виробникам у сфері енергозбереження. Зараз маємо негативний платіжний баланс якраз через те, що споживаємо дуже багато енергоносіїв. Більше, ніж Франція чи Німеччина. Після розв'язання цієї проблеми матимемо позитивне зовнішньоторговельне сальдо вже протягом одного-двох років. Тоді й економіка зростатиме швидше.

Чи варто продавати 49 відсотків газотранспортної системи, як пропонує уряд?

– Потрібно, і якнайскоріше. Цей актив заважає нашій економіці розвиватися. Ми зациклилися на трубі. Вона несе дуже багато корупційних ризиків. Оскільки частину ГТС куплять міжнародні компанії, вони ліквідовуватимуть корупційні схеми. Ми ж зберігатимемо контрольний пакет акцій.

Коли Донбас перестане бути економічним тягарем для України?

– Після закінчення війни він ще довго буде депресивним регіоном. Багато людей, які звідти виїхали, не повернуться. Донеччину й Луганщину залишать найініціативніші та найпросунутіші.

По-друге, інфраструктура Донбасу застаріла, шахти збиткові. Уряд щороку витрачає тільки на їх підтримку близько 12 мільярдів гривень. Реструктуризація і закриття шахт – неминучі. Необхідно буде створювати робочі місця і сприяти розвитку бізнесу. Раніше будь-яку підприємницьку діяльність там вбивали, щоб люди не мали альтернативи, окрім роботи в шахті. Грубо кажучи, потрібно провести "дедонбасизацію" Донбасу. Щоб політичний та економічний клімат там нагадував хоча б Дніпропетровщину.

Олігархів, того ж Ріната Ахметова, можна залучити до відновлення Донбасу?

– Його відповідь приблизно така: я плачу податки, а решта мене не обходить, робіть, що хочете. Сумніваюся, що він гратиме важливу роль на Донбасі в майбутньому. Дні олігархату в Україні полічені. Та й змусити приватне підприємство щось відновлювати навряд чи вдасться.

Почати масштабні реформи можливо до закінчення війни?

– І Порошенко, і Яценюк розуміють: до закінчення війни й парламентських виборів жодних змін у боротьбі з корупцією та впровадженні реформ зробити не зможуть. Всі насамперед очікують безпеки – знищення терористів, закінчення війни й побудови сильної армії. Зрозуміло, що гірше, ніж у 1990-х, не буде. Але до закінчення війни уряд має представити концепцію реформ.

Як далі діятиме Путін?

– Імовірність того, що зважиться на відкрите вторгнення в Україну – мала. Захід уже пояснив йому, що налаштований серйозно. Україна показала, що має боєздатну армію.

Гаряча фаза триватиме щонайменше два місяці. Потім потрібно буде знайти і знешкодити терористичні організації й агентів впливу, які залишаться на Донбасі.

Найоптимістичніший варіант: уже до кінця серпня буде звільнено один із обласних центрів. Мій прогноз: Донецьк.

Що втримує Путіна від вторгнення?

– Діють санкції Заходу. Також – важливий фактор збитого Боїнґа-777. Захід дуже злий і працює над поваленням режиму Путіна. Там зрозуміли, що він – неадекватний. Побачили: ризики взаємин із Москвою переважають усі можливі вигоди, й почали зносити фінансову систему Росії, яка для Європи не критична. Російські банки займаються лише тим, що перепродують західні ресурси всередині країни. Тому Росію намагатимуться довести до дефолту. Як оплату за свої незручності Захід прагнутиме отримати контрольні пакети Роснефти та Газпрому. Бо хочуть, щоб агресія з боку Москви більше не повторилася. Також матимуть прибуток. Для цього треба контролювати на 50–60 відсотків фінансово-економічну систему Росії і отримати можливість купувати тамтешню сировину за прийнятними цінами.

Встановити контроль над половиною російської економіки реально?

– Цілком. Американська інформаційна агенція Bloomberg опублікувала, що за останній місяць жодна російська компанія не змогла отримати кредит на Заході. Не тільки ті, які потрапили під санкції. Взагалі – жодна. Сумарний борг російського корпоративного сектора становить приблизно 700 мільярдів доларів. До кінця року мають сплатити Заходу 100 мільярдів за кредитними зобов'язаннями. У мирний час вони брали б нові дешеві кредити у США і Європі й ними віддавали б борги. Зараз кредитів немає. Далі Захід через процедуру банкрутства забирає в них активи. Так починають контролювати ситуацію в країні.

Крім того, Москва у справі компанії ЮКОС програла 50 мільярдів доларів. Це дуже велика сума навіть для неї.

На Європу як це вплине?

– У Німеччині від запровадження третього етапу санкцій проти Росії втратять робочі місця від 20 до 30 тисяч людей. Для 80-мільйонної країни це – небагато. Завдання Заходу – повторити сценарій 1980-х, коли була знижена ціна на нафту із Саудівської Аравії і СРСР фактично оголосив дефолт.

Якщо Путін вдереться в Україну, Захід відключить російську банківську систему від світової. Вона зруйнується.

Маємо розуміти логіку Сполучених Штатів і Європи: якби можна було відкупитися від Путіна двома українськими областями і Кримом, це вже зробили б. Та вони розуміють, що на цьому Путін не зупиниться.

Конфлікт вийшов на завершальну стадію?

– Тактичний перелом відбувся. Російські банки вже не можуть отримати кредити, ­рубль знецінюється. Це призведе до зростання цін на імпортні товари, що викличе соціальне незадоволення і руйнування вертикалі влади. Фактично Путін тримався на високих цінах на нафту. За рахунок цього фінансував армію і заливав країну грошима. Але все виробництво деградувало. Тому без нафти й газу Росії не буде.

Що Україні першочергово треба буде зробити після війни?

– Побудувати сильну армію. По-друге, реформувати силові органи, перш за все судову систему. Те саме зробити з іншими органами влади буде легше. Третє – податкова реформа. Потрібно максимально сприяти приватній ініціативі. Тим паче, це відповідає ментальності українців.

×