"Довіри до Януковича вже не буде"

 

Президента Віктора Януковича відмовились приймати в Брюсселі. Водночас, перший віце­прем'єр Андрій Клюєв заявив про успішне завершення перегорів щодо зони вільної торгівлі з ЄС. Про що це свідчить?

– В якийсь момент Партія регіонів зрозуміла, що справа Тимошенко – це повний швах і що з репресіями прорахувалися. Як казав Балога (колишній керівник Секретаріату президента Віктора Ющенка. – "Країна"), ударили в штангу, причому бетонну, причому головою.

Тоді влада почала думати, як з одного боку зберегти обличчя, з іншого – знай­ти вихід. Вони звернулися до ЄС, про це я чув від послів країн "великої вісімки". І компроміс знайшли. Янукович його озвучив досить прямолінійно. Він – не філософ, і прямо сказав, що справа Ти­мошенко – не кінцеве рішення, буде апеляція. Крім того, у поданому президентському законопроекті прописали те, про що домовилися з ЄС (декриміналізація статей, за якими засуджена Юлія Тимошенко. – "Країна"). Уже з'явилась інформація, що Януковича збирається прийняти в ЄС трійця – Баррозу, Ештон і ван Ромпей. І за 2 години після дзвінка з Брюсселя відбулася прес­конференція Служби безпеки України, яку я називаю ФСБ(у) – відкривають нову кримінальну справу проти Тимошенко. Для Європи це було останньою краплею. Їхня система дуже інерційна – навіть із "Межигір'ям" Януковича ще вітали, вірили в реформи. Зате зараз вона повністю розвернулася в протилежний бік. Зупинити цей європейський маховик уже дуже важко.

Навіть якщо випустити Тимошенко?

– Навіть якщо звільнити всіх опозиціонерів і повністю забезпечити вільні медіа та вільні вибори, довіри до Януковича вже не буде. Довіра – це крихка річ. Особ­ливо, якщо ти сотню разів змінюєш свою позицію. Наприклад, із НАТО Янукович мав колосальний прокол. Спочатку ­говорив, що він є прихильником Альянсу і вступу України до нього. Переконав у цьому ЄС. Потім, за Ющенка, став прем'єром і розвернув дишло – носив у парламент кульки "НАТО – ні". А зараз він знову співпрацює з НАТО краще, ніж уряд Тимошенко. Це свідчить, що ти – непрогнозований, некомпетентний і взагалі невідомо, як поведеш себе далі.

Чому СБУ відкрило другу справу по "Єдиних енергетичних системах України", колишній компанії Тимошенко?

– Теж питання. Мені аж соромно, бо це не наше СБУ. Після приходу Хорошковського і зміни керівництва воно стало ФСБ(у). Чому, коли Янукович летить до Німеччини, СБУ затримує в аеропорту німецького експерта Ланґе? Чому, коли Янукович збирається до Франції, виникає скандал із криворізьким комбінатом "АрселорМіттал"? Чому після підтримки Вишеградської четвірки з'являються шпигунські розбірки з Чехією? Таких прикладів багато.

З іншого боку: чому, коли Янукович їде до Москви, СБУ не надає йому жодної інформації, яка б ускладнювала позицію Росії?

Хорошковський не підкоряється президенту?

– Це очевидно. У мене те саме питання по Табачнику. Але не хочеться вірити, що Янукович настільки не розуміє, що відбувається.

Навіть після другої кримінальної справи щодо Тимошенко президент міг виконати свою обіцянку ЄС.

– Він усе змінив після зустрічі в Завідово під Москвою. Ніхто не знає, про що він ­домовлявся з російськими "­баскет­болістами". Усе було дуже не публічно. Але після того дуже змінилася мова тіла переговорників – Путін поплескує Януковича по плечу, усмішки, рибалочка.

Януковичу щось могли запропонувати, чимось пригрозити?

– Щось, однак невідомо – що. До цього Янукович дуже обпалився Харківськими угодами. Він же недосвідчений – довірився, ні з ким не радився. А кожного разу, як хтось із наших їде до Росії, щось відбувається. Мені страшенно подобається фраза Путіна "очень неожиданно, через час, подписали соглашение". Усі так і повірили, що "неожиданно".

Але зони вільної торгівлі з СНД Україна домагалася 20 років. Вітати треба.

– Звісно, вільна торгівля – великий позитив. Але це не кінцева мета. Путін прямо сказав: "Для нас питання вільної торгівлі не стоїть!" Щоб переглянути ціни на газ, потрібен вступ України до Митного союзу. А це крок неприйнятний з точки зору європейської інтеграції. З Митним союзом не буде Угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Якщо Україна підпише ЗВТ з Євросоюзом, ми будемо єдиною країною з вільною торгівлею від Лісабона до Владивостока. Можливо, це історична місія?

– Це з серії "дай, Боже, нашому телятку". Це також чудово розуміють у Москві. У них завдання, зокрема перед ФСБ(у), за будь­яку ціну відірвати Україну від угоди з ЄС. Така сама спецоперація була проведена по зриву вступу України до НАТО. Доки йшли розмови, попередні угоди, це нікого не хвилювало. Коли ж було дослівно сказано "Україна та Грузія будуть членами НАТО", все спустили на гальмах. Щойно Україна впритул наближається до важливого рубежу, і є шанс перейти в зовсім іншу якість, це намагаються зірвати.

Чому зараз така істерика? Бо розуміють: коли Україна матиме зону вільної торгівлі з ЄС, сюди прийдуть європейські правила гри. Згадайте, як "Газпром" бісився, що Україна може бути членом єдиної енергетичної системи ЄС. А зараз мова не лише про енергетику. Тут усе – економіка, політична асоціація. Уже не закрутиш газовий кран, не обдуриш. Тому такі зусилля Москвою кинуті, щоб цього не трапилось – Хорошковського, багатьох лівих і правих партій. Послухайте "Свободу" Тягнибока – вона категорично проти ЗВТ.

Європейці розуміють, із ким мають ­справу?

– Чудово розуміють. І це прописано в останній резолюції Європарламенту. Вона дуже жорстка. Її підтримали навіть соціалісти, які співпрацюють із Партією регіонів.

Останній параграф резолюції прописує останній шанс Януковича: Європарламент пропонує "перепризначити зустріч". Зараз у президента залишилася міні­мальна можливість маневру.

Кажуть, ЄС просто блефує й однаково підпише асоціацію. Як вважаєте?

– Це не підписання, а поки парафування. І, якщо далі будуть ось такі фортелі, як із СБУ та новими кримінальними справами, не буде парафування.

Зараз баланс дуже крихкий. Стрілка завмерла на останній позначці. Кинути на терези ще пір'їнку, і можна про все забути. Якщо угоду не підпишуть у грудні, це перенесуть щонайменше на два­три роки. Бо далі – вибори до Європарламенту. До виборів Верховної Ради в Україні її теж не розглядатимуть. Потім ще одні вибори. Це мені нагадує ситуацію з НАТО. Двері для нас були відчинені, а тепер на натівських самітах про Україну і не говорять. Ситуація навіть складніша, бо Путін починає свою виборчу кампанію в Росії. Для нього принципово потрібен Євразійський Союз. Важелів впливу на українську владу в Путіна більш ніж досить: СБУ – його, інформаційний простір – так само. Є в запасі патріарх Кирило, "неурядові" молодіжні організації, праворадикальні й ліворадикальні партії, чиновники на вищому рівні – все підкоряється. Така партитура – що хочеш, те й грай. Від міжетнічних конфліктів до терактів. Вони це чудово вміють.

Але є Польща. Для неї принципово, щоб Україну прийняли саме зараз?

– Польща справді поставила задачу під час її президентства в ЄС парафувати угоду з Україною. Вони борються до кінця, вчепились зубами, але м'яч зараз не на їхньому полі. Поляки чесно кажуть, що з такою українською владою це вкрай важко. Якщо Янукович не відчує настрій цієї резолюції, то Польща вже нічого не вдіє.

Кажуть, Європа перетисла Януковича вимогою відпустити Тимошенко. У нього заграв гонор.

– Це можна назвати "донством". Але донство у ХХІ столітті – вже неприпустимо. Так можна було поводитись у 1960­х, коли вождь африканської держави сварився з Москвою й брав гроші у Вашинґтона. А потім навпаки. Янукович запізнився із президентством на 50 років. Тоді він грав би разом із румунським Чаушеску, югославським Тіто, які маневрували. В сучасному світі таке сприймають як примітив.

"Регіонали" співають мантру "ми потрібні Європі, що ми не робили б". Це все одно, що перед стрибком у прірву переконувати себе, ніби там м'яка солома.

Влада каже, що сповідує політику багатовекторності.

– Вони себе називають прагматиками. Мовляв, якщо ми узгодили економічні питання, то всі ці "свободи", "­моралі" – фількіна грамота. Влада свято вірить у це. Європа ж базується на двох речах – цінностях та інтересах. ­Україна узгодила свої інтереси з Європою під час переговорів. А з цінностям – опирається. Однак для Європи цінності та правила – найміцніший цемент. Без них Європейський Союз розвалиться. Еконо­міку не можна звести лише до грошей. Як бути з корупцією – це гуманітарна проблема чи економічна? І та, й та. Якщо партнер не виконав гуманітарні зобов'язання, як від нього можна чекати виконання економічних? Це все одно, що твій друг обдурив тебе в сільському господарстві, а ти хочеш підписати з ним контракт із мистецтва. Що, із мистецтва він тебе не надурить?

Україні грати на суперечностях між ЄС та Росією дуже небезпечно. Це треба вміти ходити між краплями. В нас немає настільки фахових дипломатів, щоб змагатися з менеджерами від дипломатії з ЄС або Росії. У нас квадратна позиція – вперед, і все.

Євросоюз має зону вільної торгівлі з арабськими країнами, латиноамериканськими, де є диктаторські режими. Як це пояснити?

– Має, але то лише рамкові торговельні угоди, які не містять і десятої частини того, що передбачає угода з Україною. Наша угода зроблена по типу балканських країн, які вже були запрошені до ЄС. Вона є найбільш амбітною, найбільш повноцінною, найбільш широкою серед усіх країн, які не мали формальної європейської перспективи. Я говорив із європейськими перемовниками, які цей текст складали. За структурою він подібний до угод країн­кандидатів.

Наскільки принципово лягати кістьми, щоб в угоді була згадка перспективи членства України в ЄС?

– Про "перспективу" не йшлося від самого початку. Ще Ющенко на цьому обламався. Тема "перспективи" виникла кілька місяців тому, коли стало зрозуміло, що ми маємо проблеми з демократією. Наша влада почала висувати наперед нездійсненні вимоги. Ця позиція активно підтримується кремлівськими політтехнологами. Мовляв, подивіться – вас не хочуть бачити в Євросоюзі, вас принижують. Костянтин Затулін на останньому прямому ефірі повторив разів 20: "Вас туда приглашают?"

Країни Балтії мали в угодах про асоціацію прописану перспективу членства?

– Ні. Про це й говоримо! Щоб вводити європейські стандарти, особливе запрошення до ЄС не потрібне. Із зоною вільної торгівлі наші товари й бізнес і без того інтегруватимуться до ЄС. Якщо отримаємо безвізовий режим, українці вільно їздитимуть Європою. А це вже зовсім інше життя! Тоді можна буде говорити про щось наступне.

Що владі робити зараз? Помовчати до грудня?

– Що зробити, Янукович чудово знає. І цей шанс у нього залишається. Але, я повторюю, один непродуманий крок – і асоціацію ми втратимо. Якщо президент далі робитиме вигляд, ніби нічого не розуміє – угоди не парафують. Йому ж насправді хочуть допомогти, ніхто не прагне його приниження. Ясно як Божий день, що Янукович не зможе балансувати на міжнародній арені, як свого часу Кучма. Янукович став за рік тим, ким Кучма був наприкінці другого терміну. І без Ґонґадзе.

×