На підході 12 квітня. В цей день 1961 року Юрій Гарагарін першим із людей відправився в космос. З цього приводу Gazeta.ua пропонує статтю професора лінгвістики з університету Ноттінгема Пітера Стоквела (Peter Stockwell), який досліджує проблеми і пастки міжгалактичного спілкування. Статтю мовного журналу Babel розміщуємо на основі перекладу сайту "Чудова мова".
Останнім часом стало зрозуміло, що по орбітах навколо зірок Всесвіту обертаються мільярди планет, і мільйони з них схожі на Землю, в так званій "зоні життя", в якій вода знаходиться в рідкому стані і поверхня помірна. З цих мільйонів планет декілька мільйонів могтимуть розвинути умови для життя, з яких, певно, багато тисяч матимуть форми життя, які почали освоювати свою власну планету і, можливо, подорожували на сусідні супутники й інші планети.
Для того, щоб бути здатними зробити це, ці чужинці майже напевно мали б розвинути мову, в тій чи іншій формі. Отже, питання для нашого власного далекого майбутнього: чи підготовлені ми до спілкування з ними? Як ми можемо переконати їх у нашій присутності, запевнити, що ми так само маємо свідомість і розум, і поділитися з ними нашою історією і культурою? Нам буде потрібно розвинути ксенолінгвістику.
Проблема спілкування з чужинцями має довгу історію – звичайно, в науковій фантастиці. В більшості випадків, зручно для нас, чужинці вільно розмовляють англійською, стверджуючи, що вивчили її, отримуючи наші телевізійні і радіо передачі. Якщо це було б саме так, то перші слова, які вони б мали почути, були б коментарі до коронації Георга VI 1937 року, тією мовою, яка тільки починала бути відома як "BBC English", або, що більш імовірно (через те що сигнал передачі був сильнішим) звернення Адольфа Гітлера на мітингах у Нюрнберзі в 1934-35. Цім чужинцям було б потрібно знаходитись на відстані лише 77 світових років, що означає, що вони б могли жити в будь-якій із біля 70 сонячних систем у цьому радіусі, і саме зараз вони, ймовірно, намагаються вивчити демагогічний варіант німецької. На відповідь можна очікувати вже 2089 року.
Письменники-фантасти також уявляли і більш віддалених чужинців, які могли спілкуватись англійською або телепатично, або за допомогою універсальних машин перекладу. Обидві ці технології ґрунтуються на припущенні, що наше свідоме мислення є неопрацьоване і не зайняте мовою, а відтак чисті думки можна перекласти на будь-яку мову, якщо машина знає вірний алгоритм для трансформації думки в слова і синтаксис. Хоча ця ідея і не занадто далека від деяких гіпотез теоретичної лінгвістики останніх 50 років, на жаль, універсальний перекладач є неможливим.
Машині було б потрібно не лише знати такі речі, як ваші слова для позначення стола, особистості, кота, але також і те, як ви відрізняєте ці об'єкти від процесів, таких як біг, їсти, стрибав, і чому ви опрацьовуєте такі абстракції як свобода, еволюція і політ радше як першу групу (іменників), ніж як другу (групу дієслів).
На нашій планеті існує десь біля 6600 мов, і, можливо, вдесятеро більше мов існувало колись, і існує багато способів, якими вони розділяють світ в плані об'єктів, процесів, обставин, стосовно того, хто говорить і коли, і дозволеного порядку слів. І зауважте, що все це різноманіття виникло в межах одного біологічного виду: всі ми приблизно півтора метри заввишки, ємності з гарячою рідиною під тиском, і більшість наших органів почуття знаходяться попереду і збоку наших голів. Ми бачимо в невеликому спектрі і не сприймаємо інфрачервоних, ультрафіолетових, гамма і радіохвиль, у нас лише 5 відчуттів, дуже невиразна здатність нюху, грубі нервові вузли для дотику. І що найдивніше, для спілкування ми використовуємо ті самі частини тіла, за допомогою яких їмо і дихаємо!
В одному з епізодів серіалу "Зоряний шлях"("Darmok") капітан Жан-Люк Пікар і капітан чужинської раси тамаріанців опинилися разом на пустинній планеті, де їх переслідує чудовисько. Виявляється, що вони зовсім не можуть спілкуватись один з одним, хоч універсальний перекладач Пікара відтворює окремі слова точно: "Дармок і Джалад на Танагра", "Шака, коли стіни падають". Після багатьох спроб і помилок в екстремальних умовах стає зрозуміло, що тамаріанці спілкуються метафорично шляхом згадки схожих випадків з історії своєї власної культури, так що остання фраза є метафорою для невдачі, а перша фраза представляє те саме випробування, в якому опинились Пікар і чужинець. Універсальний перекладач не працює через те, що він не може знати всю історію і культуру чужинської мови, хоча і може розшифрувати окремі значення слів і їх порядок (як-небудь!).
Попри це, ксенолінгвіст із фантастичної літератури має відносно легку кроботу, вивчаючи мови на кшталт клінгонської або лаадан, позаяк, як і деякі земні мови, вони все ж розділяють сприйняття світу на об'єкти і процеси (грубо кажучи, іменники і дієслова).
Клінгонську мову для серіалу "Зоряний шлях" вигадав лінгвіст Марк Окренд, який перевернув звичайний для людей порядок слів суб'єкт – дієслово – об'єкт (СДО) на клінгонський порядок ОДС. Втім, коли ви вивчили гортанні слова для "курча з'їв я" і розібралися з частками, які потрібно додавати до слів, щоб вказувати, що є чим (в залишках подібної системи в англійській мові "I" є суб'єктом, тоді як "me" - об'єктом), то, за великим рахунком, ви вже знаєте мову. Клінгонська могла б бути давно втраченою земною мовою, і, знов таки, це не дивино, адже клінгонці є гуманоїдами, навіть якщо вони і занадто агресивні аж настільки, що навряд чи вижили б насамперед як біологічний вид.
Мова лаадан була вигадана Сюзетт Хеден Елгін у романі "Рідна мова" (Native Tongue), в якій група жінок з майбутнього створює свою власну жіночу мову, щоб виражати жіноче світосприйняття. Подібно до своєї чоловічої протилежності - клінгонської - мова лаадан змінює синтаксичний порядок на несхожий на земний ДСО і має деякі цікаві особливості граматики, проте в інших відношеннях є такою, що її можна вивчити (навіть чоловікам) і людською. Клінгонська звучить грубо, дещо схоже на німецьку, тоді як лаадан – милозвучно, на зразок мов корінних американців чи китайської; але обидві мови існують для поетичних ефектів або підкреслення позаземності, а отже, принаймні частково, схожі.
Ксенолінгвіст, який стикається з мовами на кшталт цих, знаходиться приблизно в такій самій ситуації, як і покоління антропологів, які живуть зі знайденими народами, ізольованими спільнотами або загубленими племенами: ви просто маєте визначити правила і слова, але позаяк ви маєте людське тіло і ті самі умови (і планетарне середовище, і локальну фізику), що і вони, ваша задача має рішення.
Дивніші форми мови були вигадані в літературі з метою збільшення наших можливостей. Мова Утопії з письменника XVI сторіччя Томаса Мора транскрибується в кінці його книги, і надається "грубий" переклад англійською: розмова утопійською мовою має менше слів, а відтак більш економна, проте все одно виглядає дещо подібно до латини. Втім, ідентифікувати значення будь-яких слів утопійської мови неможливо, і текст вказує на непізнаваний ідеал: живучи в своїй реальній Європі 1516 року, ви занадто неосвічені, щоб зрозуміти її.
Ще досконаліші версії розвинених післялюдей майбутнього, в творах серії "Іліон" (Ilium) Дена Сіммонса або в космічних новелах Аластера Рейнолдса "Космічний апокаліпсис" (Revelation Space). Там спілкуються надшвидкою машинною мовою (яку ти, звичайна людина старого типу, також не можеш зрозуміти). В охоплюючій галактику "Культурі" (Culture) Єна Бенксави, можливо, ви змогли б розмовляти найпростішою формою мови мараін (М1), яка все одно є складною, витонченою і прекрасною, але змінені люди, інші чужинці і штучні Розуми, які втілені в Кораблях або Орбіталях, розмовляють набагато складнішими діалектами цієї мови – аж до М32, який зашифрований до божевільно параноїдального ступеня, досяжного лише для Розумів військової розвідки, які працюють в організації Особливі Умови.
Будучи післялюдиною, ви могли би спілкуватись, поєднуючи традиційні утворювані ротом звуки з несталими зображеннями й образами, так званими "піктами" ("Всесвіт Еона" (Eon universe) Ґреґа Біра). Вони додають форми і кольору, забезпечуючи більш витончене вираження політичних відтінків, намірів і емоцій, ніж здатні сформулювати ми. Найголовніше те, що наші тіла на мають черепних імплантатів або оснащення для проекції і сприйняття зображень, щоб ми були здатні розмовляти такою мовою. Тому, щоб подолати вашу нездатність до спілкування, як ксенолінгвіст ви потребуватимете чималих допоміжних технологій або певних серйозних змін тіла.
І все-таки, за допомогою відповідної кіборгізації (Charles Stross) або нового набору частин тіла (L.E. Modesitt), ви б зрештою змогли спілкуватися з післялюдьми. А навіть видозмінені післялюди, мабуть, все ж зберігають деяке спадкове відчуття їх колишнього фізичного стану, яке залишається в способі, яким працює їх мова, так само як наші мови все ще вкрай залежні від речей, яких ми, як ранні люди, потребували найбільше: ми розуміємо час і складні взаємозв'язки все ще по суті в термінах простору ("Весна приходить", "Мої друзі дуже близькі"); ми розуміємо речі, які не знаходяться тут, як конкретні відсутні об'єкти; на речі, які відрізняються, ми реагуємо швидше, ніж помічаємо речі, які є подібними. Ми, по суті, все ще розумні мавпи.
Отже, всі людські і післялюдські мови є фундаментально представницькими. Слово чи фрагмент спілкування означає річ або феномен, або процес, чи то в зовнішньому світі, чи то в вашій уяві, який ви хочете запакувати і відіслати іншій особі, яка знатиме, про що ви говорите. А якщо б якийсь вид мав непредставницьку мову? Академіки Джонатана Свіфта (Jonathan Swift) вигадали таку буквальну мову, але їм доводилось носити за собою у великому лантусі кожен об'єкт, на який вони хотіли послатись. І в них мали б бути проблеми з абстрактною розмовою, висловленням емоцій чи просто з плануванням власного обіду.
В романі "Місто-амбасада" (Embassytown) Чайна Міейвел (China Mieville) описує арієкі, расу створінь, які мають тіла, але кордони яких слабо визначені і постійно змінюються. Але для ксенолінгвіста цей роман цікавий їх надзвичайною мовною відмінністю від людських прибульців. Арієкі можуть спілкуватися лише якщо вони переконані, що за чиїмось мовленням існує намір, а позаяк вони, як видається, мають здвоєний розум і розмовляють одночасно своїми ротами і шлунками, вони просто не сприймають жодної людини, яка звертається до них, за щось інше, окрім шуму. Вони навіть не вірять, що ми поодинці є розумними істотами.
Арієки мають унікальну тотожність між мовою і думкою, що означає, що вони не можуть осягнути концепцію брехні. Це також означає, що обман, вигадка і метафори є для них абсолютно чужими, хоча вони і можуть переживати хвилююче відчуття, стикаючись із порівняннями – втім, порівняння не можна висловити, його потрібно представляти конкретною особою або об'єктом. Щоб створити однин образний вираз, арієки б розбили камінь, або винесли б усі меблі з дому, а потім затягли їх назад, щоб висловити інший. І люди для них стають втіленими порівняннями або прикладами: чоловік, який плаває з рибами кожного тижня; хлопчик, якого відкрили, а потім знову закрили; дівчина, яка їла те, що їй давали. Звичайно, як тільки люди навчають арієкі брехати, результат для місцевого населення планети стає катастрофічним.
Втім, а якби ваш очікуваний співрозмовник був насправді з якоїсь планети, схожої на Землю, а не з такої холодної і безплідної на зразок Марса чи гарячої і токсичної, як Венера? Якби він був зовсім не схожим на людину, або не мав, на відміну від нас, тіла взагалі, і тому пізнавав би світ повністю іншим способом? Як би звучала/виглядала/відчувалась на дотик/пахла мова плавучих кулястих створінь з вищих шарів атмосфери газового гіганта на зразок Юпітера або Сатурна? Якою б була мова біологічного виду з розумом-вуликом, представники якого не мають окремої свідомості? Зрештою, чи мають всі життєві форми на основі вуглецю якусь схожу особливість мови (таку, як "ми" і "вони", "я" й "інший" або "фігура" і "тло"), відмінну від особливостей мови форм життя на основі кремнію, водню, газоподібних та металевих?
Отже тепер, для тебе, ксенолінгвісте, поле діяльності означене.
5 
35413
Коментарі
2