8 травня біля пам'ятника жертвам комуністичних злочинів на пл. Шашкевича у Львові зібралося близько сотні людей з трояндами та гвоздиками. Заспівали гімн України — так вшанували загиблих у Другій світовій війні. Колоною рушили до пам'ятного хреста колишнього концентраційного табору "Шталаг-328" на вул. Грабовського.
"Добре, що цього року чітко встановлено: 8 травня — день пам'яті загиблих під час війни та жертв комуністичного режиму. Сьогодні пом'янемо. Завтра, хто захоче, День перемоги відсвяткує. І суперечок не буде", - говорить львів'янин Ігор Романюк.
Біля хреста чекають ще близько двохсот людей. В основному — пенсіонери. На груди почепили червоні маки.
"У 1947 році мою сім'ю вивезли у Сибір. Мені було 7 років. Ми жили на хуторі у Пустомитівському районі на Львівщині. До нас прийшли на Покрови о четвертій годині ранку. Військові оточили хату. Зачитали: вас вивозять з СРСР, бо тітка працювала з бандерами. У сім'ї було семеро дітей, тато, мама та баба. Баба — в сльози, старший брат каже: давай тікати. На кухні глянули у вікно, військові з автоматами стоять. Вийшли — без одягу, їжі. Ми мали яблука, у нас їх солдати відібрали. Нас загрузили у вагон. Везли 29 днів. Бабцю по дорозі перед Челябинськом паралізувало. Її забрали з вагону, до нині не знаємо, що з нею трапилося. У Сибіру мені дали 12 свиней пасти. Москалики по мені скакали, казали: "Ти наших отцов убивал". Жили у темному селі під Красноярськом, де не знали, що таке паровоз. Пішов до школи, "Букваря" не було за що купити. У 1964 році повернувся додому, - додає Романюк.
"Ця війна — найбільша трагедія людства. Воювали переважно за чужі інтереси — Гітлера, Сталіна, інших маніяків, які хотіли панувати над цілим світом. З моєї родини воювали чотири людини — у радянській армії був тато, брати, тато сестриного чоловіка. Усі повернулися, але були пораненими. Двоє відбули сталінські табори. Один був дяком, іншого коркулем зробили, бо мав 5 гектарів землі. Це була така політика проти розумних людей та середнього класу. Тоді ми боролися проти нацизму, тепер проти путінської агресії. Тут є велике єднання поколінь. Досвід Другої світової війни дуже потрібний Україні, аби ми зараз могли гідно протистояти російській орді", - каже Степан Трохимчук, заступник голови Ради ветеранів Другої світової війни.
Збоку стоїть 90-річний ветеран Іван Говда. Каже, що вшановує два дні — 8 та 9 травня. "Нас і так мало залишилося. Це єдиний привід хоча би раз на рік зустрітися", - зазначає.
9 
79692
Коментарі