Росія невдовзі може розпочати серйозне протистояння з Україною на морі, вважає колишній заступник міністра оборони адмірал Ігор Кабаненко. Український флот до такого не готовий. Як змінити його, щоб адекватно реагувати на гібридні загрози з боку Росії, адмірал розповів в інтерв'ю Gazeta.ua.
Чому вважаєте, що наступна хвиля протистояння буде на морі?
- Росія окупувала Крим. Неврегульованими залишилися питання континентального шельфу і виключної морської економічної зони. Це прилегла зона Чорного моря з усіма ресурсами. За міжнародним законодавством вони належать Україні. Але Росія вважає по-іншому. Тому, скоріше за все, ініціює протистояння на морі. Не лише Чорному, а й Азовському, яке хоче зробити своїм внутрішнім. Ця загроза не нова, але загострилася через потребу сухопутного коридору на Крим. Без нього важко уявити виживання півострова.
Це дві основні загрози з моря. Ще один ризик – острів Зміїний. Має стратегічне розташування. Біля нього проходять транспортні коридори. Його втрата закриє більшість можливостей розвитку України як морської держави.
Це - потенційні загрози. Але кризове реагування вимагає розглядати різні сценарії і думати навіть про немислиме. Хто до 2014-го міг передбачити, що Росія анексує Крим?
Начальник штабу ВМС України контр-адмірал Андрій Тарасов стверджує, що у Росії є сили завдати удару по Україні з моря, але на масштабну висадку десанту їх замало.
- Вони є – якщо поєднати зусилля кількох флотів, десанту, авіації. Але Росія навряд чи ними скористається. Така операція - поза форматом гібридного протиборства. Це вже початок третьої світової. Стратегія Кремля — це точкові і вибіркові дії: промацування, створення умов для нападу, послаблення нашої сторони, використання її слабких місць. Водночас – задіювання своєї п'ятої колони. Це інформаційний, економічний вплив, підігрів незадоволення населення.
Гібридна війна - маневрена. Побудована на прихованих заходах, які створюють умови для швидкого відкритого бліцкригу. Але не такого, як під час Другої світової: коли один великий бліцкриг — і все закінчилося. Співвідношення прихованих до відкритих дій складає приблизно 1 до 4. 75-80 відсотків прихованих заходів готують швидку високоінтенсивну дію, яка розставляє всі крапки над "і".
Як адекватно реагувати на морі?
- Це має бути нелінійна протидія, не підхід "стінка на стінку". Треба ловити загрозу на ранніх стадіях та на дальніх кордонах, а не коли вже прийшла в розгорнутому вигляді до нас додому. Маємо діяти на випередження: більшими швидкостями, малими розмірами і значною кількістю бойових платформ. Це подвійна концепція побудови флоту: з одного боку, силового стримування, з іншого - гнучкого реагування.
Зараз як основну платформу для флоту розглядають корвет проекту 58250. Це дорога річ, її довго будувати. У прибережній зоні ефективніші невеликі і швидкі платформи. На "Ленінській кузні" заклали нові БАКи — малі броньовані артилерійські катери. Це правильний напрямок - угруповання не з однієї, а з кількох платформ. Однак є нюанси.
Броньовані кораблі захистять територіальні води. Але не матимуть швидкості 50-70 вузлів. Саме така потрібна для "довгої руки" – можливості швидко діяти на великих акваторіях. Стрімко розгорнутися, обстежити, виявити загрози й відреагувати на них. Десятки таких платформ коштуватимуть в 10-12 разів дешевше, ніж кілька корветів. У цьому напрямку розвиваються країни, які потребують захисту ближньої морської зони, наприклад, Швеція. Так робив Китай, коли мав менше ресурсів.
Розвідка Міноборони попереджала про підготовку окупантами висадки на азовському узбережжі.
- Така загроза існує. Звучали наміри про створення флоту ДНР, підрозділу морської піхоти, конфіскацію суден. Це – несерйозно. Але за діями сепаратистів стоять регулярні війська. Чорноморський флот нарощує потужності. Це означає, що Росія продовжує шукати спосіб поєднати дії на морі і на суходолі. Щоб у вдалий момент поставити жирну крапку. Це показали останні події з вишками (Росія самовільно перемістила в українському морі дві бурові установки, так звані "вишки Бойка". – Країна). Маємо бути готові стримувати цю загрозу, а в разі активації - реагувати гнучко. Спроможності для цього мали створити ще вчора.
За два роки війни сухопутна армія стала набагато ефективнішою. Як змінився флот?
- Створена потужна берегова компонента. Але на морі мало що змінилося. Основні кораблі і бази залишилися в Криму. Протидесантна оборона на березі – це вплив на останній фазі. А треба послаблювати противника на всіх етапах, на якомога дальніх рубежах. Не допускати прямого зіткнення, коли вже або пан або пропав.
Краще було б створити невеликі, але потужні військово-морські сили, і окреме берегове угруповання у складі сухопутних військ, які би взаємодіяли між собою. Не може командувач ВМС дбати водночас про море і про суходіл. Це різна ментальність. На морі немає оборони і наступу. Там усі дії активні: морський бій швидкоплинний, це поєднання вогню і маневру.
Всі роки незалежності ми не приділяли достатньо уваги флоту. Кримські події зокрема свідчать, що вікно можливостей для України може закритися – саме через наші очікувальні дії.
Які мають бути пріоритети для ВМС, щоб адекватно реагувати на загрози?
- Перше - всебічне розуміння ситуації і винесення уроків з минулих подій, щоб не повторювати помилки. Вибір кращої стратегії розвитку на базі співвідношення ефективності, вартості та взаємосумісності з НАТО.
Друге - створення можливостей швидкого реагування, так званого флоту легких сил. Це багатозадачне угруповання швидкісних катерів у ближній морській зоні. Потім можна розвивати і інші спроможності, але розпочати слід із головного.
Третє - технологічне оновлення флоту. Не погоня за кількістю, а пріоритети якості: краще підводне і надводне спостереження, автоматизація оперативного бойового управління. Ми здатні робити сучасну оборонну техніку значно дешевше, ніж у світі.
Повне інтерв'ю читайте в найближчих номерах журналу "Країна".
5 
79692
Коментарі
7