- Цього року грузинська діаспора в Україні відзначає 20-річчя. У нас в усіх обласних центрах є культурно-освітні центри. Там вчать грузинську мову, історію Грузії, географію, танці, фольклор, багатоголісся і гру на народних інструментах. У деяких викладають релігію, - говорить Бесік Шамугія, 46 років. Він лікар-гастроентеролог, працює у військово-медичній академії. Протягом 15 років - президент Асоціації грузинів України.
Яка чисельність грузинської діаспори в Україні?
- Ми нарахували понад 200 тисяч грузинів. Найбільше жили у Донецькій і Луганській областях. Там оселилися переважно біженці з Абхазії і Південної Осетії. На початку 1990-х вони тікали від збройного конфлікту, який підживлювала Росія. Наш спільний окупант їх наздогнав і в Україні. Більшість повернулись у Грузію. Це люди, в яких нічого нема. Вони 20 років будували життя на Донбасі і знову опинились на вулиці.
Чому грузини обирають Україну?
- Бо тут комфортно. Грузини не почуваються в Україні другим сортом. Багато людей працюють на хороших посадах - педагоги, лікарі, члени парламенту. Кожен грузин вважає, що він повинен жити вдома. Але не завжди так виходить.
Чому ви переїхали?
- Я служив в армії в Лютежі Вишгородського району Київщини, це було 1987-го. У 1990-х у Грузії тривала громадянська війна. Я жив у Західній Грузії, в місті Зугдіді. Не було води. Світло давали за графіком, по дві години. У кого були родичі в Україні - вони приїхали сюди. Велика кількість грузинів виїхали в Росію.
Зараз їдуть в Україну?
- Таких небагато. У Грузії зараз стало краще, але все одно є велике безробіття.
Менше їдуть в Україну і через мовний бар'єр. Сучасна грузинська молодь говорить англійською і грузинською. Знаю грузинів, які не розмовляють російською, але володіють українською мовою.
Чим діаспора займається в Україні?
- Грузинська діаспора тут починалась з дітей. Постало питання, як навчати їх рідної мови. 20 років тому в жовтні відкрили першу недільну школу на вулиці Шота Руставелі в Києві.
До 20-річчя діаспори у травні провели триденний фестиваль грузинської культури. Були виставки, гала-концерт. На Андріївському узвозі організували свято "Тбілісоба". Буде 12-й фестиваль грузинського кіно, який проходить у семи містах України.
До наших культурно-освітніх центрів їздять із різних областей. Привозимо викладачів із Грузії. На піврічні курси грузинської мови ходять і українці.
У 2010 році відкрили всеукраїнську громадську організацію "Георгія", яка займається юридичним захистом.
Які проблеми виникають?
- Траплялись кілька випадків, коли грузини отримували тяжкі звинувачення. Але не були винні. Дуже тяжко, але нам вдалось довести їхню невинуватість.
Біженцями опікуємося. Люди по 10 років тут живуть, а дозвіл на проживання отримати не можуть. Треба було роками працювати, щоб цього добитись.
Є складності з дозволом на проживання. Наприклад, громадянин України і громадянин Грузії одружились. Людині мають надати дозвіл на проживання. Але часто виникають якісь проблеми. Підозрюють, що це фіктивний шлюб. Ну як же? Людина прожила тут кілька років, у пари дитина є. А їй доводиться ходити кожен тиждень. Або шукати знайомого, щоб через нього заплатити. Так вирішують те, на що людина і так має право.
Пишемо листи в різні установи. Раніше на них відповідали, а тепер навіть не реагують.
Ви працюєте у військово-медичній академії. Як вважаєте, в Україні скоро буде страхова медицина?
- Так, бо іншого виходу немає. Все розвалюється. Державна структура не може фінансували величезні лікувальні заклади. У медичних закладах нічого нема. Іноді декому доводиться пояснювати, чому нема. Це в лікарів забирає багато часу, бо не всі розуміють, бо раз у конституції написано, що безплатна медицина, то значить треба забезпечувати. Зараз це неможливо.
Медичні працівники бояться, що залишаться без роботи. Але у нас не вистачає медпрацівників. Просто треба грамотно все структурувати. Щоб не було так, що санітарка приходить на зміну і за цілий день раз протре підлогу. За це отримує 1000 гривень у місяць. У нових умовах замість трьох буде одна санітарка. Вона отримуватиме нормальну зарплату.
Люди звикли менше працювати. Багатьох влаштовує маленька зарплата на невелику працю. Та сучасне життя вимагає іншого підходу.
Як швидко це можна реалізувати в Україні?
- Протягом двох років. Працювати треба "на вчора". Ніхто одразу не ліквідує державні лікарні. Перехід має бути поступовий.
3 
79692
Коментарі