Пенсіонерка з пекінесом піднялася на найвищі гірські вершини України

71-річна Марія Брага із Рівного здійснила сходження на вершини українських Карпат разом з пекінесом Бонітою. Вони піднялися на гори Говерла та Петрос.

"Зазвичай, у Карпати ходжу сама. Ніколи не думала, що мандруватиму гірськими стежками разом із моєю Бонітою. Однак, собаку цього разу не було на кого залишити вдома. Тож, довелося взяти її з собою, - розповідає Марія Брага. – Сходження на Говерлу затягнулося на кілька днів. Зате, мені не було самотньо. З другом завжди веселіше в дорозі".

Пенсіонерка понад 30-років захоплюється горосходженням. Вона багато разів ходила в гори Кавказу, Паміру, Алтаю та Криму. Марія Брага п'ять разів піднялася на найвищу вершину Європи – гору Ельбрус.

"Темп сходження задавала моя Боніта. Вона швидко проходила 100 м і зупинялася на відпочинок. Були відтинки шляху, коли мені доводилося її нести на плечах у рюкзаку. Правда, більшість шляху вона пройшла самостійно", - згадує пенсіонерка.

Перше сходження разом із пекінесом Марія Брага здійснила ранньою весною цього року на Петрос. Висота цієї вершини 2020 м. Її вважають четвертою вершиною в Україні. На схилах гір лежав ще сніг. Собаці пенсіонерка пошила спеціальний теплий одяг.

"Боніта мене дуже добре розуміє. Вона така розумна, наче людина. Відчуває коли мені важко й потрібно зупинитися на відпочинок. Вночі стереже намет і захищає від хижаків", - говорить Брага.

Сходження на Говерлу зайняло три дні. Висота вершини – 2061 м. Її вважають найвищою в Україні.

"Ми не поспішали. У нас не було мети встановити рекорд. Коли ти в горах, то кожна мить – особлива й незабутня. Не бачу причин кудись поспішати. Я їду в гори, аби насолодитися їх красою, мальовничими пейзажами", - пояснює жінка.

Марія Брага розповідає, що саме завдяки горосходженню п'ять років тому поборола депресію. Вона переконана, що гори мають дивовижну цілющу силу.

"У мене вдома болять руки, крутять ноги, проблеми з тиском. Коли ж беру рюкзак і йду в гори, то всі проблеми зникають. Звичайно, перші дні важко, а потім наче в тебе виростають крила. Так і з моєю Бонітою. Вона під кінець мандрівки наче стала іншою. Було враження, що вона не бігає, а просто літає в горах", - тішиться пенсіонерка.