Керівник інтернет-видання grani.ru Юлія Березовська мешкає віднедавна в Парижі. У Росії сайт було заблоковано в березні 2014 року, в розпал процесу анексії Криму. Відтоді редакція створювала сотні так званих дзеркальних сайтів, які так само послідовно блокувала російська влада. Про це Березовська розповіла в Страсбурзі, під час Світового форуму за демократію. Ми розмовляємо після її доповіді.
Запитую, чому основна фотографія в фейсбук-профілі Березовской - українці Сенцов і Кольченко в клітці в залі суду. Юлія встановила її 25 серпня, після оголошення їм вироку.
- Це моя особиста сторінка в соцмережі, а не представництво grani.ru, - пояснює. - Фото обкладинки - емоційний відгук на жахливий вирок у повністю сфабрикованій справі про тероризм. Наше видання детально висвітлювало цей процес. Мужня поведінка обвинувачених, видатні виступи Сенцова в суді справили велике враження на російську мислячу публіку. Як і вчинок кримського фотографа Геннадія Афанасьєва, який у суді відмовився від даних раніше свідчень. Ми стежимо за долею кримських в'язнів, Надії Савченко, інших політв'язнів.
Ви самі виїхали з Росії з причини можливої небезпеки для вас чи щоб мати можливість займатися журналістикою?
- Насамперед - щоб продовжувати робити свою справу. "Грані" зараз існують завдяки міжнародній підтримці, при цьому частина команди продовжує працювати в Росії. У моєму випадку професійна потреба збіглася з особистими устремліннями. Багато моїх знайомих намагаються за можливості на якийсь час вивезти дітей з країни, де в школах змушують чіпляти колорадські стрічки. Школяркою я застала брежнєвсько-андроповські часи і зараз рада, що мої діти ходять не в російську школу.
Є якісь прогнози щодо повернення назад?
- Я поки не будую довгострокових планів. Емігранти та напівемігранти нової хвилі зазвичай не знають, коли повернуться і чи буде така можливість взагалі. Прогнози досить похмурі. Єдине, що стає з кожним днем зрозумілішим – сподівання на мирну зміну влади наближаються до нуля.
Але ж Путіна підтримують 90 відсотків росіян
- А от цього ми не знаємо. Давайте скажемо чесно: у Росії немає надійних соціологічних досліджень.
Навіть ті, які проводить "Левада-центр"?
- Навіть він не може вважатися зараз незалежним соціологічним інститутом. До того ж, в Росії багато учасників опитувань говорять те, що, на їхню думку, хотіли би почути інтерв'юери. Навіть якщо думають інакше. Люди сприймають опитування як перевірку на лояльність.
Наскільки глибокою є катастрофа, яка спіткала суспільство, чи можуть настрої в Росії істотно і швидко помінятися, яку роль відіграють тут ЗМІ? Про це зараз багато суперечок. Звичайно, на федеральних телеканалах градус маячні та ненависті зараз вищий, ніж у радянські часи. Це справді атака на здоровий глузд і здатність людини розрізняти добро і зло.
Але ж в Росії зараз практично немає медіа, які могли б представляти альтернативну думку. Як же зміниться суспільство?
- Альтернативна думка нікуди не зникла, вільна дискусія йде не на кухнях, а у Фейсбуці. Звичайно, тиск величезний: десятками порушують кримінальні справи про пости і перепости, ефективно працюють точкові блокування сайтів. ЗМІ, щоб не втратити аудиторію, живуть за законами самоцензури і беззаперечно виконують найабсурдніші вимоги цензорів. На жаль, це стосується і тих медіа, які ми вважаємо відносно незалежними.
У Заходу є амбіції і певна політична воля в тому, що стосується зміни медійної ситуації на російськомовному просторі. США і ЄС просто не можуть байдуже дивитися на те, як путінська пропаганда живить агресію і руйнує європейську безпеку. Є плани масованої підтримки незалежних ЗМІ. Подивимося, що з цього вийде у світлі останніх тенденцій - так званої спільної боротьби з тероризмом і тактичної коаліції з путінським режимом.
"Грані" зараз орієнтовані більше на росіян в Росії чи поза нею?
- Ми історично орієнтовані на вільнодумну російську публіку, яка ще на початку 2000-х зрозуміла, яку небезпеку становить для країни Путін. Угодівці та посібники навішували на цих людей ярлики демшизи".
Частка зарубіжної аудиторії до блокування становила близько третини. Втім, географічні критерії для нас не надто важливі. Завдяки сучасним комунікаціям ми відчуваємо нерозривність "русского мира" - не в жахливому пропагандистському значенні цього терміну, а спільноти людей, які мислять самостійно і поділяють європейські цінності. Це досить широке коло. Багато хто останнім часом виїхав за кордон, багато опинилися у внутрішній еміграції.
Примітно, що відчутно розширилася наша українська аудиторія, це сталося після подій на Майдані. Нам з нею дуже цікаво взаємодіяти. До того ж, є плани детальніше висвітлювати українські події, за допомогою експертів пояснювати, що відбувається в Україні. Нашій російській аудиторії, за всіх її безумовно проукраїнських настроїв, такого розуміння явно не вистачає.
Знаєте, українцям теж складно з цим розібратися.
- Так, у вас почалася складна трансформація за найнесприятливіших військово-політичних обставин. Нам дуже важливо бачити і розуміти цей живий, абсолютно не лубочний процес.
Ми дуже сподіваємося взяти участь у налагодженні справжнього російсько-українського діалогу. Є величезна недовіра з боку наших українських колег, цілком закономірна в нинішніх умовах. Наприклад, коли ми готували матеріал на тему нових українських заборонних законів щодо російської кінопродукції - а цензура, свобода слова є нашою "профільною" темою - колеги зізнавалися, що не готові обговорювати свої проблеми з російським виданням, нехай воно тисячу разів антипутінське і заборонене. Але я впевнена, що справжня Росія все одно вступить у діалог з Україною, яка бурхливо змінюється. Ми хотіли би зробити свій внесок у цей процес.
Недовіра українців до росіян, у тому числі опозиційних Путіну, багато в чому обумовлена заявами багатьох з цих людей. Часто вони співзвучні з кремлівською риторикою, містять радянські й імперські штампи, або виправдовують анексію Криму.
Це є. Ми в "Гранях" ніколи не грішили "кримнашизмом в бутербродній формі", для нас питання належності Криму не є предметом дискусії. Його має бути повернено Україні.
Враховуючи стан російського суспільства, природу нинішньої російської влади, у вас не виникає відчуття безвиході, відсутності сенсу журналістської діяльності?
Відчуття безвиході немає. Недобите громадянське суспільство вірить в успіх своєї безнадійної справи. Країну захоплено, її ґвалтують і грабують. Але, як не крути, історичний оптимізм - наш головний ресурс. І саме Україна, за всіх її труднощів, його найнадійніше джерело. Як висловився мій колега, критик і письменник Сергій Кузнєцов (зараз він теж парижанин), "давайте вважати, що суспільство - це ми". З цього і виходимо.
4 
79692
Коментарі
8