Олена Бабюк, провідний психолог і керівник реабілітаційного відділу столичної клініки Уляни Лущик вважає, люди похилого віку мають серйозніші психологічні проблеми, ніж молоді і люди середнього віку. Вони підсвідомо відчувають, що скоро підуть з життя, і починають за нього чіплятися. Часом вдаються для цього до кардинальних методів, які шкодять їх родичам. Такою думкою експерт поділилася в інтерв'ю для Gazeta.ua.
Олено Віталіївно, чи правда, що з людьми похилого віку працювати складніше? Адже в кожного вже склалися власні погляди на життя, стійкі установки, які складно змінити?
Це правда. Але з людьми похилого віку працювати і легко, і складно водночас. Їх один раз похвалив, і вони вже радіють, як діти. Але з іншого боку, моральні принципи, погляди на життя вони вже не змінять. Їх треба лише підтримувати морально. Старих людей з усталеними поглядами перебудувати не намагаємося. Лише даємо установки на те, що не треба себе навантажувати зайвою інформацією. Варто ставитись до всього спокійно і з радістю, не давали тілу ще більше стресів і радісніше проживали свої дні.
З якими проблемами люди похилого віку звертаються найчастіше?
Старі люди знають, що скоро підуть з життя, і добре це відчувають. Починають щось робити, аби ще відчувати свій вплив на оточуючих. Всі ми не раз помічали, що жінки на пенсії починають збирати рецепти, в'язати шкарпетки і шарфи. Чоловіки на дачі щось саджають, майструють. Але це в найкращій, навіть в ідеальній ситуації. В гіршій, і на жаль, дуже поширеній, старі люди починають маніпулювати дітьми. Йдучи у хворобу, примушують сидіти біля себе, виконувати забаганки або просто дають накази, як діяти в тих чи інших ситуаціях, в той час як людина має вирішити щось сама. Старі люди вважають, що манера поводитись агресивно і узурпаторськи має вагомий позитивний вплив на родину. Так, цей вплив вагомий, але негативний. Наукою вже давно доведено: психологічні проблеми з часом починають проявлятися фізично: у когось голова болить, в в когось з'являються проблеми з печінкою і серцем, тощо.
Для чого старі люди маніпулюють? Як це впливає на поведінку з оточуючими, з дітьми?
Маніпулюючи дітьми, вони так хапаються за життя. Бо більшість людей, на жаль, егоїсти. Від маніпуляцій — усі наші проблеми. Старі хворіють, і таким чином примушують дітей про себе піклуватися, насильно утримують біля себе. Приміром, у однієї моєї 60-річної пацієнтки, яка працювала вчителькою, померла донька і лишився онук. Як тільки він хоч найменшим чином не дослухався її думки, вона відразу ж починала хворіти, при ньому демонстративно пила ліки. Коли онуку було 23, захотів переїхати до дівчини. І як тільки він ішов з дому, їй раптом ставало погано. Хлопець повертався, доглядав за нею. Це ні що інше, як паталогічна гіперопіка. Після місяця терапії жінка відпустила онука, дала йому можливість формувати відносини з дівчиною. Викинула речі померлої доньки, а це важливий вчинок. А інша пацієнтка, також свідомо чи підсвідомо утримуючи біля себе родичів своєю хворобою, стала раптом пропускати зустрічі з психологом. Зрозуміла, що наробила в житті багацько помилок, і не захотіла далі копатися в собі. Стала себе поводити, як страус, що ховає голову в пісок.
Як таку поведінку оцінює психолог? Що це — хвороба, синдром?
З точки зору психолога, така поведінка — явний відхід від норми. А ще - це чисте і зухвале маніпулювання. Думають в першу чергу про себе. В психології є таке поняття — первинна і вторинна вигода від хвороби. Всі проблеми від того, що люди тиснуть один на одного, маніпулюють. Перша — це просто відпочити вдома, кілька днів посидіти на лікарняному. А друга — значно агресивніша. Вона означає захопити над кимось владу, тримати біля себе. Це ховається глибоко в підсвідомості, сама людина цього не усвідомлює. У нас багато людей так живуть.
Як подолати таку проблему?
Намагаємося навчити пацієнтів бути толерантними. Вчимо пам'ятати, що крім власного "я", навколо безліч інших, до яких треба дослухатися. Немає сенсу звинувачувати когось одного, бо завжди винні обидві сторони. У кожного в процесі життя сформувались певні поняття, уявлення, точки зору. Але це не значить, що вони правильні. Просимо людину подивитися на проблему з іншої сторони, і тоді питання потроху вирішуємо.
А що робити дітям, коли батьки їх насильно утримують біля себе?
Я своїм пацієнтам кажу так: "Бог тобі дав вибір. А якщо людині дав вибір сам бог, то якого з якого дива ти, проста смертна людина, не даєш вибору своєму близькому?". Людина має сама зрозуміти, як діяти. Такі моменти ми називаємо "інсайт", коли раптово приходить розуміння: "ой, а я ж там неправий був", "ай, а треба було діяти так і не інакше". Але до цього людина має дійти самостійно. Треба буди до старих людей м'якими, толерантними. Не реагувати на дріб'язкові ситуації. Так зайвий раз збережете пару тисяч нейронів і собі, і їм.
2 
79692
Коментарі
2