Цього року у Києві каштани цвіли двічі – навесні, як годиться, і восени – усупереч логіці та законам природи. Зрештою, організаторам фестивалю "Каштановий дім" така аномалія лише на руку – можна було б навіть присвоїти таку чудасію у якості піар-ходу, але фестивалю і без того є про що розказати.
Шість днів – з 18 по 23 вересня – у Будинку кіно та на інших майданчиках столиці вирували фестивальні події. Аби не розпилюватися на обширні епітети, варто зазначити основні, а саме: покази короткометражок та церемонія нагородження Премії Арсенія та Андрія Тарковських, відкриття виставки київських ілюстраторів, прем'єра фільму "Позвонки" на вірші сучасних поетів, творчі вечори Соли Монової, Умки, Юрія Назарова, квартирники Сергія Підкаури, Джусь Ярослава та Оксани Боровець, підсумки конкурсу молодіжної поезії пам'яті Леоніда Кисельова.
Лауреати премії Тарковських 2012 року були названі Мариною Арсеніївною Тарковською 22 вересня. Найкращим ігровим фільмом став "Очерет" режисера Руслана Батицького, картина якого є частиною проекту "Україно, goodbye!". Дипломи отримали ігрові фільми "Енмеш", реж. Айнур Аскаров (Росія) та "Ворона", реж. Максим Черниш (Україна). Диплом за анімацію отримала робота "Потоп", яку створили діти недільних шкіл під керівництвом Василя Корецького (Росія-Україна-Кіпр). У номінації "Документальний фільм" премія не присуджувалася.
Щороку фестиваль розширюється, додаючи до свого арсеналу нові формати. Так, у 2005 – році свого заснування – все обмежувалося поетичними виступами на сцені Будинку Актора. У 2007 році, коли було засновано Премію Арсенія та Андрія Тарковських, до поезії додалося кіно. Наразі фестиваль включає в себе музику, літературу, кіно окремо та у поєданні з іншими жанрами. Так, до прикладу фільм Марини Гришай "Позвонки" є синтезом поезії, музики і танцю. Спроба поєднати на екрані різні види мистецтва, судячи з оцінок глядачів, вийшла вдалою. Музичний супровід фільму забезпечив гурт "September27", а хореографічне – Empiri-ballet під керівництвом Артема Гордеєва. Проект спрямований на те, аби показати сучасному глядачеві, що мистецтво постмодернізму не обов'язково повинно ставити питання: "А чи мистецтво це загалом?". Синкретичне поєднання музики, хореографії, поезії та акторської майстерності здатне максимально точно передати кожен образ та донести кожну емоцію.
Говорячи про емоції, слід згадати творчий вечір Соли Монової, відомої мережевої поетеси, яка привезла до Києва свою кінострічку "Поэма о кораблях". Сола – майстриня драматургії. Вона заходить до зали з чорного ходу: у шкіряній куртці, на високих підборах, розігруючи перед глядачами цілу виставу. Драма присутня у кожному її русі, у кожній інтонації. Ось вона завершує вірш і зникає за кулісами, аби за мить з'явитися на сцені у розкішній весільній сукні.
Зовсім інші емоції захоплюють глядачів на квартирнику Сергія Підкаури. Тут панує суцільна романтика. Власне, за нею приходять і до Єгора Грушина, який грав у креативному просторі "Часопис". Єгор – молодий композитор та піаніст зі Львова, працює в авторському неокласичному стилі. На виступ до молодого піаніста прийшов власний фан-клуб – з "Київським тортом" та квітами.
Повну залу "Часопису" зібрала і виставка київських ілюстраторів Олени Гаврищук, Олександри Манькути, Наталі Примачук, Марисі Рудської та Олени Потьомкіної, які зробили ексклюзивний подарунок фестивалю – тристінний паперовий будинок, власноруч розмальований дівчатами в авторському стилі.
Програма фестивалю багата на літературні події: книгу "Стихи для детей и дураков" презентувала Анна Герасимова (Умка), у серії "Каштановий дім" вийшли збірки Олени Шелкової, Рімми Табунщикової та Оксани Боровець. Літературні проекти представив портал "LITFEST" та ТО "Масажока".
Попри велику кількість подій, учасників, проектів фестиваль залишається домашнім – сюди приходять зустрітися з друзями, посидіти за чашкою чаю і розмовами про мистецтво. Організатори висловлюють подяку Таруті Сергію Олексійовичу за підтримку фестивалю і обіцяють наступного року не менш цікаву програму.
3 
79692
Коментарі