"Навіть проукраїнські донеччани часом мають шароварні погляди на українську культуру" - Наталя Шевчук

17

Фото: надала Наталя Шевчук

З ким ви зустрічалися на Сході?

- Міністерство молоді та спорту зібрало активістів, представників громадських організацій з усієї України і повезло на Донбас. По-перше, показати, що на неокупованих територіях життя триває, по-друге, щоб активісти різних регіонів обмінялись досвідом. Побіжна мета - показати красу Донбасу. Що було: конференції, наради, обговорення. Про культуру, військово-патріотичне виховання, спорт.

Чи достатньо на Донбасі проукраїнськи налаштованих людей?

Я була подивована кількістю проукраїнських донеччан на сході. Але є маленька біда: часто їхня проукраїнськість дещо шароварно-совкова. На одній з конференцій, після десятка виступів місцевих вчительок, котрі розказували про те як вони організовують свята вишиванок в школі і конкурси віршів "Люблю тебе калинонько-українонько, ненька моя" ми не втримались і трохи натякнули, що саме подібний контент і виховує ненависть до України і заохочує до сепаратизму.

Як саме?

Розповіла їм про власний досвід. Виросла в подібній школі в Києві. Всі конкурси віршиків про Тараса Григоровича і калину закінчувались моїм бенефісом. Тільки це все виховувало любов не до України, а до учительських поблажок, грамот, дипломчиків і годинників від Черновецького. Бажання "плекати українську мову і культуру" закінчувалось в мене рівно там, де переставали видавати медальки і статуетки. Натомість мене щиро захоплювала європейська музика і кіно, американський дикий мейнстрім, і навіть білоруський андеграунд. Але аж ніяк не Олесь Гончар на печі у калиновім віночку. Неньку заплекала, традиційно, в університеті. Коли походила на літслеми з матюччям, коли сходила на кінофестиваль треш-кіна "Кінофронт" - сонмище кіношників, неформалів і талановитої підстаркуватої молоді; коли сходила на кінофестиваль "Docudays", коли почитала Андруховича, коли послухала гурт Doomdozer. Так і намагалась пояснити тим донецьким вчителькам: в Європі - культура, у Штатах - космос освоюють, а Україна вже 60 років пишається гончаревим "собором людських душ".

Як показати людям на Донбасі альтернативу совку?

Критикувати вчительок дуже просто, сидячи в київському офісі і ліниво гортаючи фейсбуки. Бо у нас є все. Реально все. Можливості для розвитку, реалізації проектів, культурного обміну і навіть заробляння на цьому грошей. Тому, в першу чергу, питання до самої себе: "скільки разів ти з"їздила зі своїми проектами на Донбас, скільки альтернатив святу вишиванки запропонувала?"

×