Олександр Марін покинув квартиру і перебрався в землянку

Олександр Марін із міста Дніпропетровськ два місяці тому перебрався в землянку в селі Мар'ївка, що за 40 кілометрів від Дніпропетровська. Будував її два роки.

"З дружиною взяли 2 гектари землі, зразу облаштували металевий контейнер, там склали інструменти, обладнання. Почали щовихідних їздити і потихеньку будувати землянку, - розповів чоловік. - Але з дружиною згодом розійшлися, тому доробляв її сам. Витратив десь 15 тисяч гривень. Найбільше затратив на пресовані дерев'яні листи. Щоб зробити з них навіс, пішло десь 5 тисяч гривень. Зате тепер в копанку не залазить сніг та дощ".

Ескізи землянки знайшов в інтернеті, вона подібна для військових мото-стрілкової роти, розрахована на 11 чоловік. Розміром — 5 на 3,5 метри. Має одну кімнату та невеликий коридор під грунтом, над ними — високий дерев'яних дах. В середину ведуть круті сходи. В коридорі чоловік зберігає продукти та будівельні матеріали. В кімнаті — велика цегляна піч, умивальник, два ліжка, в стінах — полиці та два вікна. Також облаштував вентиляцію — димохід. На підлозі поклав лінолеум. Каже, інколи від землі тягне холодом, тому вдягає шерстяні шкарпетки. Також провів світло.

Чоловік завів кішку Марусю, до нього часто їздить син 10-річний Всеволод. Переїзд в копанку не пов'язує з військовими подіями в Україні.

"Задумався про це тільки тоді, коли почали дзвонити журналісти. Дійсно, непогана схованка. Буде де сховати матір, брата, сина. Але спеціально для укриття землянку не будував, - продовжив. - Я ще років у 15 помітив у собі зміни. Почав шукати себе, читати книги. Вичитав, що із сім'єю краще жити на природі, насадити дерев, дарувати їм любов, тоді це почуття буде тільки зростати між подружжям. Мама і брат не відразу зрозуміли моє бажання, мовляв, нащо воно тобі треба. Але кілька разів приїжджали. Живуть у двокімнатній квартирі в Дніпропетровську. Я в них часто залишаюся, там прописаний. Але на вихідних обов'язково їду в копанку".

До Мар'ївки можна добратися тільки автомобілем. На Олександровій вулиці дві хати з пенсіонерами, поруч у третій живе сімейна пара.

"З ними найчастіше спілкуюся, ходимо один до одного в гості. Дуже відпочивати немає коли. То дров наколоти, то щось полагодити. Деякі люди не розуміють цього. Але я не відлюдник, ходжу на роботу в місті, працюю покрівельником. Якось в гості до мене приїхала пара знайомих, сподобалося, як живу і через кілька кілометрів також собі збудували землянку".

Чоловік почав займатися бджільництвом, планує повністю переїхати в копанку.

"Вже маю 10 вуликів, купив рої бджіл на 10 тисяч гривень. Хочу на них нормально заробляти, щоб зовсім полишити роботу. Також планую збудувати дім, вже є фундамент, а ще — баню".