24 грудня виповнилося 92 роки одному з найбільш непересічних мовознавців нашого часу. Святослав Йосипович Караванський є автором "Словника українських рим", "Практичного словника синонімів української мови", "Російсько-українського словника складної лексики" та багатьох інших мовознавчих, науково-популярних та публіцистичних праць. Серед улюблених письменників називає Володимира Винниченка та Докію Гуменну. Активно займається самвидавом, перекладом та журналістською діяльністю, живучи в Дентоні, США.

Історію його життя колись обов'язково екранізують: такою насиченою на події та важкі випробування була його доля. Два арешти батька, війна, на якій він встиг і повоювати, і потрапити в полон, і побути перекладачем з німецької, знайомство з учасниками "похідних груп" ОУН в Одесі, яке скінчилося для Караванського судом Одеського військового трибуналу й 25-літнім вироком у 1946 році. Усього в неволі він провів 31 рік.

1979 року Святослава Караванського фактично витурили з СРСР до США. Причина, каже, і йому самому невідома. Серед імовірних – псевдопричетність до єврейства.

Одеса і в довоєнні часи відрізнялася від інших міст своєю мовною картиною. Святослав Караванський сам зізнається, що рідною мовою для нього по праву є російська, хоча й української він з дитинства чув немало. Проте це не завадило, а скоріше навпаки – допомогло йому в подальшому – вже навіть не дво-, а багатомовному житті.

Він став мовознавцем із простих міркувань: "Коли не я – то хто?". І, маємо визнати, зробив величезний внесок у цю царину. Караванський застав ще харківський правопис (скрипниківку), який діяв до 1933 року, побачив перші результати впливу "сталінської єрижки" (так він сам називає зросійщений варіант української мови), тож вирішив усіляко боротися проти мовних спрощень та асиміляції, чи не вперше голосно заговоривши про явище лінгвоциду.

Сьогодні його словниками, а також відомими розвідками, серед яких зокрема "Звідки пішла єсть московська мова або шила в мішку не сховаєш" та "Секрети української мови" послуговуються не лише філологи. І хочеться вірити, що це лише початок відродження української в Україні.

×