— Михайло — снігу намахайло, — каже про свято Архістратига Михаїла 80-річна Анна Бабій із села Піщани Стрийського р-ну на Львівщині. І пояснює: — Від Михайлового дня зима починається. Кажуть, що святий архістратиг Михаїл приїжджає на білому коні, а в мішку везе сніг і має ним хоч трохи землю притрусити. От буває така тепла осінь, як оце цього року, но все одно: оце зараз до полудня на Михайла тепло, а по обіді упав сніг. Було так, що й по коліна снігу насипало.
Собор Архістратига Михаїла й інших Небесних Сил безтілесних православні та греко-католики святкують 21 листопада. Святий Михаїл, за вченням церкви, скинув із неба сатану разом із іншими духами, що повстали проти Господа. Тому Бог поставив його начальником небесного воїнства — "архістратигом" грецькою. Тому на іконах святий Михаїл зображений у воїнських обладунках, із мечем чи списом в руках. Ним замахується на диявола або вдаряє в нього. Також святий архістратиг Михаїл може тримати терези: на них важить справи людей, бо разом з архангелом Гавриїлом стоїть перед троном Божим.
У народі вірили, що святий Михайло "може зірвати стріхи", бо є володарем вітрів і грому. Іван Франко згадував, що в його рідному селі Нагуєвичах на Дрогобиччині одним із найстрашніших було прокляття: "Бодай ті святий Михаїло поразив". Тож, щоб не стати жертвою грому, колись цього дня утримувалися від будь-якої роботи, щоб не образити святого Михайла: не рубали , не різали, не шили й не ткали, не шинкували й не квасили капусту.
Михайло "замикає" літо на півроку — аж до Юрія — 6 травня, якому передає ключі від погоди. Тому вважали, що 21 листопада можна передбачити погоду на всю зиму й наступну весну. Приміром, іній цього дня — на великі сніги, туман — на теплу зиму. Сухий, без дощу і снігу Михайлів день ворожить теплу весну. І ще казали: "Якщо на Михайла вітер із полудня, буде тепло до пів грудня". Якщо цього дня йде сніг, рік буде вдалим і врожайним.
Дівчата, лягаючи спати в ніч перед Михайловим днем, обсипали ліжко льоном і примовляли:
— На тебе, Михайле, льон сію. Дай мені знати, з ким буду спати.
І, нібито, обов'язково має приснитися суджений.
Після Михайла закінчується весільний сезон. Із тих дівчат, які надто вередували й перебирали женихами, насміхалися: "Після Михайла хоч за шкандибайла".
Перед Михайлом обов'язково білили хату на всю зиму — аж до Великодня. Жінки намагалися до Михайлового дня встигнути потерти всі коноплі й льон, а після нього сідали прясти — вважали, що тоді сам святий Михаїл сприятиме справній роботі.
На Михайла закінчувався сезон випасу овець, що тривав від Благовіщення — 7 квітня. Також із цього дня перестають виганяти на пашу корів, навіть якщо випадає довга й тепла осінь. Колись наймали пастухів пасти громадську отару тільки до 21 листопада. Слідкували: якщо на Михайла першою зайде до хати жінка, то плодимуться телички й овечки, якщо чоловік — бички й баранчики.
— Михайло — усім святкам запихайло — сміється Анна Бабій. — Після Михайла вже аж до Різдва нема великих свят, самі присвятки.
Із Михайлового дня вовки починають бігати зграями
Святого Михаїла своїм покровителем вважали мисливці. Тож 21 листопада ставили свічку в храмі перед образом архістратига, щоб мати успіх на полюванні. Вірили, що саме у своє свято архістратиг Михаїл розподіляє, яка здобич дістанеться мисливцям, а яка вовкам. Щоб не накликати хижаків, їх називали "Михайловими хортами". Саме з Михайлового дня, за народними спостереженнями, вовки починають бігати зграями. На Поліссі в це свято забороняється прясти, навіть брати до рук веретено й прядиво, щоб вовки не "вилися" біля худоби. Щоб уберегти її від хижаків, брали замок і, замикаючи його ключем, промовляли:
— Святії архангели і ангели Михаїл, Гавриїл, Уриїл і Сафараїл, ізідіте на святую гору і затрубіте во святую трубу і зберіте своя слуги і замовте їм губи і зуби, щоки і нащоки, леву й левиці, ведмедю і ведмедиці, вовку і вовчиці, росомаху і росомасі. Як бояться лева і левиці ті звірі, так щоб боялися моєго скоту і мастю такою-то!
До Михайла також звертаються у замовлянні з проханнями зупинити кров: "Їхав архангел Михаїл на білім коні, кінь біжить, аж камінь січе, архангел Михаїл люту змію рубає-січе: да буде проклята та кров, котрая потече!".
Помагає святий і від болю зубів.
Святий дістає душу людини з тіла
Михайлів день колись особливо святкували "для легкої смерті". Бо вважали: якщо Михаїл стане в головах помираючого, то той одужає. Якщо в ногах — помре. Також вірили, що душа не може сама вийти з тіла, якщо за нею не спускається архангел Михаїл, щоб її звільнити. Святий дістає душу людини з тіла: у грішників — ножем або мечем, у праведників — букетом квітів. За це називають його Михаїл-"Душоводник". Залежно від того, як жила людина на землі, він веде душу або в райський сад, або в пекло.
У п'ятницю перед Михайловим днем на Поліссі справляють "Михайлові Діди" — поминальні вечері. Готують пісні страви і запрошують на вечерю душі померлих предків.
— Настоящіє Дієди у нас раз — оце перед Міхайлом ми справляємо. Це нашиє саміє главниє помінання за увесь год, — розповідала 1999-го тоді 84-річна Уляна Андрійченко із села Бобер Поліського району на Київщині. — Готуємо три страви: з квасолею варєникі, кампот, ну і ставили ситу — булочку у мед вадічкай розвєдєний покришилі. Це — обязатєльно. Двєрі открівалі, і всіх звалі: "Дієди, дієди! Пріходьтє да нас на вєчєру". І вани йдуть. І сідають за стуол, і пару хапають, шо то пуднімаєтса ад варєніков, чи мо ад паснєнькаго борщику — ну, уже шо ти там нарихтувала. А взавтра йщлі на могілки і там ніщим раздавалі на спамін усєх дущечек памєрлих.
4 
35413
Коментарі
1