8 жовтня 1970 року Нобелівський комітет, розглянувши заявки, які до нього надходили, виніс своє рішення. Гідним найвищої премії з літератури визнали російського письменника і дисидента Олександра Солженіцина за "за моральну силу, з якою він наслідував непорушні традиції російської літератури".
Отримати нагороду, а також грошову премію письменників зумів лише у 1974 році, перебуваючи у вигнанні. Перед тим він був позвалений радянського громадянства і умовно засуджений.
Хоча сьогодні Солженіцина вважають російським націоналістом і монархістом, проте у своєму найвидатнішому романі "Архіпелаг "ГУЛАГ" він писав:
"Топнуть ногой и крикнуть "моё!" – самый простой путь. Неизмеримо трудней произнести: "кто хочет жить – живите!" Нельзя и в конце ХХ века жить в том воображаемом мире, в котором голову сломил наш последний недалекий император. Как ни удивительно, но не сбылись предсказания Передового Учения, что национализм увядает. В век атома и кибернетики он почему-то расцвёл. И подходит время нам, нравится или не нравится, – платить по всем векселям о самоопределении, о независимости – самим платить, а не ждать, что будут нас жечь на кострах, в реках топить и обезглавливать. Великая ли мы нация, мы должны доказать не огромностью территории, не числом подопечных народов, – но величием поступков. И глубиною вспашки того, что нам останется за вычетом земель, которые жить с нами не захотят."
2 
35413
Коментарі