Розорення і незаконний обіг пам'яток археології в Україні набуло таких масштабів, що це вже важко замовчувати навіть тим, кому це вигідно. Так вважає Олексій Копитько, керівник проекту "Музейний простір" та заступник голови правління Українського центру розвитку музейної справи. На його думку, Проект Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії нелегальним розкопкам та обмеження цивільного обігу археологічних предметів", внесений депутатами від опозиції, має бути прийнятий негайно. Адже ситуація стає все більше загрозливою. В інтерв'ю Gazeta.ua Копитько оцінив новий законопроект.
Ситуація з обігом пам'яток археології дійсно є такою загрозливою?
- Це відбувалося постійно. Просто останнім часом, зокрема наш центр, звертався до колег з проханням прокоментувати ситуацію, яка склалася. Тому з'явилася низка коментарів, яка свідчить про те, що законопроект про охорону пам'яток археології потрібно негайно приймати. Тож проблема вже давно відома, просто її ніхто не вирішував. А масштаби збільшилися так, що їх вже просто неможливо не помітити. Кожного дня ми отримуємо з регіонів інформацію про чергову пограбовану пам'ятку чи появу на аукціонах якихось цінних речей, викопаних незаконно.
Місцеві фахівці здатні якимось чином протидіяти "чорним" археологам?
- Не здатні. Тому що, на жаль, правоохоронні органи, які мали б займатися вирішенням цієї проблеми, діють або не ефективно, або не хочуть цим займатися. Інституції з охорони пам'яток або не мають фінансування, або не створені. Фактично система охорони пам'яток на державному рівні не здатна вирішити це питання.
Як би ви оцінили новий законопроет про протидію нелегальним розкопкам? Зараз стоїть питання про те, що його потрібно значно вдосконалити.
- Я переконаний, що цей законопроект треба якомога швидше приймати у першому читанні. А вже після цього дійсно проводити фахову дискусію. Але обговорення це має відбуватися не з грабіжниками, які зараз намагаються заблокувати прийняття закону, а з фахівцями. Справді є низка пунктів, що потребують обговорення. Зокрема, чи потрібно встановлювати якийсь термін для визначення археологічних речей - коли пам'ятками визнаватимуть речі, що досягли певного віку. Чи яким має бути порядок ліцензування використання металодетектора.
Чи могли б ви назвати основні пункти законопроекту?
- Там ідеться про дві головні речі. Перше: зараз в обігу перебуває велика кількість археологічних предметів, які відділені від пам'яток. Вони знаходять у приватних руках, не зрозуміло яким чином там опинилися. Необхідно ці речі зареєструвати і таким чином унеможливити появу у майбутньому пам'яток, здобутих незаконним шляхом. Адже поява будь-якої речі повинна мати пояснення - або людина її купили на аукціоні і має відповідні документи, або вона має пояснити де взяла цю пам'ятку.
Друге: встановлення порядку використання в Україні металодетекторів. Адже зараз будь-хто може купити металошукач і піти з ним куди завгодно. Обмеження пошуку, які діють сьогодні, фактично не виконуються. Це має страшні наслідки, тому що зараз десятки тисяч людей ходять по полях і, як пошесть, збирають весь метал. Щоб ви розуміли масштаб наслідків, наведу приклад. На якомусь полі колись відбулася битва. Єдиний залишок - це накінечник стріли. Вони сотнями продаються в інтернеті. Тобто людина пройшлася полем і... знищила залишки цілої битви, яку вже ніколи не можна буде відтворити і зробити частиною історії. А ці накінечники не мають матеріальної цінності - вони продаються десятками по 20 гривень. Тобто люди фактично знищують совою історію.
Тобто новим законом буде суттєво обмежено можливості для грабунку пам'яток та можливості нелегально їх продавати. Це не зніме всіх проблем, але значно їх зменшить.
Як бути з такими пам'ятками як кургани чи Змієві вали, які фактично лишаються беззахисними? Адже зараз вони масово розорюються.
- У цьому законопроекті про це не сказано багато, оскільки він присвячений дуже конкретному питанню - регулюванню цивільного обігу археологічних предметів, які вже вилучені з пам'яток. Вирішення проблеми пам'яток, що знаходять просто неба, стосуються не лише законодавчих норм, але й розвитку системи органів, які мають займатися охороною, і пропагандистською роботою. Адже часто люди не усвідомлюють наслідки своїх дій. Вони вважають, що це пошуки скарбів і безневинне хобі. А фактично це є знищенням історії. До того ж, часто навіть журналісти подають таких "скарбошукачів", як героїв, що рятують старовину. Насправді все не так. Тобто мають бути чітко розставлені акценти, навіть не адміністративними важелями, а звичайним поясненням що такі дії за собою несуть.
3 
1
Коментарі
20