Сьогодні минає 120 років з дня народження відомого українського історика Ілька Борщака.

Більшість своїх досліджень він здійснив у Франції, де мешкав з 1920 року після того як залишився у Парижі, будучи членом дипломатичного корпусу УНР.

Сферами його наукового зацікавлення були історія України, її культури, дипломатії, суспільно-політичних рухів різних періодів в контексті зв'язків з Європою. Був редактором багатьох українознавчих видань і керівником українських гуртків.

Саме Борщак віднайшов у французькому архіві оригінал так званої Конституції Пилипа Орлика.

Йому належать теорії, які сьогодні вважають прописними істинами, хоча немало істориків критикують їх. Серед них, зокрема, версії про те, що Наполеон у 1812 році обіцяв незалежність Україні в обмін на підтримку його планів; те, що паризький аеропорт Орлі названий на честь сина Пилипа Орлика; чи те, що "Пакти" Пилипа Орлика є першою "демократичною конституцією" у світі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Серед провідних майстрів церковної вишивки була мати Івана Мазепи"

Немало сучасних істориків звинувачують Борщака у міфотворстві.

"Будь-якого історика не можна оцінювати однозначно. І Борщака так само. Є історики, які його підтримують, інші — навпаки. І це нормально", - вважає кандидат історичних наук, відомий джерелознавець Ігор Гирич.

Про досягнення Ілька Борщака не потрібно забувати, переконаний він.

"Він вважається одним з найкращих наших істориків, - говорить дослідник. - Як кожна людина того часу, він пережив різні орієнтації. Він був і за більшовиків, і, можливо, навіть працював на радянські спецслужби. Але він завжди залишався українцем, бо вважав, що робить українську справу і дуже багато для неї корисного зробив. У деяких речах він зробив найбільше, особливо якщо взяти питання Пилипа Орлика і його родини. Він надрукував багато біографічних даних. Можна сказати, що саме він увів проблему Орлика до наукового обігу. Також він багато писав про Мазепу. Якщо брати його видавничі проекти, то він публікував у Парижі журнал "Україна", який був одним з найкращих історичних українознавчих видань. На жаль, він виходив лише два роки — у 1950 і 1951 роках. Як слов'янознавець він дуже цікавий, бо працюючи з французькими джерелами, він звертав увагу і на розвиток українознавчих досліджень. Завдяки йому немало французів почали вивчати українську проблематику і це також дуже важливо. Зрештою, він дослідник франко-українських відносин, особливо 18-19 століть".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перші "мажори": сини гетьмана Самойловича роз'їжджали в розкішних польських каретах

Те, що Борщака звинувачували у підтасовуванні фактів, не новина, додає Ігор Гирич.

"Є така версія. Скажімо, академік Омелян Пріцак говорив, що Борщак деякі речі вигадував і не все, що він писав було знайдене в джерелах. Можливо, такі звинувачення і не безпідставні. Я, на жаль, нічого стверджувати не можу, бо досліджую інший період. Але авторитетні люди помітили за ним такі речі. Однак, з іншого боку, він і дуже багато цих джерел надрукував. Треба пам'ятати, що Ілько Борщак — це перший український дослідник, який у масовому порядку вивчав французькі джерела з української історії. І його внесок у джерелознавство визначний", - повідомив він.

×