Сьогодні минає 40 років з дня смерті відомого радянського письменника, сценариста, актора й режисера Василя Шукшина.
У серпні 1974-го вже відомий актор Шукшин знімається у режисера Сергія Бондарчука. Стрічку "Вони воювали за Батьківщину" знімали за однойменним романом Михайла Шолохова. Майже весь вересень Шукшин перебуває на Дону в районі селища Клетська, де проходили зйомки фільму. Поселили знімальну групу на теплоході "Дунай". Графік зйомок був настільки щільним, що Шукшин навіть не зміг вибратися до Москви провести доньку Марію в перший клас.
Лише двічі він виїжджав зі станиці. У жовтні практично повністю завершив зніматися у своїх епізодах. Залишився останній, але несподівана смерть, перекреслила всі плани. Мертвого Шукшина знайшли у його каюті колеги по знімальному майданчику 2 жовтня. Через два дні актор мав повернутися до Москви.
Друзі згадували, що напередодні смерті Василь Макарович почував себе добре. Зателефонував з поштового відділення селища Клетська додому в Москву. Потім вирішили з колегами сходити в баню. Коли заїжджали у двір, задавили улюбленого кота господаря бані. Шукшин, який ніколи не був забобонним, лише сказав: "До нещастя!". Повернулися на теплохід. Подивилися хокейний матч СРСР - Канада. Вночі розійшлися по каютах. Колезі по знімальному майданчику, актору Георгію Буркову не спалося. О четвертій ранку він вийшов з каюти і в коридорі побачив Василя. Той тримався за серце і стогнав. "Валідол не допомагає, - поскаржився він. - Немає в тебе чогось міцнішого?". Товариш приніс краплі Зеленіна. Шукшин випив їх без дотримання дози і пішов до себе. О дев'ятій Бурков вийшов в коридор з наміром розбудити актора.
"Я постукав. Двері були не замкнені. Але не увійшов, чомусь злякався. Покликав його, бо треба ж було йти на зйомку. Він не відгукнувся. Ну, думаю, хай поспить, мабуть знову всю ніч писав, - згадував пізніше актор. - У коридорі зустрів Губенка. "Микола, зазирни до Васі, йому скоро на зйомку, а він чогось не встає". Микола увійшов, став трясти за плече, рука як нежива, помацав пульс, а його немає".
Шукшин помер уві сні. Вердикт лікарів - "серцева недостатність". Але сам Георгій Бурков до кінця своїх днів не вірив у висновок лікаря і постійно наголошував, що в каюті після смерті Василя, відчувався запах кориці. Такий буває, коли пускають "інфарктний" газ.
"За день до смерті Василь Макарович сидів у гримерці, очікуючи, коли гример почне працювати, - згадував Юрій Нікулін, який теж знявся у стрічці. - Шукшин взяв шпильку, опустив її в баночку з червоним гримом і став малювати щось на звороті пачки сигарет "Шипка". Поруч сидів Георгій Бурков. "Що ти малюєш?" - спитав той. - "Та, ось бачиш, - відповів Шукшин. - "Гори, небо, дощ. Ну, похорон одним словом".
В народі раптово поповзли чутки, що актору допомогли піти на той світ. Режисер Бондарчук одного разу зізнався, що якийсь час вважав: Шукшина отруїли. Але підтвердження цьому так і не знайшли. Голова Волгоградської філії центру В. М. Шукшина писав: "Місцева мешканка Євгенія Платонова, яка була понятою на місці трагедії, розповідала, що коли вони приїхали на "Дунай", все в каюті було розкидано. Ніби хтось щось шукав. А сам Шукшин лежав скорчившись. Це ніяк не в'яжеться з фотографією криміналістів, де Шукшин лежить в прибраній каюті, прикритий ковдрою, немов спить. А ще - чисті чоботи. Навіщо йому треба було їх чистити, якщо завтра вранці знову на зйомки?".
Тіло актора доставили у Волгоград, де лікар зробив розтин і констатував "серцеву недостатність". З Волгограду цинкову труну на військовому літаку доставили в Москву, в морг інституту Скліфосовського. Однак робити повторний розтин відмовилися. Почалася довга епопея з організацією похорону. Мати Шукшина Марія Сергіївна хотіла відвезти тіло сина на батьківщину, в Сростки, і там поховати. Але її вмовили залишити його в Москві. Попередньо місцем поховання обрали Введенське кладовище. Там вже приготували могилу, проте Шукшин в неї так і не ліг. У день похорону Бондарчук особисто пішов у міськраду і став вимагати, щоб Шукшина поховали на Новодівичому кладовищі. Справа дійшла до самого Голови Ради Міністрів СРСР Косигіна і актора таки там поховали.
"Я впевнена, в ту ніч сталося вбивство, чого Вася і боявся останнім часом. Він показував мені список своїх родичів, які померли насильницькою смертю. Боявся, що розділить їхню долю. Передчуття було, - згадувала дружина Ліда. - Коли на різних рівнях заявляють, що не витримало хворе серце Шукшина, мені стає боляче. Вася ніколи не скаржився на серце. Кажуть, що помер від того, що багато пив. Дурниця! Вася не брав у рот ні краплі майже вісім років. Мама моя тоді сказала: "Вася, ти такий гарний!". "Це полин! - відповів він. - Я такий же міцний, такий здоровий, як полин степовий". Якраз перед зйомками "Вони воювали за Батьківщину", режисер фільму Бондарчук, влаштував його на обстеження в найкращу лікарню. Лікарі не знайшли ніяких проблем із серцем.
Ще влітку 1972-го доньки Шукшина гостювали у бабусі під Ленінградом. Тесть зловив в лісі зайченя, і до осені вони привезли його з собою до Москви. Заєць підріс, скажено кидався на стіни, шматував штори. Довелося здати його в "Куточок Дурова". Коли Лідія Миколаївна розповіла матері Василя Марії Сергіївній про "живу іграшку", та заголосила: "Ой, Ліда, притягти з лісу живого зайця - до смерті!". Вбита горем мама після смерті Шукшина ще довго писала листи сину, залишаючи їх на його могилі.
"Сыночка! Дитё моё милое, не могу я тебя докликаться. Сердечушку моему в груди места мало. Горло моё сжимает. Хочу вслух крикнуть – голосу нет. Сокол ты мой ясный, знал бы ты, как тяжело твоей любимой мамочке!? И тёмная ноченька меня не может успокоить. Говорят со мной – я их не слышу, идут люди – я их не вижу. Одна у меня думушка: нету моего дитя милого на свете. Голубь ты мой сизокрылый, солнце ты моё красное! Приснись ты, дитё милое, мне во сне, обогрей ты моё истерзанное сердечушко. Милый, милый ты мой дитёнок, расскажи ты мне про свою несчастную смертычку. Что же с тобой, дитё моё, случилось? не думала я о таком великом горюшке. Сыночка, приснись, расскажи, дитёнок мой ненаглядный. Навалил ты на меня тоску со всего света белого. Жду я тебя, дитёнок, жду, откуда жду, сама не знаю. Милый ты мой, милый, на кого же ты нас всех покинул, ласка ты моя ненаглядная! Как же ты мог расстаться со своей любимой семеечкой? Ты их любил: жену и малых детушек, да всех ты нас любил, никого не обидел, сын ты мой ненаглядный, дитё моё, дитё милое. Расступися ты, мать-сыра земля, покажи мне дитя милого! Дитёнок мой, дитёнок, прости меня! Я тебя потопила своею слезою горькою. Не могу я ни на одну минуточку забыться. Были бы у меня крылышки, я бы каждый день слетала бы на твою могилочку, мне бы легче было. Дитёнок, милый дитёнок! Любил ты от меня письма получать, вот я и пишу. Может, тебе добрые люди прочитают. Ну, милый мой дитё, сын ты мой любимый, светлая тебе память, ласка ты моя несчастная. Мамочка"
Останній рік життя Шукшина складався для нього на диво вдало, як в плані творчому так і особистісному. За плечима епізодичні та головні ролі у фільмах: "Тихий Дон", "Два Федора", "Пічки-лавочки", "Живе такий хлопець" та інші. Але найбільше глядачам до душі припала стрічка "Калина красная", в якій Василь, крім акторського таланту, реалізував себе в повній мірі як режисер. Назву фільму, до речі, придумала дружина Ліда. Однойменну пісню "Калина красная" жінка співала Шукшину на першому їхньому побаченні. Фільм отримав кілька головних нагород, а головний герой злодій-рецидивіст Єгор Прокудін - народну любов. Але ще більше залишилось нереалізованого - сценарії, книги, фільми. Василя Шукшина називають "останнім генієм російської літератури"
Прощалися з актором в Будинку кіно. Очевидці згадують, що в той день московські таксисти усі як один, вирішили проїхати колоною повз Будинок кіно і клаксонами подати сигнал на знак скорботи. Однак зробити цього їм не дозволили. У Союзі кінематографістів дізналися про це і тут же зв'язалися з КДБ. Усім таксомоторним паркам розіслали розпорядження затримувати в'їзд машин у місто.
Поховали Василя Шукшина 7 жовтня на Новодівичому кладовищі у Москві. Люди масово несли з собою багато червоної калини і клали її до труни. А з нею - багато хрестиків, іконок та вузликів. Шукшина ховали як християнина.
7 
35413
Коментарі
1