— Ви шукаєте Відока? Зачекайте хвилин 10, і я покажу вам його. Він озброєний і захищатиметься, якщо побачить вас тут, на сходах, — звернувся до чотирьох поліцейських власник грального дому в Парижі.
Ті прийшли, бо отримали інформацію, що там переховується Франсуа Відок — відомий на всю Францію авантюрист. Стражі порядку заховалися в комірчині. Господар зачинив двері за ними, несподівано повернув ключ.
— Шукали Відока, так знайте, що він засадив вас у клітку! До щасливого побачення! — закричав і пішов геть.
Він був злодієм, шахраєм, контрабандистом. Водночас — майстром перевтілення. Якось удавав матроса. Костюм украв, одягнув перуку — моряки тоді носили довге волосся, на руках намалював татуювання. Іншим разом заночував у домівці священика, переодягнувшись на черницю.
"Жоден актор не міг зрівнятися з ним у мистецтві гримуватися і розіграти яку завгодно роль, — йдеться у передмові до мемуарів Відока, виданих 1827 року, за його життя. — Для нього було іграшкою миттєво змінити вік, зовнішність, манери, мову й вимову. Попри високий зріст і огрядність, міг переодягнутися навіть на жінку. У дні лиха він іноді нічого не їв по дві-три доби. Хоча звик до ліпшого столу в Парижі, вирушав у яку-небудь брудну халупу і їв з удавано жадібним апетитом картоплю, варену у воді, свинячу шкіру й навіть противні недоїдки яловичини, риби й овочів, що залишаються в ресторанах. Усе тіло його підпорядковувалося волі розуму".
На злочини його штовхало не безгрошів'я, а жага пригод. Син пекаря, виріс у цілком забезпеченій родині. Батько планував, що Франсуа продовжить його справу. Але розносити замовлення видавалося для нього надто нудним. Спершу програв у карти столове срібло батьків. Потім вирішив втекти в Америку, викравши з каси пекарні всі гроші. Але в порту його напоїли повії, прокинувся з кількома монетами в кишені. Відтоді став волочитися світом. У цирку вдавав людожера. Працював погоничем худоби, був священиком. Спробував служити в армії, але й там його не змогли приструнити.
"Багато хто знаходив задоволення в тому, щоб наштовхувати мене на сварки, тож за півроку я встиг убити двох людей і разів 15 бився на дуелях", — пише він у спогадах. Засудили до смертної кари. Та він розпиляв ґрати в камері і спустився донизу на простирадлах.
1799-го Відок раптом вирішує розпочати нове життя. Він перериває будь-які стосунки з товаришами-розбійниками. Під вигаданим іменем відкриває крамницю, у якій торгує тканинами. Але колишні дружки погрожують, що видадуть його поліції, якщо не скуповуватиме в них крадене.
"Я вже не мав того почуття товариськості до друзів по нещастю, що в минулому надихало мене, — згадує. — Гіркий досвід, набутий роками, вселяв у мене потребу відокремитися від цих розбійників, яких я тепер щиро зневажав. Намагався роз'яснити їм, що незрівнянно краще заробляти собі на шматок хліба чесною працею, ніж постійно жити в страху перед поліцією, яка рано чи пізно завжди обплутає шахраїв своїми сітками".
Він пропонує свої послуги поліції. 1811 року формує при ній відділ "Сюрте" — "Безпека", перший у світі карний розшук. Бере на роботу товаришів.
— Тільки колишній злочинець може побороти злочин, — пояснює.
Він далі використовує хист до перевтілень. Ходить вулицями в образі слуги, ремісника, вугляра, водовоза. Серед злодіїв удає свого. Каже, що переховується від поліції. Ті вірять — бо Відок спілкується їхнім жаргоном, знає закони кримінального світу, розповідає безліч історій про минулі пригоди. Часто організовує грабунки, а потім здає спільників поліції. Коли їх арештовують, ті навіть не підозрюють, що винуватцем цього є нещодавній знайомий.
Якось його попросили бути на обіді у знатних осіб і підслухати всі їхні політичні розмови. Відок підкупив слугу господаря і за допомогою того вкрав його папугу. Коли хазяїн рвав на собі волосся, Франсуа приніс птаха, якого нібито щойно знайшов. Його запросили на обід, де підслухав усі потрібні замовникові розмови.
За перший рік роботи Відок розкриває 811 злочинів. Затримує 15 убивць, 120 крадіїв, 73 кишенькових злодіїв, 38 скупників краденого, 227 волоцюг. Загалом за його наводкою спіймають 17 тис. осіб, 400 з них відправлять на гільйотину. За заслуги перед країною король Людовик XVIII знімає з нього всі обвинувачення.
Через 18 років він подає у відставку. Пенсія — 100 франків, символічні на той час. Береться писати спогади. Книжка "Записки Відока, начальника Паризької таємної поліції" приносить йому 24 тис. франків гонорару. Згодом видає ще десяток книжок. Зокрема, документальні дослідження "Злодії" і "Словник злодійського арго", роман "Справжні таємниці Парижа". 1833-го відкриває перше у Франції приватне детективне агентство. Окрім розкриття доказів, викриває подружні зради.
"Без жінок і дуелей я отримав би хрест Почесного легіону"
Ежен-Франсуа Відок народився 23 липня 1775-го. 18-річним одружився з простою дівчиною Марі-Анні Шевальє. Аби взяти шлюб, та збрехала, що вагітна. Невдовзі застав її з коханцем і покинув. Згодом залицявся до значно старшої баронеси. "Їй не було й 50", — пише у спогадах. Казав, що є героєм наполеонівських воєн. Але покинув жінку, прихопивши з собою 15 тис. франків. Тринькав гроші на коханок.
1820-го одружився з молодою вдовою Жанною-Віктуар Герен. Та виявилося, що вона хвора на туберкульоз. Жінка померла через чотири роки. Згодом узяв новий шлюб — із молодшою на 18 років кузиною Флерід-Альбертиною Маньє. Та пережив і її. Помер 11 травня 1857-го в Парижі.
— Без жінок і дуелей я отримав би хрест Почесного легіону і піднявся б на вершину почестей, — сказав перед тим, як його розбив параліч.
На похорон серед інших прийшли кілька актрис і повій — кожна із "справжнім" заповітом небіжчика. Врешті-решт вирішили, що спадок шахрая-детектива отримає його названий син Еміль Шевальє.
11 приватних детективів охороняли президента Лінкольна
До Франсуа Відока карного розшуку практично не існувало. 1811-го він очолив відповідний відділ у Парижі. Через 31 рік виник аналогічний підрозділ у Лондоні — "Скотленд-Ярд". Його штат налічував 12 осіб і не розширювався багато років. Допомагали поліцейським приватні детективи — їх у Великій Британії наприкінці ХІХ ст. було більш як 600.
Перше детективне агентство у США відкрив 1850-го син шевця з Шотландії Алан Пінкертон. 11 його працівників не тільки розкривали злочинців, а й охороняли президента Авраама Лінкольна, а під час Громадянської війни вистежували шпигунів.
"Російським Відоком" називали Івана Путиліна, який 1867 року очолив щойно створену розшукову поліцію Петербурга. Перша гучна справа, що розкрив — "банда душителів". Злочинці переодягалися на купців, підсідали до візника, на півдорозі душили його та відбирали все майно, включно з кіньми. Як і Відок, він описав свої пригоди в мемуарах.
З часом детективи почали застосовувати в роботі новітні технології. Француз Альфонс Бертільон винайшов метод антропометрії — опізнання особи за фізичними параметрами. Так 1890-го зумів затримати терориста-вбивцю. А у Великій Британії 1892 року для фіксації злочинців почали використовувати відбитки пальців.
8 
35413
Коментарі