Вівторок хороший для сівби ячменю й вівса, четвер — сприятливий на жито, п'ятниця — на пшеницю

 

"Антип водою поливає, а Василь землю парить", — говорять на Київщині.

24 квітня православні й греко-католики відзначають день пам'яті священномученика Антипія, єпископа міста Пергам — тепер це територія Туреччини — у VIII ст. За відмову поклонятися поганським богам, його спалили в храмі Артеміди на місці принесення язичницьких жертв. Вночі християни з ­почестями поховали останки мученика й біля його гробниці почали відбуватися чудеса і зцілення від усяких хвороб. Наступного дня віряни згадують ще одного єпископа з тих країв — Василя-сповідника з Парії. Під час гоніння на православні ікони він боровся проти єретиків.

— Василя Парійського — то такий день, що вже обязатєльно буде тепло, — розповідає 76-річна Ніна Даннік із села Красне Згурівського району на Київщині. — Погода встановлюється така погожа й ладна, що аж земля начинає парувати. Того і кажуть, що Василь Парійський землю парить і плуги в поле запускає. А ще примічають, якщо цього дня будь-що посієш або посадиш, буде рости як з води й роси.

"Весняний день — рік годує". Кінець ­квітня — відповідальна пора для землероба. Від правильного часу для оранки ниви й засіву залежав майбутній урожай. Тому вибирали "щасливі" дні. На Київщині такими вважали вівторок, середу і п'ятницю. У понеділок роботи не починали, бо цей день важкий, ціле літо доведеться важко працювати на полі.

На Звенигородщині вважали, що вівторок хороший для сівби ячменю й вівса, четвер — сприятливий на жито, п'ятниця — на пшеницю, а в суботу краще всього сіяти гречку. Гарними для сівби були дні не сонячні, а хмарні, з дрібним і теплим дощиком.

Перед виїздом у поле годилося добре й смачно поїсти — "щоб були розкішні колоски на всьому хлібові". Натщесерце не сіяли ніколи — це могло призвести до недороду. Або колос поляже від бурі чи вітру, або його виб'є градом.

Сіяли вручну з "торби" — полотняного мішка, що висів у сівача спереду чи через праве плече на мотузці. У торбі могло поміститися до 20 кг зерна. У Карпатах використовували тайстру — виткану в клітини або смуги меншу торбину. На Поліссі — "сіванку", коробку з луба, кори дерева, лози чи соломи. На Буковині для цього брали дерев'яне відро з одним вушком — скопець. Сівба польових культур була чоловічою справою. Тільки на Гуцульщині сіяли й жінки.

Прийшовши на поле, стелили на землі чисту білу скатертину. Інколи ту, якою накривали великодній кошик. На неї клали цілу житню хлібину, зверху — грудку освяченої у Страсний четвер солі. Житній хліб символізував ситне, заможне й щасливе життя, сіль оберігала від злих сил, поганого ока і заздрощів. Скинувши шапку, хазяїн хрестився і промовляв:

— Господи, благослови! Дай же, Боже, в доб­рий час, як у людей, так і в нас! Хто перше почав, щоб у мене позичав.

Тоді, перший раз махнувши рукою навхрест, починали сіяти зерно.

— Тепер трактором орють, трактором садють, трактором полють, — каже 72-річна Любов Савінська із села Смяч Щорського району на Чернігівщині. — А колись дак орали волами або парою коней. Дак і по уму орали й сіяли, да нє аби колі, а колі вже тепленько, земля парує, от тади й орали й яровиє сєяли, ячмень там. А як холодно, то паджідалі, шоб тепленька погода була. Я примічала, що оце на Василя весняного, на 25 апрєля, дак уже обязатєльно буде ловкая погода, бо у мене саме день рождєнія. А це ж саме гаряча пора, уже й удовин плуг у поле має вийти.

Погоду передбачали за криком одуда: якщо він кричить "худо-тут, худо-тут" — буде похолодання, якщо "я тут, я тут" — до тепла. Тепло віщує кумкання жаб. Любов Савінська згадує, що після війни землю орали коровами. У кого не було корів, то в плуг впрягалися шість-вісім вдів.

— Із собою спрягаліса, упрягалісь вєровками, бо хіба ж плуга одна потягнеш? А ратай був один мужчина, бо після войни не було мужчин, а токі баби одниє. Сьогодні одній виорують, а тади взавтра другій оруть, так по латках і орали.

Перший молочний зуб, що випав у дитини, вбивали у стовбур дуба

До святого Антипія радили звертатися тим, у кого боліли зуби. Йому треба було замовляти молебень і поставити у церкві велику свічку. Знахарі, що замовляють недужим зуби, звертаються із таким замовлянням:

Святий Антипію, зціли зуби й немощі.

Святий Антипію, тобі ні сіять, ні орать,

Нічим не займатися,

Тільки мертвих питатися:

— Чи в вас зуби болять,

Чи в вас зуби щемлять?

— Ніт, ні болять. ні щемлять,

Як залізні лежать.

Святий Антипію, зціли зуби й немощі.

Щоб так і в рожденого,

Хрещеного, молитвеного (називають ім'я)

Ні боліли, ні щеміли,

На десять літ заніміли.

Зуби пов'язані з життєвою силою людини, її здоров'ям і надприродними властивостями. Дитину, яка народилася з двома — двозуб, вважають наділеною надзвичайною силою, буде розумною та прозорливою. Вірили, що з неї виросте чарівник, відьма, змора або "великий вчений".

Появу в дитини першого зуба урочисто відзначали гостиною з хресними батьками. Якщо зуби з'явилися рано, то вона почне швидко говорити й ходити, якщо пізно — виросте сердитою та впертою. Якщо спочатку лізуть нижні зуби, то дитина житиме довго й щасливо. Рідкі молочні свідчать, що дитина виросте ласа до любощів.

— Щоб зуби були міцними і не боліли в дорослому віці, мама має слідкувати, коли у дитини випаде перший молочний зуб, і не пропустити цей момент, — застерігає 76-річна Ніна Даннік із села Красне Згурівського району на Київщині. — Того зубчика треба кинути через плече або на горище, або в мишачу нірку, і промовити: "Мишко, мишко, на тобі мій зуб кістяний, дай мені твій залізний!" Тоді будуть такі міцні, як у миші, й не знатиме горя з ними.

На Гуцульщині перший молочний зуб, що випав у дитини, вбивали у стовбур дуба, щоб зуби були міцними, як дуб. Або вкладали у хлібний м'якуш і віддавали собаці, щоб у дорослому віці вона мала міцні зуби, як у пса, та могла "відгавкатись" від ворогів.

Зуби — перше свідчення здоров'я та життєвої сили людини. Заміна всіх молочних на постійні була знаком, що дитинство закінчилося, людина готова до дорослого життя. Особливо, якщо у неї вже з'явилися "зуби мудрості". Стару людину, в якої випали всі зуби, вважали позбавленою життєвої сили і прирівнювали до немовляти. Лікування буде успішним тільки у того знахаря, у якого цілі зуби й гарне волосся.

Зуби чистили дубовими трісочками. Якщо вони починали боліти, полоскали рот горілкою з пекучим перцем, відваром кори дуба або вишні. Щоб запобігти болю, треба стати спиною до молодого місяця й, тримаючись за зуби рукою, тричі промовити: "Місяцю молодий, на тобі хрест золотий, тобі на підповня, а мені на здоров'я".

×