У Римі 39 року запанував голод. Урожай в імперії був непоганий, але його неможливо було привезти до столиці. Бо місто в облогу взяв власний імператор — 27-річний Калігула. Йому забаглося побудувати міст завдовжки близько 4 км через затоку неподалік сучасного Неаполя. Для цього наказав пригнати туди всі вантажні кораблі, скріпити їх бортами один до одного й засипати землею. Тож зерно до Рима доправляти не було чим.
На відкриття небаченої споруди імператор скликав чимало народу. Святково вбрані люди скупчилися на березі. Глядачів запросили зайти на міст. Раптом солдати почали всіх зіштовхувати у воду. Тих, хто намагався ухопитися за весла чи борти кораблів, відпихали списами — так наказав правитель. Вояки й на думці не мали ослухатися його забаганок, хай які жорстокі й безглузді вони були. Кожен знав: на місці жертви будь-коли може опинитися він сам.
— Нехай ненавидять, аби боялися, — часто повторював Калігула слова з однієї трагедії.
Калігула — тобто Чобіток — було його прізвиськом. Отримав його ще дитиною, коли разом із батьком ґерманіком подовгу перебував у воєнних походах, де бігав у взутті, зробленому за зразком солдатського. Насправді звали його ґай Юлій Цезар Авґуст ґерманік. Правителем Римської імперії став рік тому — після смерті імператора Тиберія, свого родича. Ходили чутки, що він його придушив.
Римський філософ Луцій Сенека, який був сучасником Калігули, писав, що "природа створила його начебто для того, аби показати, на що здатна безмежна зіпсутість у поєднанні з безмежною владою". У неласку до імператора Калігули потрапляли через будь-яку дрібницю — справжню чи уявну. А кара була винахідлива й жорстока. Змусити підданого скоїти самогубство — наприклад, перерізати собі горло, — саме те що треба, вважав правитель. Часто він допомагав своїм жертвам піти з життя — власноруч чи з допомогою ката. Страчувати велів дрібними частими ударами.
— Бий так, аби він відчував, що помирає! — кричав Калігула солдатові, який завжди стояв поруч, готовий будь-якої миті покарати того, хто викликав невдоволення господаря.
Часом убивав багатих сенаторів, щоб заволодіти їхніми статками. Деколи — гарних хлопців, що перевершили його красою. Або ж гладіаторів, яким на змаганнях захоплено аплодували глядачі.
Таку надприродну жорстокість Калігули деякі вчені пояснюють ушкодженням мозку через енцефаліт, на який він перехворів у 26 років. Та навряд чи безжалісність була ознакою психічної хвороби — адже поступалася прагматизму, коли йшлося про гроші. 3 млрд 300 млн сестерціїв, що залишилися після Тиберія, пише римський історик Діон, він розтринькав за рік — 767 млн 442 тис. євро на сучасні гроші. Казну треба було поповнювати. І Калігула добився, щоби його оголошували співспадкоємцем якомога більше заможних людей. Якщо ж його імені в заповіті не було — документ визнавали нечинним. Імператор наперед визначав суму, яку йому треба зібрати. Засідання суду із розгляду справ про спадщину, на якому був присутній особисто, тривало доти, доки не набігало достатньо "спадку". Тож багатії завбачливо почали заповідати частину свого статку правителеві. Та після таких заяв він не міг стерпіти, що спадкодавці живуть собі далі, й надсилав їм отруєні солодощі.
Побори стосувалися всіх. "Жодна річ, жодна людина не залишилися без податків, — описує римський історик ґай Светоній Транквілл тогочасну фінансову систему. — За всі харчі, що продавали в місті, брали тверде мито. З кожної судової справи наперед стягували сорокову частину спірної суми. Хто ж відступався чи домовлявся без суду, тих карали. Носії сплачували восьму частину денного заробітку, повії — ціну одного злягання".
Великою політикою Калігула не цікавився — влаштував лише два воєнні походи, й ті не довів до кінця. Найвідомішим його політичний кроком був намір зробити консулом — парламентарієм — свого коня Інцитата. Для тварини звели розкішний палац із прислугою. Призначенню коня завадила смерть його господаря.
Кілька замахів на себе Калігула викрив, та одна зі спроб вдалася. У січні 41 року її організували двоє трибунів преторіанських когорт — начальників військових частин: немолодий Кассій Херея і Корнелій Сабін. Підстерігши імператора в підземному переході, яким 29-річний на той час Калігула прямував до обідньої зали, старший трибун кинувся на нього з мечем. Прикінчив його, за одними свідченнями, Сабін. За іншими — у змову були втаємничені чимало центуріонів, командирів сотень. Вони й добили Калігулу 30 ударами мечів. При цьому кричали:
— Бий ще!
Позбавив цноти рідну сестру
Коли середня з трьох сестер Калігули, Юлія Друзилла, померла, правитель оголосив сувору жалобу. По всій імперії було заборонено сміятися, обідати з родичами, купатися. Любов Калігули до неї не була братерською — ще підлітком він позбавив на чотири роки молодшу Юлію цноти. А тоді, хоч її й видали заміж, жив із нею як із дружиною. Із двома іншими своїми сестрами — також. Але цього Калігулі було замало. Відбирати дружин у підданих, хоч би якими знатними ті були, ввійшло у нього в звичку. Міг своїх партнерок ревнувати, тоді забороняв їм бути навіть із законними чоловіками. В інших випадках чинив навпаки — сучасники свідчили, що декого з коханок, зокрема сестер, віддавав для сексуальних розваг своїм солдатам.
Жодної родовитої жінки не минав імператор. "Зазвичай він запрошував їх разом із чоловіками на обід, — переповідав римлянин Светоній, — і коли проходили повз його ложе, оглядав їх пильно й без поспіху, наче работорговець. А коли якась засоромлено опускала очі, припіднімав їй голову рукою. Потім він, щойно виникало бажання, виходив з обідньої зали й викликав до себе ту, яка найбільше йому сподобалася. Повертався ще з ознаками втіхи на обличчі й голосно хвалив чи ганив її, перелічуючи детально, що гарного та неоковирного виявив у її тілі та яка вона була в ліжку".
Найтривалішою була його любов до Цезонії, яка не вирізнялася ні красою, ні молодістю, за свідченням сучасників, зате могла дорівнятися до імператора хіттю. Узяв її від чоловіка, з яким уже мала трьох дітей. Калігулі подобалося виводити жінку верхи перед строєм із легким щитом, у плащі й шоломі, а друзям демонструвати оголеною. Коли Цезонія народила йому дитину, імператор офіційно взяв із нею шлюб. Її зарубали одразу по смерті чоловіка. Їхній 2-річній доньці розбили голову об стіну.
7 
1
Коментарі
15