"Если я внезапно отвернусь от этой девушки, то сделаю ее действительно несчастной, приведу ее к трагическому концу", — пише в липні 1877-го Петро Чайковський своїй подрузі та благодійниці Надії фон Мекк.
А далі про намір одружитися: "Таким образом, мне представилась трудная альтернатива: или сохранить свою свободу ценою гибели этой девушки ("гибель" здесь не пустое слово: она в самом деле любит меня беспредельно), или жениться. Я не мог не избрать последнего. Меня поддержало в этом решении то, что мой старый 82-летний отец, все близкие мои только о том и мечтают, чтобы я женился. Итак, в один прекрасный вечер я отправился к моей будущей супруге, сказал ей откровенно, что не люблю ее, но буду ей, во всяком случае, преданным и благодарным другом". Так композитор одружився зі збіднілою аристократкою Антоніною Мілюковою. Їй було 28, Чайковському — 37.
За три тижні він гірко кається: "Я вдруг почувствовал, что не только она (жена) не внушает мне даже простого дружеского чувства, но что она мне ненавистна в полнейшем значении этого слова, — пише тій-таки Надії Філаретівні. — Мне показалось, что я или, по крайней мере, лучшая, даже единственно хорошая часть моего "я", т. е. музыкальность, погибла безвозвратно. Моя жена передо мной ничем не виновата: она не напрашивалась на брачные узы. Следовательно, дать ей почувствовать, что я не люблю ее, что смотрю на нее как на несносную помеху, было бы жестоко и низко. Остается притворяться. Но притворяться целую жизнь — величайшая из мук. Уж где тут думать о работе. Я впал в глубокое отчаяние... Я стал страстно, жадно желать смерти".
Вдова запропонувала допомогу — шість тисяч рублів на рік
Чайковський п"є багато вина, а невдовзі тікає з дому. Дружині каже, що хоче підлікуватися. Йому відразу кращає, і він поринає в музику. Через три місяці шлюб композитора розпався остаточно. Мілюкова невдовзі потрапила до божевільні, де пробула до кінця життя. А жінкою N1 у житті митця стає старша на дев"ять років за нього Надія фон Мекк — удова залізничного промисловця-мільйонера, матір 11 дітей. Вона сама зав"язала листування з Чайковським, уже автором двох опер, увертюри-фантазії "Ромео і Джульєтта": "В какой восторг меня приводят Ваши сочинения. С Вашею музыкой живется легче и приятнее".
1877-го вона запропонувала йому фінансову допомогу — 6 тис. руб. на рік. Чайковський зміг покинути викладання в консерваторії, присвятити себе творчості й подорожувати.
Їхнє листування тривало 13 років. Домовилися ніколи не зустрічатися. І дотримали слова. Коли композитор відпочивав у маєтку фон Мекк під Жмеринкою — а був там п"ять разів, — господиня на той час їхала деінде.
"Каждая нота, которая выльется из-под моего пера, будет посвящена Вам, — писав Чайковський своїй благодійниці. — Никогда-никогда, ни на одну секунду, работая, я не позабуду, что Вы даете мне возможность продолжать мое артистическое призвание".
У вересні 1890-го фон Мекк повідомила Чайковському, що через фінансові труднощі вже не може йому давати гроші. На той час він уже був високооплачуваним композитором. "Вам с Вашими привычками, с Вашим широким масштабом образа жизни предстоит терпеть лишения! — писав їй. — Не могу высказать Вам, до чего мне жаль и страшно за Вас. Не могу вообразить Вас без богатства!". І все.
Сестра Чайковського Олександра вийшла заміж у Кам"янку на Черкащині. Туди композитор приїздив 28 років поспіль. Коли питали, куди він прямує, відповідав:
— Домой.
Хто добре знав Чайковського, не впізнавали його. У Москві чи Петербурзі він був замкнутим, невпевненим. Коли приходив у гості, довго не наважувався подзвонити в двері. У Кам"янці ж він ставав душею товариства. Сестра у колишній пральні облаштувала будиночок на три кімнати, де брат мешкав зі слугою. Купила хороший німецький рояль.
В Україні Чайковський написав понад 30 творів. Серед них — дві симфонії, опери "Євгеній Онєгін", "Черевички", "Орлеанська діва", "Мазепа", балет "Лебедине озеро". Для племінників створив "Лускунчика".
Про композитора є анекдот:
— Правда, що Чайковський був гомосексуалістом?
— Правда, але ми любимо його не за це.
Чутки про нетрадиційну сексуальну орієнтацію Петра Ілліча з"явилися після його смерті. Начебто він був закоханий у свого племінника Володю, дуже схожого на нього. І від цього свого потягу втік до шлюбу. В усякому разі, Чайковський присвятив Володимиру Давидову свою останню — Шосту симфонію. І зробив головним спадкоємцем, заповів основну частину авторських прав. Є версія, що Чайковський навіть покінчив із життям.
Прямих доказів гомосексуальності композитора немає. У його листах, а Чайковський листувався із 600 особами, ця тема навіть не прослизає. Сексопатологи вважають, що все його життя — це сублімація, тобто заміна сексуальної енергії творчістю. Композитор жив музикою, і йому вона давала те саме, що й кохання.
Нащадки козака Чайки стали Чайковськими
25 студентів Києво-Могилянської академії у травні 1769 року звернулися до імператриці Катерини II з проханням направити їх до петербурзького шпиталю для навчання лікарської справи. 10 прохачів були з козаків. Серед них — і Петро Федорович Чайковський — дід композитора Петра Ілліча Чайковського.
"Отец мой Федор Чайковский находился в Миргородском малоросийском полку сотни Омельницкой козаком, и назад 2 года, как умер, — писав про себе Петро. — А я родился в селе Николаевка и по желанию моему находился … в Киевской Академии, где по науке дошел до школы риторики...".
Прадід композитора Федір писався іще Чайкою. Поранений у боях, не полишив службу, а став писарем Омельницької сотні. Мав п"ятеро синів. Одного з них, Петра, який народився 1745-го, віддав на навчання до Києва. В академії його прізвище стали писати Чайковський.
По смерті Федора Чайки 1767 року лишилося: "Хата бездворная... в ней живет вдова умершего Анна Чайчиха — 50 лет... У нее поле пахотное, сенокосов и лесов не имеется. Скота: быков рабочих 5, корова 1, бычков 4, овец старых 4, баранов 1, свинья 1. Промысла и ремесла никаких не имеет".
Петрові Чайці-Чайковському судилося стати лікарем, добитися місця городничого в місті Глазов на Уралі, стати дворянином і дідом великого композитора.
Віталій ІВАНЧЕНКО
8 
35413
Коментарі
3