Молдавії нині є дві. Одна — Республіка Молдова зі столицею в Кишиневі. Інша — поділена на повіти східна Румунія. Обидві ті Молдавії років 200 тому були одним князівством, що проіснувало півтисячоліття.
Предків сучасних румунів і молдаван їхні сусіди, у тім числі й українці, звали волохами. До XIV ст. вони жили пастушими громадами на західних і південних схилах Карпат. Кожна мала свого воєводу й визнавала владу угорського короля. А землі на схід, між Карпатами, Дністром і Чорним морем, що до монгольського нашестя входили до Київської Русі — були майже знелюднені. Теперішня Молдова і східна Румунія служили буферною зоною із татарськими кочовищами на півдні сучасної України.
Старі молдавські літописи розповідають, як десь усередині XIV ст. один із волоських воєвод Драґош із земель, трохи південніше нинішнього Закарпаття, із трьома сотнями дружинників подався на полювання. Під Карпатами надибали вони на сліди тура — дикого бика. Подавшись ними, перейшли гори й заглибилися в доти невідому їм землю. Нарешті помітили тура. Наздоганяли його довго. "Й оточили тура коло ріки на березі, під вербою, і його вбили, і наситилися здобиччю своєю", — пише молдавський літописець XVI ст. Після великої учти Драґош із воїнами роздивилися довкола й так уподобали собі нову землю, що постановили забрати свої родини й оселитися тут.
У погоні за туром, перепливаючи ріку, загинув улюблений пес Драґоша на кличку Молда. Воєвода так за ним сумував, що на його честь назвав і ріку, де той утопився, і нову країну. А на згадку, що відкрив її, полюючи на тура, обрав для неї гербом голову дикого бика, розміщену поміж небесних світил. "І оттолє начашася Божиїм проізволенієм Молдавская земля", — ставить крапку молдавський хроніст.
Історики вважають, що все це лише легенда. Насправді воєвода Драґош подався на схід від Карпат за дорученням свого угорського правителя, аби колонізувати малозаселену землю й розширити його володіння. А ріка Молдова, що дала назву країні, — вона впирається в нинішній українсько-румунський кордон на рівні Чернівецької області — називалася так і до Драґошевої місії. Зате далі відбулася подія, в достовірності якої науковці не сумніваються.
1359 року інший волоський воєвода, Богдан, збунтувався проти угорського короля. Вигнав з уже насидженого місця Драґошевого внука й проголосив себе незалежним правителем — господарем.
Офіційні документи й літописи аж до середини XVII ст. в Молдавії вели мішаниною церковнослов'янської та староукраїнської. Молдавський княжич Петро Могила тому, мабуть, і не мав мовних проблем, ставши митрополитом київським. Русини-українці становили приблизно третину населення Молдавського князівства. Якісь із них тут уціліли ще з часів Київської Русі, інших господарі приводили як полонеників із походів на руські землі Польського королівства. Стефан Великий, приміром, ходив під Коломию, Теребовлю. Добирався, бувало, і піді Львів.
Із середини XVI ст. понад 300 літ молдавські господарі були підданими турецького султана. У прикордонних фортецях уздовж Дністра — Білгороді-Дністровському, Бендерах, Сороках, Хотині — стояли залоги яничарів. Інша держава волохів — Волощина, що посталала приблизно водночас із Молдавією на південних схилах Карпат, під османів потрапила ще раніше.
Після чергової російсько-турецької війни, 1812 року східну частину Молдавського князівства — між річками Прут і Дністер — від Османської імперії "відкусив" російський цар. Невдовзі її перетворено в Бессарабську губернію. Хоч історична молдавська Бессарабія була щуплішою — охоплювала приблизно південну частину теперішньої Одещини. 38 років до того Австрія те саме зробила з Буковиною.
Османська імперія все більше дихала на ладан. В обчикриженій імперіями-сусідами Молдавії та Волощині в першій половині XIX ст. посилюється так званий румунський рух. Волохи були нащадками підкореного Стародавнім Римом племені даків. Від завойовників перейняли основи їхньої мови. І як би їх не називали сусіди, на себе вони відтоді казали "ромине" — римляни. Тож коли турецькому пануванню приходив край, обидва князівства об'єднано в одну державу, яку назвали Румунією. 1918-го до неї приєднано й підросійську Бессарабію. Улітку 1940-го Сталін відібрав від Румунії Бессарабію назад. Ті її частини, де переважали українці, приєднано Української РСР. Із решти створено таку ж "між рівними рівну, між вільними вільну" Молдавську.
27 серпня 1991-го вона проголосила незалежність, стала називатися Республіка Молдова. Її територія — фактично колишня Бессарабська губернія Російської імперії, без південної Одещини та Хотинщини на півночі. До 1812-го вона була східними задвірками Молдавського князівства. Бо його серцевина, із обома столицями Сучавою та Яссами, нині є частиною Румунії. Тече там і ріка Молдова, на якій і почалася молдавська історія. Жителі тієї Молдавії вважають себе румунами.
А Республіка Молдова 18 років живе розчепірена між румунськістю та зміцнілою за радянські десятиліття молдавською окремішністю. Державна мова тут зветься молдавською. Хоч її літературна форма не різниться від тієї, якою пишуть у Бухаресті.
у Кишиневі 2009-й проголошено роком 650-ліття молдавської державності.
"У Молдаву йшли чумаки в жупанах, а назад та голі"
В українській літературній традиції вкоренилася латинська назва "Молдавія". У народі ж країну під боком називали Молдава. Як-от у давній чумацькій пісні:
Ой почім тая Молдава славна, що крутиї гори?
Ой у Молдаву йшли чумаки в жупанах, а назад та голі.
Молдова, як тепер прийнято в нас уживати, скальковано з румунської мови. Це все одно, що на Німеччину казати Дойчлянд — бо так називають свою країну німці. Чи Польска замість Польща — бо так на свою кажуть поляки.
6 
35413
Коментарі
1