— Містер Віллі, я попросила б вас не лаятися. Я віруюча.
— Як гадаєш, Бетті, а що Бог думає про твоє заняття?
— Він дає кожному талант і хоче, щоб той розкрив його. Мені дав талант позувати для фото. Вважаю, це радує людей. Тому це не може бути погано. Так? Як ви вважаєте, містере Віллі?
— Яка різниця, що я думаю.
— Якщо Господу не подобається те, що роблю, він дасть знак. А тепер звільніть мені руки і заберіть цей кляп.
Розмовляли в грудні 1953‑го в Нью-Йорку фотомодель 30-річна Бетті Пейдж — вродлива дівчина у панчохах, корсеті та черевиках на шнурівці — і любитель її знімків у такому одязі. Фото дівчат зі зв'язаними руками й ногами, які начебто лупцюють одна одну батогами, в США робили і продавали підпільно. Їх купували фетишисти, яких тоді вважали збоченцями, щоб стимулювати свою сексуальну фантазію.
Для звичайних американців Бетті Пейдж була дівчиною, чиї фотокартки в купальниках і білизні в горошок прикрашали кабіни майже всіх далекобійників Америки. Її називали королевою пін-апу. Цей стиль у фото та графіці зародився під час Другої світової війни. Американські льотчики оздоблювали літаки зображеннями оголених красунь. Назва "пін-ап" англійською означає "приклеювати", "пришпилювати до стіни". Постери і листівки з Бетті Пейдж продавали мало не в кожному кіоску. Вона з'являлася на обкладинках журналів частіше, ніж зірка того часу Мерилін Монро.
Почалося все за два роки до того. Бетті працювала секретаркою в Нью-Йорку. Якось вона йшла пляжем.
— Ей, красуне, ти часом не фотомодель? — гукнув її темношкірий хлопець. — Не бійся, я поліцейський, ось мій значок. У вихідні захоплююся фото. Якщо погодишся позувати, зроблю знімки безкоштовно, — підійшов ближче.
— Ну… Не знаю, — закусила губу Бетті. — Ай, чому б і ні?
На перших фотосесіях Джері Тібс — так звали поліцейського й фотолюбителя — підказав дівчині, що в бюстгальтер можна підкласти серветки, щоб груди здавалися більшими й підстриг їй чубчика. Відтепер її стилем стануть: чорне, як вороняче крило, волосся, чубчик "трикутничком", яскраво-червоні губи, панчохи в сіточку.
— Їй ніколи не доводилося пояснювати, що треба робити, — розповідав згодом один із фотографів, який знімав Бетті. — Точно знала, як поводитися перед камерою. Начебто це було у неї в крові. Вона отримувала задоволення, демонструючи себе. І ще були безтурботність, дружелюбність та добродушність. І невинність, яку було дуже важливо показати.
При 166 см зросту Бетті важила 58 кг, мала параметри 91–59–91 см. Журнал "Плейбой" 1955-го опублікував знімок оголеної Бетті, яка наряджає ялинку і грайливо підморгує в камеру. Це була вершина кар'єри Пейдж. Її називають мрією кожного американського джентльмена від 15 до 99 років. Одночасно вона знімається в підпільній студії Ірвіна й Поли Клоу — оголеною та зв'язаною. І все частіше з нагайкою.
— Мене не мучили докори сумління, — говорила Пейдж, коли її запитували в інтерв'ю на схилі літ, чи розуміла, для кого були такі знімки. — Я не вкладала в ці фотографії сексуального підтексту. Мотузка була просто мотузкою, кляп — просто кляпом, а туфлі й чорний корсет — просто костюмом. Пола сказала, це особливі замовлення для особливих клієнтів. Їм подобалося бачити пов'язаних дівчат, високі підбори, батіг. Що ж, людина має право на маленькі примхи. Думала так тоді й зараз так вважаю.
Шість років вона пропрацювала в індустрії садо-мазо. І хоча знімалася тільки з дівчатами та майже завжди одягнена, в ті часи це вважали злочином. А коли 1957 року необережно під час сексуальних експериментів з мотузками задушився юнак, квартира якого була завалена фотографіями Бетті Пейдж, причиною смерті назвали "ті непристойні фотографії". Брата й сестру Клоу звинуватили у розповсюдженні порнографії. Їм наказали знищити всі знімки. Ірвін виносив з будинку матеріали, а Пола кидала їх у багаття. Та кілька десятків негативів лишила. Завдяки цьому і збереглися фото Бетті Пейдж у розквіті краси.
Хоч правоохоронці не чіпали її, все ж фотомодель вразили зізнання батька про смерть сина. За кілька місяців 35-річна Бетті зникла. Пліткували, що її викрав маніяк. Іншого разу — що взяв за дружину арабський шейх. Зрештою про неї забули на кілька десятиліть. Згадали у 1980-х, коли почали говорити, що вона — частина американської історії та предтеча сексуальної революції. Її знайшли. З'ясувалося, що Бетті Пейдж покинула професію моделі, бо їй був знак з неба:
— У тумані побачила хрест, що світився, і пішла до нього.
Це було неонове підсвічення баптистської церкви. Вона зайшла туди, покаялася і почала працювати в церковній общині. Згодом у неї були невдалі шлюби, нервовий зрив і лікування у психлікарні.
— Я чула голоси та не розуміла, що роблю, — розповідала.
Пейдж кілька років лікувалася від шизофренії.
— Ніколи не вважала себе якоюсь особливою, — казала, коли її знайшли. — Просто робила те, що мені подобалося і не соромилася того, що знімаюся гола. Я роздягалася і дражнила хлопця з камерою — це набагато веселіше, ніж цілий день стукати пальцями на машинці.
Наприкінці листопада 2008-го у Бетті Пейдж стався серцевий напад. Її доставили в лікарню Нью-Йорка. Вона впала в кому. Померла п'ять років тому — 11 грудня 2008-го. Їй було 85.
4 рази була заміжня Бетті Пейдж. 1943-го одружилася з однокурсником Біллі Нілом. Прожила з ним чотири роки. Біллі пив, бив жінку, а вона так і не народила йому дитину, бо в юності зробила аборт. 1958-го вийшла заміж за молодшого на 12 років Арманда Волтерсона, який до Бетті ні з ким не цілувався. Коли його сексуальна жінка раптом стала християнкою, чоловік покинув Бетті. Вона хотіла поїхати місіонеркою в Африку. Але їй не дозволили, бо була розлученою. Тому знову вийшла заміж за першого чоловіка Біллі. Пропрацювала в Африці чотири роки, повернулася, й вони розлучилися. Четвертий шлюб із вдівцем із трьома дітьми Гаррі Леаром тривав п'ять років. У Бетті почалися проблеми з психікою, і 1972-го вони розлучилися.
5 
35413
Коментарі