"У Японії мені ставлять безглузді запитання, — нарікав режисер Акіра Куросава. — Я на них не відповідаю". За впертість і безкомпромісність його називали Імператором.
Він був наймолодшою, сьомою, дитиною в сім"ї. Змалечку навчався бойового мистецтва в батька. Однак "зрадив" його і присвятив себе іншому мистецтву — кіно. Старший брат Хейґо також не справдив батькових сподівань про військове майбутнє. У 27 він зі своєю подругою поїхали в гори, і там вчинили самогубство.
Кіножиття Куросави почалося тоді, коли він, вигравши конкурс, став помічником режисера на студії "Тохо". Його самостійний фільм "Легенда про дзюдо" вийшов у прокат 1943-го. Однак Куросава не вважав його дебютом, бо відчував себе вже вправним режисером. У свої 33 він щойно розпочав власний шлях у кіно, а вже почав диктувати власні правила.
— Не говори багато, — переконував колег Акіра Куросава.
Зрозумів, що працювати ґвинтиком у колективі не зможе. І змирився з думкою, що він деспотичний режисер. Бо для того, щоб запропонувати глядачеві чесне кіно, потрібно знімати про те, що хочеш, а не про те, за що платять.
— Я не можу дурити глядачів заради їхніх грошей, — казав.
Японці люблять смакувати миті. Тому знімаючи фільми, придивлявся до кожної пилинки. Так, у фінальній сцені стрічки "Трон у крові" по акторові Тосіро Міфуне стріляли з близької відстані справжніми стрілами. Безпека актора залежала тільки від вправності майстрів кюдо. А для стрічки "Ран" на схилах гори Фудзі звели справжній замок. Для того, щоб потім його спалити.
Щоб актор міг призвичаїтися до костюма, він мав носити його кілька тижнів до зйомок. А якщо потрібна була та чи інша погода, режисер міг чекати її тижнями й місяцями. У його знімальній групі всі знали: якщо Куросава повторив сцену з актором тільки раз, значить, той йому не подобається і по-справжньому не цікавить.
Якщо повторив сцену з актором тільки раз, значить, той йому не подобається і по-справжньому не цікавить
Заснувавши власну кіностудію "Куросава продакшн", він зміг творити відносно незалежно. Усі його стрічки отримували престижні зарубіжні нагороди, а від японських кінознавців — лише критику. Грошей часто бракувало. Тому Куросава погодився на співпрацю з Голлівудом. У свої 50 він був високим, молодцюватим, елегантним. Через цей "глянець" американські кіномагнати чекали його як нового екзотичного дива з Японії, яке освіжить їхній кінематограф. Але не знали, що до них їде Імператор.
1966-го режисер погодився поставити на "фабриці зірок" фільм "Поїзд-утікач" з американськими акторами. Та з продюсерами не міг порозумітися. Бо, як казав, хотів поставити глибокий філософський фільм, а йому пропонували ввести сцени з оголеними жінками. А ще в американському кіно його вражали прагматизм і жорстка система контрактів. Режисер просто не розумів, як у таких умовах може розгорнутися його митецьке бачення. Американці ж вирішили, що в Куросави просто розхиталися нерви, і змусили його обстежитися у трьох невропатологів. Конфлікт закінчився розірванням контракту.
На батьківщині Куросава мусив продати свій дім, щоб усе розпочати з нуля. Але темна смуга для нього затягнулася. Й одного грудневого дня 1971 року нащадок самураїв перерізав собі вени.
Однак це не був його час — з тої наповненої водою ванни його врятували. Куросаві судилося прожити ще майже 30 років.
Що ж, гроші можна заробити і знімаючи рекламу японського віскі, хай так — вирішив режисер. Цим і зайнявся, у себе ж удома. А паралельно знімав історичний фільм "Кагемуся".
— Ніхто не давав мені грошей, — згадував. — Усі казали, що історичне кіно нікого не цікавить. А я зняв "Кагемусю", щоб довести, що це не так.
І довів. Бо вже за 12 років після спроби самогубства в Йокогамі побудував студію "Куросава фільм". 1990-го побачила світ стрічка "Сни Акіри Куросави": вісім фрагментів про те, як думає і сприймає світ цей режисер — про життя, смерть, творчість і людську природу. Фільм спродюсував Стівен Спілберґ.
Останній фільм Акіри Куросави — "Ні, ще ні" — вийшов у квітні 1993-го. Старий професор-мудрець і його учні протягом стрічки теревенять. То смакуючи саке, то аналізуючи краплини дощу, то вправляючись у дотепах. За дверима йде війна, і минає непомічена. А старий професор із дружиною помічають інше, значно важливіше: перші бруньки на деревах, літню спеку, купи жовтого й червоного листя перед їхньою хатою, сипкий зимовий сніг. Назва фільму — це цитата з діалогу:
— Ти готовий перейти в інший світ?
— Ні, ще ні...
— Книжки Достоєвського читаю і перечитую постійно, — розповідав Куросава в одному зі своїх інтерв"ю. — Ніхто, окрім нього, не здатен так майстерно писати про людей, їхню психологію та долю. Завдяки йому я зрозумів життя.
Великі полотна — це любов Акіри Куросави. Він вважав, що для того, щоб писати сценарії, потрібно спочатку вивчити романи і драми, написані іншими.
— Хочу зрозуміти, — пояснював, — звідки виникають почуття, які ятрять мою душу.
Найкращим своїм фільмом називав екранізацію роману "Ідіот" Федора Достоєвського. Дію твору Куросава переніс у ХХ ст. — у повоєнну Японію, на острів Хоккайдо. А герої отримали японські імена. Та навіть попри це сучасні кінокритики вважають саме цю стрічку однією з кращих і найбільш достовірних екранізацій Достоєвського.
Японські критики початку 1950-х років цього не оцінили. фільм зустріли негативно, бо він не відповідав законам класичної японської мелодрами. На її виробництві спеціалізувалася кіностудія "Сьокіно", для якої і був знятий "Ідіот". Куросаві довелося звідти звільнитися.
— І все одно це найкращий мій фільм. Я це точно знаю, — казав режисер. — Я довго виношував його ідею і вклав у нього увесь свій режисерський досвід. Можливо, мені так подобається "Ідіот", бо я сам схожий на головного героя роману — князя Мишкіна.
1910, 23 березня — Акіра Куросава народився в передмісті Токіо в родині офіцера, нащадка давнього роду самураїв
1936 — став асистентом режисера Кадзіро Ямамото. Той навчив його азів режисури. Через сім років Акіра Куросава поставив свій перший самостійний фільм "Легенда про дзюдо"
1944 — у новій його стрічці "Найніжніші" знялася Йоко Якуті (1921—1985). Із нею Куросава 21 травня 1945-го одружився. Мали двох дітей — доньку Казуко й сина Хісао. Останній згодом став продюсером і працював із батьком
1948 — знайомство з актором Тосіро Міфуне, який пізніше знявся майже в половині стрічок Куросави. Цього року вони спільно створили картину "П"яний ангел". Через три роки екранізує роман "Ідіот" Достоєвського
1952 — помирає мати режисера. Акіра Куросава знімає найпечальніший свій фільм "Жити". Через два роки виходять "Сім самураїв" — один із найвідоміших фільмів режисера. У квітні 1955-го створює власну кінокомпанію "Куросава про"
1973 — розпочав роботу над радянським фільмом "Дерсу Узала" — про життя людини в гармонії з природою
1990 — отримує персонального "Оскара". Наступного року виходить "Серпнева рапсодія" Акіри Куросави про атомний вибух у Нагасакі: історія з вуст очевидців. Куросава нарешті може дозволити собі знімати те, що хоче
1998, 6 вересня — Акіра Курасава помер від інсульту в Токіо
9 
35413
Коментарі