Штунди, які молилися біля розібраної корчми

Баптисти прийшли в наше село Колодяжне Романівського району Житомирської області під час колективізації, у 1920-х. Комуністи розвалили церкву. Селяни обурювалися. Але їм потрібно вірити в Бога. От і з'явилися "штунди" – так образливо називали баптистів. Проповідниками були українці з діаспори. Пресвітер приїхав із Канади. Молитовний дім побудували біля розібраної корчми

Люди не бачили великої різниці між православ'ям і вірою баптистів. Біблія однакова, лише служби різні. Тож майже все село відвідувало молитовний дім. На зібраннях читали й аналізували Біблію. Обговорювали справи в селі. Пресвітер читав проповідь. Співали релігійні пісні. Зазвичай це були переклади англомовних текстів. Баптисти не пили, не курили, не крали. ­Намагалися жити чесно. Якщо когось і ловили на злочині, то сварили перед усією общиною. Могли й відлучити.

 

Мої батьки – Петро та Мотря – прийняли водне хрещення в річці Случ. Потім узяли шлюб. Жодних обрядів, пресвітер лише зачитав настанови. Мій двоюрідний дядько був багатою людиною. Тримав шинок у Єлисаветграді – теперішній Кропивницький. Тому в село приїздив рідко. В його великій хаті жив брат із дружиною. Вони були страшенно ліниві, зате справно ходили на баптистські зібрання. Дядько наказав їм помінятися житлом із моїми батьками. Ті почали страшенно ремствувати на церковних зборах. Баптисти їх підтримали. Та це було рішення дядька, на яке влада пресвітера не розповсюджувалася. Батьки відмовилися повертати хату, їх відлучили від церкви.

Тато загинув під час війни у Польщі. Мама надовго пережила його. Коли гостювала в мене у Львові, запропонував їй сходити до православної церкви на вулиці Короленка. Відмовилася. Сказала – не знає, як там поводитися.

По війні молитовний будинок закрили. Влаштували в ньому комору, а потім розібрали. Баптисти почали збиратися у звичайній хаті. Коли мама померла, хотіли хоронити її по-радянськи, з музикою. Я був проти. Думав іти до пресвітера, але мене відмовили. Братова сестра побачила той похорон і повернулася в общину.

Зараз у Колодяжному відновили православну церкву. Молодь ходить туди. А старі люди продовжують відвідувати молитовний дім.

×