"Транстрьомер: 10 фактів, яких ви ніколи не знали про поета, якого ви ніколи не знали". Так назвала статтю про нобелівського лауреата з літератури британська The Telegraph. Шведського поета нагородили за "місткі прозорі образи, крізь які дає свіжий погляд на світ".
Я виріс під час Другої світової війни. Батьки розлучилися, жив із мамою. Серед родичів я був, мабуть, найвойовничіший антигітлерівець. Маленький хлопчик, а поводився, як професор. Діти не мусять бути такими. Постійно всім читав лекції. Ретельно слідкував за воєнними новинами з газет.
Мріяв стати мандрівником. Моїми героями були дослідники Африки Лівінґстон і Стенлі. Влітку мене відвозили на острови Стокгольмського архіпелагу. Це був мій рай. У 20 років поїхав із другом у Ісландію. Після повернення виявив, що я не те щоб жебрак, але грошей зовсім не мав. 1954-го вийшла моя перша книжка, отримав премію. На ці кошти поїхав у Туреччину, потім на Близький Схід. Зустріч зі світом вилилася в мою другу книжку. Відтоді мандрував постійно.
Усе йде з несвідомого. Коли працював психологом у тюрмі, вирішив написати про цей досвід поему. Вона мене не задовольнила, бо була створена заради амбіцій. Згодом міг погодитися лише з кількома рядками того довжелезного тексту про в'язнів-бідолах. Відтоді не думаю над тим, що писати. Воно має саме прийти.
Постійно маю справу з музикою - слухаю, граю сам. Це розвиває відчуття музичної форми, яка потім переходить у вірші.
Коли пишеш, виносиш щось ізсередини. Але водночас усе винесене має бути зрозуміло читачеві, який дивиться на це ззовні, холодним поглядом
Мені пощастило. Мене перекладали поети, які трохи знають шведську. Бо найчастіше опиняєшся в руках фахівця з мови, який або не відчуває поезії, або взагалі нею не цікавиться.
Є забагато речей, які хочу робити, і це моя проблема. Коли працював у тюрмі, проводив консультації - був повністю зайнятий. Досі не знаю, коли примудрявся ще й писати.
Із групою перекладачів працював над новим перекладом Біблії шведською, зокрема Псалмів. Відповідав за роботу зі звуками.
У першій збірці дуже боявся вживати слово "я". У другій воно вже з'являється. Це головна відмінність між моїми ранніми й пізніми віршами - останні повні "я". Це не значить, що в перших творах мене менше. Просто соромився про себе говорити.
Дружина - найкращий критик. Знає мене так добре, що може виявити фальш у вірші.
Старі вірші - наче віхи, які минув. Спалити можна, але переробляти написане 25 років тому - дурна ідея.
Погода дуже важлива для всіх шведів і всіх поетів. Ми далеко на півночі, але завдяки Гольфстріму клімат досить м'який. Та світло - арктичне, такого більш ніде немає. Наше літо дуже світле, зими - занадто темні.
Дуже цікавлюся політикою, але скоріше в її людському, ніж ідеологічному вимірі.
Віднайти потрібний стан для письма - нелегко. Намагаюся вловити грайливий настрій і в той же час залишатися серйозним. Треба зрівноважити гру й амбіції. Також добре б мати багато вільного часу, якого бракує. Хіба в подорожі є. Вдача в мене не та, щоб сидіти весь день у готельному номері й писати. У літаку - занадто нудно, або дуже страшно. Потяг набагато кращий для віршів.
Коли пишеш, виносиш щось ізсередини. Але водночас усе винесене має бути зрозуміло читачеві, який дивиться на це ззовні, холодним поглядом.
Не думаю, що можна навчити когось писати вірші.
Шведська аудиторія скупа на вираження почуттів. Слухачі зазвичай сидять із кам'яними обличчями, не сміються, не кричать. Думають, що не виявляти емоцій - це хороший тон. Важко, коли не розумієш, нудно їм чи цікаво.
Слова зустрічаються наче вперше
Лев ГРИЦЮК, 28 років, перекладач
- Тумаса Транстрьомера пощастило бачити вживу. 2007-го був на поетичному фестивалі в Стокгольмі. У 1990-х поет пережив важкий інсульт і відтоді не може говорити. Вірші читав актор, а він акомпонував на піаніно лівою рукою. Після хвороби правий бік паралізована. Транстрьомер - професійний музикант. У його віршах багато музичних термінів. 1964-го він створив поему "Балтики". Казав, що це була спроба написати музику текстом. Тодішні критики називали її піком творчості поета.
На батьківщині його часто критикували, що він занадто поетичний і замало політичний. Але він писав про політику, хоча не так прямо. Отримав Нобеля, бо справді хороший поет. Усі говорили, якщо премію має отримати хтось зі шведів, то тільки він. Його знають у світі. Хоча на сайті Нобелівської премії знайшов опитування, за яким 87 відсотків не читали Транстрьомера. Не розумію, як це може бути. Він є в усіх антологіях шведської літератури, перекладений більш як 50 мовами.
87 відсотків не читали Транстрьомера. Не розумію, як це може бути
У поезії Транстрьомер продовжує традиції свого співвітчизника Ґуннара Екельофа. За мовою та поетикою дуже схожий на Йорана Сонневі. Із жодним українським поетом його не можна порівняти. Шведська література ніколи не була розірвана. На початку ХХ століття успішно минув модернізм, потім був постмодернізм, і на цьому тлі творив Транстрьомер.
Чи відбувся в Україні модернізм - не зрозуміло досі. Потім був Радянський Союз. Тому паралелі проводити не можна. Добрі поети є в кожній країні. У нас також - від Ліни Костенко до Сергія Жадана. Грицько Чубай як поет за величчю із Транстьомером на одному рівні, але вони зовсім різні. Тим, що багато пише про природу, Транстрьомер трохи схожий на Олега Лишегу. Оскільки розповідає про Скандинавію, кольори у його віршах холодніші. Постійно відчуваю в них світло місяця й холодне море.
Шведська граматика не складна, подібна до англійської. Дієслово обов'язково має бути на другому місці. Строга мова, слов'янські вільніші. Найбільше подобаються його вірші хайку. У них слова справді зустрічаються наче вперше. Переклав із десяток. Інколи доводиться жертвувати формою або змістом. Або втискуєш зміст у форму хайку - п'ять-сім-п'ять складів, або перекладаєш дослівно й порушуєш ритм. "Біле сонце до синьої гори смерті самотньо біжить" - тут форма збережена. Але на місці "біжить" в оригіналі використане слово, яке за змістом відповідає двом українським - "біжить" і "тренується". Тому зміст дещо неточний. У хайку "Сонце заходить. Наші тіні велетні. Скоро тінь усе" вдалось зберегти й форму, і зміст.
Цикл хайку написав, коли працював у закладі позбавлення волі для неповнолітніх. Один із віршів починається словами, які означають неправильно написане слово "життя" у множині. Тобто слово з помилкою. Життя із помилкою - так він сказав про цих підлітків. Я переклав "не такі життя".
Пише вільним віршем без рим і чіткого ритму
Юлія МУСАКОВСЬКА, 29 років, поет і перекладач
- Поезія Транстрьомера пахне свіжим вітром із моря, польовими квітами, хвоєю, горобиною, снігом. Цих запахів неймовірно багато, бо в його творах природа присутня незмінно. Водночас, є й запахи міста - метрополітену, кави, газет.
Транстрьомер - це передусім пастельні кольори, прозорі напівтони та відтінки. Однак, інколи кольори згущуються і темнішають, з'являється "фірмовий" скандинавський фаталізм, як у рядках "смерть приходить і знімає мірки з людини […] костюм шиється в темряві".
Зацікавилася творчістю Транстрьомера, коли перекладала добірку шведських класиків для антології світової поезії. Оминути його було неможливо: живий класик, найвидатніший поет Швеції ХХ століття. Захоплює вишуканістю мови та образів, тонким психологізмом. Я хотіла би написати чи сказати саме так.
У шведської відносно легка граматика й дещо складна вимова - шиплячі, придихання, протяжність - з інтонаційними наголосами. Це робить мову дуже мелодійною і красивою. Транстрьомер пише вільним віршем без рим і чіткого ритму. Проте, зберігає певний малюнок традиційної поезії. Музику такого твору передати особливо складно засобами іншої мови. Тому неодноразово редагувала свої переклади, і можливо редагуватиму ще.
Українського любителя поезії не здивуєш складними метафорами, однак метафори Транстрьомера вражають. Тільки він може сказати: "Незрозумілі дні. Дні - наче письмо ацтеків" чи спогади, "що мене проводять поглядом". Володіє надзвичайним умінням зупинити мить, подивитися на неї під новим кутом і передати її красу. Наприклад, "кораблі спочивають на поверхні літа", "морська чайка - шкіпер сонця", листя, "схоже на сторінки зі старих телефонних довідників". У його рядках упізнаєш музиканта: "Клавіші прагнуть. М'які молоточки б'ють. Звук - зелений, живий і тихий" або "Музика - це скляний будинок на схилі, на який летить каміння, котиться каміння. І каміння прокочується крізь нього, але кожна шиба залишається цілою".
На кого ставили
Номінантів на Нобелівську премію оголошувати заборонено. За три дні до нагородження на сайті британської букмекерської контори Ladbrokes приймали такі ставки, всього 77 прізвищ:
Адоніс, 81 років, сирійський поет - 4/1
Тумас Транстрьомер, 80 років, шведський поет - 7/1
Харукі Муракамі, 62 роки, японський прозаїк і перекладач - 8/1
Амос Оз, 72 роки, ізраїльський романіст, публіцист - 25/1
Мілан Кундера, 82 роки, чесько-французький прозаїк - 40/1
Маргарет Етвуд, 71 рік, канадська романістка і поетеса - 40/1
Вацлав Гавел, 75 років, чеський драматург, політик - 40/1
Віктор Пелевін, 48 років, російський прозаїк - 66/1
Умберто Еко, 79 років, італійський прозаїк, філософ - 50/1
Євгеній Євтушенко, російський поет, 79 років - 80/1
Ранок і в'їзд
Морська чайка - шкіпер сонця - скеровує політ.
Під нею - вода.
Зараз світ іще дрімає,
мов кольоровий камінь у воді.
Незрозумілі дні. Дні -
наче письмо ацтеків!
Музика. І я стою, ув'язнений
у цьому гобелені,
з піднятими руками - як фігурка
з народного мистецтва.
Шторм
Раптом подорожній тут зустрічає
старий великий дуб, який - мов скам'янілий лось із
кроною завширшки з милю, перед чорно-зеленою
фортецею вересневого моря.
Північний шторм. Це в той час, коли зріють
грона горобини. Прокинешся у темряві й чуєш:
сузір'я б'ють копитами у стійлах
високо над деревами.
Чорні листівки
І
Календар закінчився, майбутнє незнане.
Кабельне мугикає народну пісеньку нізвідки.
Снігопад у свинцево-тихому морі. Тіні
б'ються на пристані.
ІІ
У житті трапляється, що смерть приходить
і знімає мірки з людини. Ці гостини
забуваються, і життя триває. А костюм
шиється в тиші.
(переклад зі шведської Юлії Мусаковської)
7 
35413
Коментарі